IV. Проаналізуйте подані нижче тексти і дайте від­повіді на запитання. 1.Чи згодні ви з поданим нижче міркуванням бать­ ків?

1. Чи згодні ви з поданим нижче міркуванням бать­
ків? Обгрунтуйте свою відповідь.

Дітям слід дозволяти цілковито віддаватися на во­лю своїх емоцій і бурхливо виявляти їх.

2. Назвіть почуття, які переживала Оксанка, за та­
ким описом:

Оксанка, прийшовши додому, повідомила: «Мамо, я так рада, я вже вмію читати слово «мама»! Віра Пет­рівна сказала, що ми незабаром вивчимо всі букви. Я багато знаю віршів про мам і бабусь! Скоро буду читати книжки».

3. Укажіть, які найвищі людські почуття виявляли
діти. Скільки може бути їм років?

Дітлахи, вийшовши на прогулянку, побачили, як іній прикрасив дерева, кущі. Вони в захопленні вигу­кували: «Ой, яка краса! Наче в казці. Кучеряві дерева стоять як зачаровані. Небо дуже красиве, блакитне, трохи зеленкувате. По ньому пливуть білі хмаринки, як білі пір'їнки. Сніг, наче білою ковдрою, вкрив і ку­щі, і дерева».

4. Поясніть переживання дошкільниці.

«Моїй Галі пішов лише п'ятий рік, а вона вже жорстокою росте у нас,— скаржився батько Вірі Пет­рівні.— Вдома вона тягає собаку за хвоста, мучить кішку. Уявіть собі, що Галя ні сльозинки не пролила, коли померла її бабуся, яку вона дуже любила, а вчора

(

гірко плакала, коли довідалась, що мама викинула її стареньку ляльку».

5. Охарактеризуйте почуття Олі.

Оля побачила, що біля дерева стоїть зажурений Максимко. З розмови з'ясувалось, що хлопчик тужить за батьком, який лежить в лікарні. Оля підійшла до Максимка, погладила його по голові й сказала: «Не журись! Батько поправиться і знову буде вдома». Дів­чинка охоче віддала ровесникові всі цукерки, які їй вчора привезла бабуся з Москви. Коли Максимко по­чав частувати Женю цукерками, Оля згадала, що на­віть не покуштувала жодної з них.

6. Уважно прочитайте текст і дайте оцінку педаго­
гічним прийомам першої і другої виховательок.

Весело проходить прогулянка в середній групі. Га­ля грається м'ячем. Побіг Павлик, вирвав м'яч із рук дівчинки, штовхнув її, і вона впала. По доріжці по­котився м'яч. Його швидко схопив Павлик і почав гра­тися ним.

— Віддай м'яч, Павлику, не можна забирати іг­рашки у дітей,— сказала молода вихователька і пішла собі далі.

Галя продовжувала лежати на землі, а діти стоя­ли навколо неї й дивились, як плаче їхня ровес­ниця.

Підійша Олександра Юр'ївна ~ друга вихователь­ка— і сказала: «Діти, Галя забилась, їй боляче. До­поможіть Галинці встати і обтруситись, поправте одяг на ній. Асю, дай Галі свою ляльку, щоб вона трохи погралась з нею».

Галинка заспокоїлась. Павлик попросив вибачення у дівчинки й став старанно обтрушувати її плаття. «От які хороші діти в групі. Вони не залишають то­вариша в біді, втішають його»,— похвалила дітей Олександра Юр'ївна.

7. Чому почервонів Ярослав? Охарактеризуйте йо­
го почуття.

Якось Ярослав побачив, що Олег грається з малень­кою новою машиною, і попросив показати йому її: «Боїшся? Я ж тільки подивлюсь, не заберу».

Олег подумав хвилинку і простягнув Ярославові руку, на долоні якої лежала машинка. Ярослав рвучко вихватив іграшку і прожогом кинувся в спальню, Me ленький Олежка заплакав. І враз Ярослав згадав, як

Ш,

а) «Якомога більше гумору... але не нудних пов­
чань» (М. Горький).

б) «Сміхом не треба розкидатися — це разюча
зброя» (М. Кольцов).

4. Як слід розуміти рядки із вірша К. Симонова «Родина»?

Но в час, когда последняя граната

Уже занесена в твоей руке,

И в краткий миг припомнить разом надо

Все, что осталось вдалеке,

Ты вспомнишь не страну большую,

Какую ты изъездил и узнал,

Ты вспомнишь родину — такую,

Какой ее ты в детстве увидал.

IV. Проаналізуйте подані нижче тексти і дайте від­повіді на запитання.

1. Чи згодні ви з поданим нижче міркуванням бать­
ків? Обгрунтуйте свою відповідь.

Дітям слід дозволяти цілковито віддаватися на во­лю своїх емоцій і бурхливо виявляти їх.

2. Назвіть почуття, які переживала Оксанка, за та­
ким описом:

Оксанка, прийшовши додому, повідомила: «Мамо, я так рада, я вже вмію читати слово «мама»! Віра Пет­рівна сказала, що ми незабаром вивчимо всі букви. Я багато знаю віршів про мам і бабусь! Скоро буду читати книжки».

3. Укажіть, які найвищі людські почуття виявляли
діти. Скільки може бути їм років?

Дітлахи, вийшовши на прогулянку, побачили, як іній прикрасив дерева, кущі. Вони в захопленні вигу­кували: «Ой, яка краса! Наче в казці. Кучеряві дерева стоять як зачаровані. Небо дуже красиве, блакитне, трохи зеленкувате. По ньому пливуть білі хмаринки, як білі пір'їнки. Сніг, наче білою ковдрою, вкрив і ку­щі, і дерева».

4. Поясніть переживання дошкільниці.

«Моїй Галі пішов лише п'ятий рік, а вона вже жорстокою росте у нас,— скаржився батько Вірі Пет­рівні.— Вдома вона тягає собаку за хвоста, мучить кішку. Уявіть собі, що Галя ні сльозинки не пролила, коли померла її бабуся, яку вона дуже любила, а вчора

( гірко плакала, коли довідалась, що мама викинула її стареньку ляльку».

5. Охарактеризуйте почуття Олі.

Оля побачила, що біля дерева стоїть зажурений Максимко. З розмови з'ясувалось, що хлопчик тужить за батьком, який лежить в лікарні. Оля підійшла до Максимка, погладила його по голові й сказала: «Не журись! Батько поправиться і знову буде вдома». Дів­чинка охоче віддала ровесникові всі цукерки, які їй вчора привезла бабуся з Москви. Коли Максимко по­чав частувати Женю цукерками, Оля згадала, що на­віть не покуштувала жодної з них.

6. Уважно прочитайте текст і дайте оцінку педаго­
гічним прийомам першої і другої виховательок.

Весело проходить прогулянка в середній групі. Га­ля грається м'ячем. Побіг Павлик, вирвав м'яч із рук дівчинки, штовхнув її, і вона впала. По доріжці по­котився м'яч. Його швидко схопив Павлик і почав гра­тися ним.

— Віддай м'яч, Павлику, не можна забирати іг­рашки у дітей,— сказала молода вихователька і пішла собі далі.

Галя продовжувала лежати на землі, а діти стоя­ли навколо неї й дивились, як плаче їхня ровес­ниця.

Підійша Олександра Юр'ївна — друга вихователь­ка — і сказала: «Діти, Галя забилась, їй боляче. До­поможіть Галинці встати і обтруситись, поправте одяг на ній. Асю, дай Галі свою ляльку, щоб вона трохи погралась з нею».

Галинка заспокоїлась. Павлик попросив вибачення у дівчинки й став старанно обтрушувати її плаття. «От які хороші діти в групі. Вони не залишають то­вариша в біді, втішають його»,— похвалила дітей Олександра Юр'ївна.

7. Чому почервонів Ярослав? Охарактеризуйте йо­
го почуття.

Якось Ярослав побачив, що Олег грається з малень­кою новою машиною, і попросив показати йому її: «Боїшся? Я ж тільки подивлюсь, не заберу».

Олег подумав хвилинку і простягнув Ярославові руку, на долоні якої лежала машинка. Ярослав рвучко вихватив іграшку і прожогом кинувся в спальню, Ми ленький Олежка заплакав. І враз Ярослав згадав, як

<)!>

недавно він подібно повівся з Зоєю. Ярослав відчув, що почервонів.

(За Т. М. Куриленко і Г. Г. Петроченко)

8. Які почуття викликала у дітей Людмила Микола­
ївна?

Людмила Миколаївна, побачивши на підлозі вед­медика з відірваною лапою, пригорнула його до себе й сказала: «Хто тебе, ведмедику, скривдив і кинув? Потерпи трохи, зараз вилікую твою лапу».

Вихователька взяла голку з ниткою і при всіх сво­їх маленьких вихованцях полагодила іграшку. Всім ма* лятам захотілося гратися з ведмедиком.

(За Т. М. Куриленко і Г. Г. Петроченко)

9. Чому плакала Юля?

Після обіду настав тихий час. Ось уже всі вихован­ці старшої групи заснули. Раптом Зіна, що тільки сьо­годні вперше прийшла в садок, згадала про матір, батька, про свій дім і заплакала.

Юля, ліжко якої стояло поруч, стала втішати но­веньку дівчинку.

В цей момент в спальню зайшла Валентина Гри­горівна й запитала:

— А ви чому піднялись?

— Зіна плаче,— тихо відповіла Юля.

— Я сама розберусь,— гнівно вигукнула вихо­вателька.—Це тебе не стосується, швидше лягай в ліжко!

Коли ввечері прийшли батьки за Юлею, Валентина Григорівна поскаржилась на їхню дочку, яка немовби сама не спала і дітям не давала. Юля, почувши це, плакала і в садку, і по дорозі додому та й вдома.

10. Дайте оцінку діям Люби та її матері.

Люба з великим задоволенням малює фарбами осінь. У цей час лунає голос матері: «Залиш свою ма­зню і йди вечеряти».

— Це — не мазня! Я не піду вечеряти... Я не пі ду.— вигукнула дівчинка.

— Ах, ти так...—Мама швидко схопила малюнк і зім'яла їх.

— Не чіпай! — закричала крізь сльози Люба.

11. Які почуття переживала Зоя?

Під час прогулянки Зоя зліпила сніжний колобок, який вона вирішила взяти з собою додому. Вдома дій чинка забула про нього. Схаменувшись, Зоя ВИЯВИЛА на місці, де лежав колобок, трошечки водички. На очах у дошкільниці виступили сльози: їй стало шкода свого колобка.

Через хвилинку жаль дівчинки змінився здивуван­ням.

Зоя вголос подумала: «Що ж сталося з колобком?» І тут же сама собі відповіла: «Знаю, знаю, сніг роз­танув».

На обличчі Зої можна було прочитати почуття ра­дості, задоволення своєю здогадкою.

(За Т. М. Куриленко і Г. Г. Петроченко)

12. Дайте характеристику почуттів хлопчика.

Як тільки Вітя прокинувся після сну і ледве встиг підняти голову від подушки, він вигукнув:

— Мамо, дивись, як красиво!

Сонячне проміння заглянуло в кімнату й освітило тюльпани і кришталеву вазу, яка дивно іскрилася і блищала. Вітя підскочив і, стоячи в ліжку, продовжу­вав повторювати:

— Подивись, подивись, мамо, як красиво! Цс со­
нечко їх прикрасило. Вчора вони не були такими крл
сивими.

(За Т. Маркоаою)

13. Чому Коля так вчинив?

Після сну Руслан кличе Колю погратися у моряків. Очі у Колі спалахують і він каже:

— Пішли!

Проте тут же зупиняється, хвилиночку мовчить, а тоді невесело говорить: «Пізніше я зможу погратися з тобою, а зараз мені не можна — всі вийдуть із спаль­ні, а я з Світланкою повинен перевірити, чи всі ліжка охайно застелені».

І з цими словами хлоп'я приступило до виконання обов'язків чергового.

14. Охарактеризуйте почуття Катрусі.
Чотирирічна Катруся погано їла під час сніданку.

— Чому ти так погано їси? — звернулась Антоніна
Петрівна до дівчинки.— Доведеться тебе перевести в
ясельну групу. Хай малюки навчать тебе швидше й
охайніше їсти.

Катруся почервоніла й враз почала швидко їсти. Вона закінчила сніданок разом з усіма дітками.

(За Т. М. Куриленко і Г. Г. Петроченко)

15. Проаналізуйте виховну роботу Людмили Іва­нівни.

Діти катались на гойдалці. Сергійко впав.

— Дітки, бачите, Сергійко впав, забив ногу. Ио му боляче, він плаче. Давайте допоможемо йому під­вестися.

— От молодець Петрик, що допоміг Сергійкові. Йому самому було б важко піднятись.

Людмила Іванівна підійшла до Сергійка, обняла і запевнила, що зараз нога перестане боліти.

V. Завдання для дослідження в дитячому садку.

1. Вивчіть естетичні почуття дошкільників у різних
вікових групах дитячого садка під час музичних занять,
зображувальної діяльності, в ході спостережень за при­
родою.

Поспостерігайте за естетичними почуттями дитини, обраної вами для написання психологічної характери­стики.

2. Опишіть випадки симпатії, співчуття, жалю у ставленні до дорослих, ровесників, літературних геро­їв досліджуваної вами дитини.

3. Зафіксуйте вияви почуття сорому в обраної ва ми дитини.

4. Опишіть роботу вихователя по розвитку у дітей почуття власної гідності, почуття сорому і гуманних почуттів.

5. Вивчіть характерні особливості почуттів дошкіль нят. Для цього прочитайте їм емоційно насичене опо­відання і спостерігайте за реакцією дітей.

Дата добавления: 2015-05-22