Вищі жіночі курси в Україні (1878 – 1887-1888)

Система та характерні тенденції розвитку вищої освіти в Україні у другій половині ХІХ ст. – на початку ХХ ст. у контексті суспільно-політичних, соціально-економічних, педагогічних чинників.

Відповідно до прийнятого у 1864 р. «Статуту гімназії і прогімназії», встановлювалися класичні та реальні гімназії (замість повітових училищ) — неповні середні навчальні заклади. В Україні гімназії поширювалися повільно. Класичні гімназії готували до вступу до ун.Навчалися дворяни-чоловіки. Реальні гімн.не давали права до вступу до ун.Стан вищої освіти в Україні був також вкрай незадовільний. На початку XX ст. усі вищі навчальні заклади зосереджувалися лише в Києві, Харкові, Одесі й Катеринославі.1872р. реальні гімн.перетвор. на реальн. Училища. 1874р.-статут про жін.гімн., на останньому році навчання випускниці одержували пед.освіту. Це були спеціально пед-чні класи,де дівчата одержували звання домашнього педагога(до 1917 року).

47.Система педагогічної освіти в структурі класичних університетів (Київський, Харківський, Одеський, Ніжинський історико-філологічний інститут кн. Безбородька): історія та напрями діяльності.

Педагогічний інститут при Харківському університеті. На початку ХХ ст. інститут мав три факультети: історико-філологічний, фізико-математичний та юридичний. Навчальний процес обслуговували 25 кафедр. До програми викладання в інституті входили елементи геометрії із застосуванням до господарської архітектури, фізика та історія. З 1842 р. було відведено більше часу для занять музикою, італійськими співами та рукоділлям. Науками, мистецтвом, рукоділлям займалися 45 пансіонерок і 20 вихованок; вони вивчали різні види шиття, його особливості; вчилися смачно готувати їжу тощо. Усі ці знання вони одержували за три роки. Головна мета інститутського виховання – дати бідним дівчаткам освіту, необхідні навички у рукоділлі, завдяки яким вони після випуску змогли б забезпечити собі існування навчанням дітей або працею.

Педагогічний інститут при Київському університеті. Педагогічний інститут був закладом закритого типу і вважався самостійним навчальним закладом. Окрім обов’язкових предметів, освоювали ґрунтовний курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили педагогічну практику.. 1858р.- постанова про підготовку до вчителювання студентів в ун. Св.Володимира.При ун.створювалися 2-річні пед.курси.

НІЖИНСЬКИЙ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА. Відкритий в Ніжині 14 вересня 1875 на базі Юрид. ліцею кн. Безбородька як вищий навч. заклад для підготовки викладачів класичних мов та історії для г-зій. Був другою (після Петерб. історико-філол. ін-ту) вищою пед. школою загальнодерж. значення.До новоствореного ін-ту входила і г-зія. За розпорядженням міністра нар. освіти для гімназистів 5—8-го класів, які будуть вступати до ін-ту, надавалося 30 стипендій. На ці стипендії могли претендувати й учні ін. г-зій Російської імперії. Усі студенти проживали в приміщенні ін-ту й перебували на повному казенному утриманні. Навчання тривало 4 роки. За отримання на екзаменах однієї незадовільної оцінки студент втрачав право переводу на вищий курс, а за 2 — виключався з ін-ту. З 1911 набиралися студенти, які навчалися на свій кошт.Випускники направлялися вчителями в різні навч. заклади згідно з місцями, визначеними департаментом нар. освіти.

Вищі педагогічні курси (1860–1867)

Педагогічні курси в навчальних округах мали дворічний термін навчання і п'ять профілів підготовки в залежності від спеціальності вчителів, при цьому для всіх однаково обов'язковим було вивчення невеликих курсів педагогіки з дидактикою. Заняття на курсах носили теоретичний і практичний характер. Кожен, хто закінчив курси зобов'язаний був написати і захистити «дисертацію» на задану тему і прочитати одну спробну лекцію. Крім того, у процесі навчання кожен слухач (він називався кандидатом) повинний був представити в піклувальну раду два твори – наукового і педагогічного змісту. Кандидати, що виявили особливі успіхи, одержували можливість на заміщення посад бакалаврів і доцентів в університеті; кандидати, що мали середні успіхи, спрямовувалися в середні навчальні заклади, а результати, що показали не цілком задовільні, визначалися на місця вчителів повітових училищ із правом наступного перекладу на роботу в гімназії на основі додаткового конкурсу.

Вищі жіночі курси ((1878–1887-1888)

На київських курсах було 2 відділення: словесно-історичне або історико-філософське і фізико-математичне. Навчання проводилося виключно на кошти від сплати за заняття і на суспільні пожертвування До того ж, на Київських ВЖК, крім загальних лекцій з історії та теорії педагогіки,читалися, на відміну від університету, курси методик викладання історії, мов, математики. Курс навчання, спочатку дворічний, до 1881 року був поступово розширений до чотирилітнього. У 1878-1886 роках Курси готували до педагогічної діяльності, їх відвідували понад тисячу слухачок. Навчальні плани Курсів відповідали університетським.

48 Університетські педагогічні інститути в Україні (1811–1859): форми; зміст освіти; організація навчального процесу; актуальні ідеї для сучасної практики фахової педагогічної підготовки.

	Педагогічний інститут при Харківському університеті	Педагогічний інститут при Київському університеті
Структура	На початку ХХ ст. інститут мав три факультети: історико-філологічний, фізико- математичний та юридичний. Навчальний процес обслуговували 25 кафедр.	Педагогічний інститут був закладом закритого типу і вважався самостійним навчальним закладом, за яким встановлювався жорсткий нагляд і контроль, оскільки його студентів готували до виконання важливої державницької місії.
Зміст освіти	До програми викладання в інституті входили елементи геометрії із застосуванням до господарської архітектури, фізика та історія. З 1842 р. було відведено більше часу для занять музикою, італійськими співами та рукоділлям.	Вивчали вітчизняну словесність, давні мови, писали розмірковування, проговорюють проблемні лекції та давали уроки в училищах. Останнє якраз і вирізняло їх серед студентського загалу, надавало особливого статусу і значущості.
Навчальний процес	Науками, мистецтвом, рукоділлям займалися 45 пансіонерок і 20 вихованок; вони вивчали різні види шиття, його особливості; вчилися смачно готувати їжу тощо. Усі ці знання вони одержували за три роки.	Окрім обов’язкових предметів, що вивчались у тогочасній вищій школі, студенти новоствореного закладу освоювали ґрунтовний курс педагогіки, писали випускні роботи, проходили педагогічну практику.
Виховний процес	Головна мета інститутського виховання – дати бідним дівчаткам освіту, необхідні навички у рукоділлі, завдяки яким вони після випуску змогли б забезпечити собі існування навчанням дітей або працею.	Естетичне, трудове, морально-етичне, розумове, громадянське виховання в пріорітеті

49.Вищі педагогічні курси в Україні (1860–1867)

Вищі педагогічні курси, стаціонарні курси по підготовці викладачів для середніх загальноосвітніх і професійних учбових закладів з числа тих, що закінчили університети. У дореволюційній Росії к В. п. до. відносилися жіночі (фребелівські) курси і 2-річні педагогічні курси при 6 учбових округах. Педагогічні курси в навчальних округах мали дворічний термін навчання і п'ять профілів підготовки в залежності від спеціальності вчителів, при цьому для всіх однаково обов'язковим було вивчення невеликих курсів педагогіки з дидактикою. У навчальних планах курсів, починаючи з другого курсу, передбачалися спеціальні заняття з кандидатами в педагоги; по закінченні університетського курсу «учительські кандидати» зараховувались на один рік до гімназії для практичних занять, після чого вони визначались на посаді педагогів гімназій і прогімназій. Заняття на курсах носили теоретичний і практичний характер. Кожен, хто закінчив курси зобов'язаний був написати і захистити «дисертацію» на задану тему і прочитати одну спробну лекцію. Крім того, у процесі навчання кожен слухач (він називався кандидатом) повинний був представити в піклувальну раду два твори – наукового і педагогічного змісту. Кандидати, що виявили особливі успіхи, одержували можливість на заміщення посад бакалаврів і доцентів в університеті; кандидати, що мали середні успіхи, спрямовувалися в середні навчальні заклади, а результати, що показали не цілком задовільні, визначалися на місця вчителів повітових училищ із правом наступного перекладу на роботу в гімназії на основі додаткового конкурсу.

На київських курсах було 2 відділення: словесно-історичне або історико-філософське і фізико-математичне. В цілому ж навчальні плани КВЖК були цілком узгоджені з університетськими і відрізняються від планів університету Св. Володимира лише в сенсі більшої повноти за змістом і більшої кількості годин, відведених на читання та практичні. Навчання проводилося виключно на кошти від сплати за заняття і на суспільні пожертвування До того ж, на Київських ВЖК, крім загальних лекцій з історії та теорії педагогіки,читалися, на відміну від університету, курси методик викладання історії, мов, математики. Київські вищі жіночі курси все більше перетворювалися на справжній жіночий університет. Курс навчання, спочатку дворічний, до 1881 року був поступово розширений до чотирилітнього. У 1878-1886 роках Курси готували до педагогічної діяльності, їх відвідували понад тисячу слухачок. Викладачами були в основному професора Київського університету ім.св.кн.Володимира. Законом 19 грудня 1911 р. Випускниці курсів мали змогу віднині складати державні іспити або іспити на звання вчительок середніх навчальних закладів, що забезпечувало їм ті ж службові права, що й чоловікам. А ті жінки, які отримували університетські дипломи, могли надалі набувати при університетах вчені ступені магістра і доктора з отриманням усіх прав нанаукову та навчальну діяльність і службу в навчальних закладах.

Дата добавления: 2015-05-22