Роль і функції держави в умовах глобальних трансформацій

І підхід: прихильники вважають, що держава віджила своє, розвиваються інтеграційні об’єднання; глобалізація поширюється в результаті потреб нац. і транснац. суб’єктів; глобалізація як позитивне явище; застарілість держ. суверенітету.

ІІ підхід:сучасна глобалізація не послаблює державу, однак кидає виклик, змушує здійснювати адаптацію відповідно до вимог глобальних ринків, держава змушена посилювати свою конкурентоспроможність.

Функції держави в сучасних умовах: - економічна (забезпечує нормальне функціонування держави та розвитку економіки, оптимальне співвідношення ринкових потреб, право раціонального управління та організації зовнішньо-екон. зв’язків); - політична (забезпечення державної та суспільної безпеки, соціальної та національної згоди, охорони державного суверенітету в глобальних умовах); - соціальна (охорона прав та свобод населення, здійснення заходів щодо задоволення соціальних потреб, підтримки життєвого рівня населення); - ідеологічна (підтримка державної ідеології); - екологічна (охорона навк.середовища).

1) держава дедалі більше втрачає можливість ефективно використовувати такі традиційні важелі макроекономічного регулювання, як імпортні бар’єри та експортні субсидії, курс національної валюти і ставка рефінансування центрального банку. традиційно «внутрішні» сфери державного регулювання, як оподаткування, соціальна політика, трудове законодавство, освіта і професійна підготовка кадрів невпинно інтернаціоналізуються. 2) деякі економічні процеси, особливо у валютно-кредитній сфері, набули глобального характеру і не підпадають під регулюючий вплив держави. Для цієї мети необхідні узгоджений вплив і заходи багатьох країн і глобальних організацій (МВФ, Світовий банк, СОТ). 3)Вперше в історії державний суверенітет втрачає власний докорінний зміст. держава з історичної та етнокультурної самоцінності все більше трансформується в корпорацію з управління соціально-територіальною системою.

«Країна-система» зазвичай може бути представлена державою, яка в цілях реалізації власних геоекономічних інтересів формує самостійну систему інтернаціоналізованих відтворювальних ядер (циклів). Їх ланками виступають національні транснаціоналізовані структури, яким делегується реалізація національних інтересів у геоекономічному просторі і одночасно забезпечується їх військовий захист. Третій вектор трансформації національної державності — феномен субсидіарності - делегування тих чи інших державних повноважень «до низу», на локальний рівень.

Дата добавления: 2015-05-22