Реформація теології в Україні Петром Могилою

Філософський гуманізм Івана Вишенського

Вишенський Іван (між 1550 — після 1620) — український письменник, теолог, політичний діяч, філософ.

Народився в с.Судова Вишня на Галиччині. Біографічні дані про Вишенського маловідомі. Молодим він деякий час проживав у Луцьку, в кінці 1580-х — на початку 90-х років переселився на Афон, прийняв чернецтво. Вишенський підтримував зв'язки з Львівським братством. Свою літературну діяльність почав одночасно з острозькою групою полемістів. У 1590 роках були написані найвизначніші з них, скеровані проти Берестейської унії.

В 1600 році на Афоні Вишенський склав збірку — "Книжку", куди ввійшли "Извещеніе краткое", "Порада", "Загадка философомь латинскимь" та ін. Ця збірка не була надрукована і твори поширювалися в рукописах.

Твори Вишенського вирізняються в українській полемічній літературі XXVI-XVII ст. не лише винятковим літературним талантом автора, а й його своєрідною світоглядною позицією. Вишенський не обмежувався полемікою з католицтвом та унією. Виходячи з засад візантійського аскетизму, він гостро критикував увесь тодішній православний церковний і світський лад і вимагав простоти старохристиянського братства як здійснення царства Божого на землі. Вишенський відкидав, зокрема, світську освіту і народні старовинні звичаї як поганські. В своїх творах Вишенський малював барвисті, часто гіперболічні, образи морального занепаду вищих верств, зокрема духівництва, протиставляючи їм "бідних підданих" і простих ченців; зворушення, емоційне піднесення чергуються тут з гострою сатирою, сарказмом.

Накопичення епітетів, порівнянь, запитань і закликів, іронічне представлення побутових деталей, багатство словника, використання живої народної мови надало творам Вишенського яскравості та ефектності.

Стиль Вишенського, що походить від візантійської проповіді, але споріднений і з літературною манерою сучасних йому полемістів, українських і польських, "наближається до кращих взірців барокового стилю". Опубліковані в 60 - 80-х роках XIX ст. твори Вишенського вивчали І.Франко, А.Кримський, М.Грушевський, Д.Чижевський.

Дотримуючись уявлення про особу як творця власного мікрокосму, обґрунтовує гуманістичну ідею визнання суспільства однією з умов реалізації природних властивостей людини.

Петро Могила (1597-1647) —український мислитель, політичний діяч, теолог.

Народився в Молдавії. Освіту здобув у Львівській братській школі під наглядом ректора Йова Борецького. Подальшу освіту Могила здобував у європейських університетах, навчався "лицарському мистецтву і шляхетним справам" при дворі гетьмана Станіслава Жолкевського. В 1625 p. Петро Могила постригся у ченці в Печорській лаврі.

В 1629 p. був ухвалений до друку "Літургіон". Він є служебником, виправленим Могилою за грецькими джерелами і з його власними догматичними й обрядовими роз'ясненнями літургії. Це одна з най-видатніших праць Петра Могили, яка упродовж понад двохсот років не втратила свого значення.

Після смерті Йова Борецького Петро Могила ознайомився з духовним заповітом свого наставника і вирішив здійснити бажання останнього — вступити до Київського братства. Він стає старшим братчиком, опікуном і фундатором братства, монастиря та школи. Могила згуртовує довкола себе освічених людей, утворює гурток. А в березні 1632 p. на прохання реєстрових козаків Могила об'єднав Київську братську школу та Лаврську. Ця школа отримала назву Києво-Печерської колегії, а Петро Могила став ії "старшим братом, довічним охоронцем і наставником". Мине час, і колегія стане на честь Могили — Києво-Могилянською, а згодом і академією, яка відіграла найвидатніщу роль у розвитку освіти й науки як в Україні, так і Росії.

Петро Могила продовжує роботу щодо впорядкування й піднесення культури православного богослужіння. З цією метою у 1640 p. він скликав у Києві собор, на який запросив не лише духовних осіб, а й світських. Наслідком цього собору стало затвердження й нове видання "Требника" (1646). До церковної історії він увійшов як "Требник Петра Могили" і довгий час слугував духовенству всієї Росії. (В 1996 році "Требник Петра Могили" перевидано).

Під керівництвом Могили було складено й православний катехізис. Опубліковано його вже після смерті Могили спочатку в Європі грецькою та латинською мовами і лише 1696 p. в Москві.

Немало зробив Могила і для розвитку мистецтва в Україні. Для розмалювання київських церков запрошували кращих художників з Європи. Багато з них так і лишилося у Києві, сприяючи розвиткові місцевої художньої школи. -Як учені, викладачі Київської колегії, так і її учні мали змогу постійно користуватися однією з найбагатших на той час бібліотекою Петра Могили.

Говорячи про розбудову церковної справи в Україні, реформи Петра Могили, слід мати на увазі, що він ставив справу української церкви настільки широко, що не відкидав навіть ідеї порозуміння з Римом. Він заявляв готовність визнати папу головою церкви, але за умови, що унія матиме характер "з'єднання", а не "злиття" церкви, що будуть збережені обряди й автономія Східної церкви.

Дата добавления: 2015-05-22