Поняття про предмет дослідження науки «Регіональна економіка». 3 страница

а) когнітивної психології;

б) гуманістичної психології;

в) психоаналізу;

г) біхевіоризму.

18. Автором генетичної теорії операційного розвитку інтелекту є:

а) Л.С. Виготський;

б) Ж. Піаже;

в) К. Роджерс;

г) З. Фрейд.

19. У чому полягає сутність психолого-педагогічного напряму, який називають педологією?

а) тестова психодіагностика;

б) розвивальне навчання;

в) діагностика розвитку;.

г) теоретичне осмислення освітнього процесу.

20. Автором теорії поетапного формування розумових дій є:

а) В. Давидов;

б) Л. Занков;

в) П. Гальперін;

г) Г. Костюк.

21. Автором теорії розвитку вищих психічних функцій є:

а) П. Гальперін;

б) Ж. Піаже;

в) П. Анохін;

г) Л. Виготський.

22. Для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів використовують поняття:

а) розвиток;

б) формування;

в) дозрівання;

г) становлення.

23. Засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, які відбуваються у спілкуванні та діяльності, називається:

а) розвиток;

б) навчання;

в) соціалізація;

г) становлення.

24. Яке твердження відповідає теорії Л.Виготського про зв’язок навчання і психічного розвитку:

а) навчання і розвиток відбуваються паралельно;

б) навчання іде попереду розвитку;

в) навчання іде за розвитком;

г) навчання і розвиток відбувається за різними законами.

25. Реальні можливості дитини, які можуть бути використані для її розвитку за умови мінімальної допомоги з боку дорослих, називаються:

а) зона найближчого розвитку;

б) актуальний рівень розвитку;

в) рівень самостійності дитини;

г) інтелектуальний потенціал дитини.

26. Спроможність дитини самостійно розв’язувати завдання називається:

а) зона найближчого розвитку;

б) зона актуального розвитку;

в) здібності дитини;

г) рівень психічного розвитку.

27. До спонукальної складової навчальної діяльності відносять:

а) навчальні дії, операції, прийоми;

б) цілі, завдання учіння;

в) потреби, мотиви учіння;

г) результати процесу учіння.

28. Усталена та доцільна зміна поведінки та діяльності, спрямована на здобування індивідуального досвіду, яка виникає завдяки попередній діяльності і не викликається безпосередніми вродженими реакціями, називається:

а) научіння;

б) учіння;

в) навчання;

г) виховання.

29. Цілеспрямована доцільна передача суспільно-історичного, соціокультурного досвіду іншій людині у спеціально організованих умовах називається:

а) учіння;

б) навчальна діяльність;

в) виховання;

г) навчання.

30. Набуття або початок функціонування певної форми поведінки без спеціального навчання з моменту народження – це:

а) інсайт;

б) імпринтинг;

в) научіння;

г) інстинкт;

31. Провідним мотивом навчальної діяльності, що забезпечує ефективність процесу навчання, є:

а) потреба змінити соціально-статусну позицію у спілкуванні;

б) прагнення відповідати вимогам дорослих;

в) потреба отримувати підтримку і визнання;

г) прагнення набути нових знань та вмінь;

32. Научіння шляхом інсайту передбачає:

а) засвоєння форми поведінки іншої особи;

б) прийняття спонтанного рішення шляхом об’єднання певної інформації, розкиданої в пам’яті;

в) вироблення когнітивних стратегій, спрямованих на досягнення бажаного результату;

г) створення мозком когнітивних карт, за допомогою яких організм визначає найбільш адекватні реакції.

33. Основним показником готовності дитини до навчання в школі є:

а) зрілість психічних функцій і саморегуляція;

б) бажання дитини ходити в школу;

в) оволодіння основними навичками читання і лічби;

г) фізична зрілість і здоров’я дитини.

34. Спеціальна робота педагога з активізації пізнавальної діяльності учнів з метою самостійного набуття ними знань лежить в основі:

а) програмованого навчання;

б) проблемного навчання;

в) традиційного навчання;

г) знаково-контекстного навчання.

35. Мотиви, що спонукають людину до учіння як до своєї мети, називають:

а) зовнішніми;

б) пізнавальними;

в) соціальними;

г) внутрішніми.

36. Основою функцією педагогічної оцінки є:

а) визначення рівня фактичного виконання навчальної дії;

б) розвиток мотиваційної сфери учня;

в) вираження думки вчителя про учнів;

г) здійснення підкріплення у вигляді покарання-заохочення.

37. Адекватне оцінювання школярем рівня власних знань – це:

а) форма обліку знань;

б) показник дисциплінованості учня;

в ) внутрішній самоконтроль;

г) зовнішня оцінка.

38. Процес безпосередньої передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого на рівні психофізіологічного контакту та поза власним осмисленням називається:

а) наслідування;

б) психічне зараження;

в) ідентифікація;

г) виховний вплив.

39. Психологія виховання – це галузь педагогічної психології, яка вивчає:

а) процес свідомого розвитку особистості;

б) формування особистості в дитячому віці;

в ) психологічні механізми становлення та розвитку особистості;

г) процес організованого впливу на особистість дитини.

40. Метод виховного впливу, розрахований на некритичне сприйняття слів, думок, називається:

а) навіювання;

б) переконання;

в) прохання;

г) наслідування.

41.. Відтворення суб’єктом у перетвореному вигляді певних зовнішніх рис, зразків поведінки, манер, вчинків – це:

а) ідентифікація;

б) психічне зараження;

в) наслідування;

г) імпринтинг.

42. Критерієм вихованості дитини є:

а) відповідність поведінки, ставлень, установ дитини моральним вимогам суспільства;

б) вміння ризикувати, бути сміливим, завжди стояти на своєму;

в) вміння мовчки приймати покарання та зауваження;

г) прояви негативізму як відповідь на постійні докори дорослих.

43.. Самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з метою самореалізації, називається:

а) розвиток;

б) виховання;

в) самовиховання;

г) соціалізація.

44. Педагогічна спрямованість – це:

а) любов до дітей;

б) система емоційно-ціннісних ставлень, яка детермінує структуру мотивів особистості педагога;

в) бажання оволодіти професією педагога;

г) професійна підготовленість і загальний розвиток.

45. Перцептивні здібності педагога визначаються:

а) здатністю педагога проникнути у внутрішній світ виховання;

б) здатністю педагога до безпосереднього емоційно-вольового впливу на дітей;

в) здібністю чітко висловлювати свої думки та почуття;

г) здатністю стимулювати активність дітей.

46. Орієнтація на результати навчання та адекватне планування освітнього процесу при зниженні чутливості до учнів є ознаками:

а) емоційно-методичного стилю педагогічної діяльності;

б) інтелектуально-імпровізаційного стилю педагогічної діяльності;

в) емоційно-імпровізаційного стилю педагогічної діяльності;

г ) інтелектуально-методичного стилю педагогічної діяльності.

47. Проективний рівень педагогічних здібностей виявляється:

а) у чутті міри, такту і почутті долученості до життя учнів;

б) у здібності до створення атмосфери співробітництва, спільної діяльності;

в) у створенні нових продуктивних способів розвитку, навчання і виховання;

г) у здібності до спілкування з учнями, знаходити правильний підхід до них.

48. Структурний компонент педагогічної діяльності, який передбачає постійне збільшення знань, умінь, навичок, здатність досліджувати процес і результат власної праці, називається:

а) гностично – дослідницький;

б) конструктивний;

в) проектувальний;

г) комунікативний.

49. Формування в учнів соціально-схвалених мотивів поведінки, активної життєвої позиції є змістом:

а) розвивальної педагогічної функції;

б) мобілізаційної педагогічної функції;

в) орієнтаційної педагогічної функції;

г) інформаційної педагогічної функції.

50. Для здійснення продуктивної системи корекційної допомоги неуспішним учням необхідно:

а) об’єднати неуспішних учнів в одну групу;

б) здійснити диференційну діагностику;

в) викликати батьків до школи;

д) не звертати ніякої уваги на таких учнів.

Варіант 2

1. Поняття «педагогічна психологія» пов’язане з прізвищем:

а) Я.А. Коменського;

б) Ж.-Ж. Руссо;

в) П.Р. Каптєрєва;

г) К.Д. Ушинського.

2. Педагогічна психологія – галузь психологічної науки, яка вивчає:

а) особливості професійної діяльності людини та підготовку її до праці;

б) закономірності психічного розвитку людини на різних вікових стадіях;

в) систему мотивів, що визначають конкретні форми діяльності людини;

г) закономірності становлення особистості в умовах різнопланового соціального впливу.

3. Предметом педагогічної психології є:

а) закономірності та механізми засвоєння соціального досвіду;

б) особливості переходу від одного вікового періоду до іншого;

в) взаємозв’язок навчання і виховання;

г) життєвий шлях людини.

4. Розділом педагогічної психології є:

а) психологія молодшого школяра;

б) диференційна психологія;

в) психолога особистості;

г) психологія педагогічної діяльності.

5. Особистісно-зорієнтована парадигма – це:

а) директивна педагогіка;

б) колективна відповідальність учасників педагогічного процесу;

в) становлення до дитини як до суб’єкта, а не об’єкта виховання;

г) формування конструктивності навчання і виховання.

6. Теоретико-пізнавальна функція педагогічної психології полягає у:

а) з’ясуванні методологічних засад навчально-виховного процесу, педагогічної діяльності;

б) формуванні конструктивності навчання і виховання, способів управління процесом становлення особистості;

в) виробленні практичних рекомендацій для реалізації педагогічного впливу на розвиток особистості;

г) співвіднесенні особистісно-зорієнтованої парадигми з практикою педагогічної діяльності.

7. Вироблення практичних рекомендацій для реалізації педагогічного впливу на розвиток особистості є змістом:

а) прогностичної функції;

б) теоретико-пізнавальної функції;

в) прикладної функції;

г) контрольної функції.

8. Провідним принципом педагогічної психології є:

а) принцип особистісно – діяльнісного підходу;

б) принцип соціального моделювання;

в) принцип встановлення зв’язку між стимулом і реакціями;

г) принцип вправляння.

9. Сутність тестового методу полягає:

а) у дослідженні психічних явищ у штучно створених умовах;

б) в аналізі процесу і продуктів діяльності;

в) у встановленні кількісних і якісних індивідуально-психологічних розбіжностей людей;

г) у збиранні емпіричної інформації у природних для об’єкта умовах дослідження.

10. Основною метою освіти є:

а) сприяння засвоєнню людиною знань у процесі навчання;

б) сприяння розвитку і саморозвитку особистості в процесі навчання;

в) формування умінь і навичок;

г) оволодіння соціокультурним досвідом.

11. До специфічних методів педагогічної психології належать:

а) спостереження;

б) лабораторний експеримент;

в) формувальний експеримент;

г) соціометрія.

12. Лонгітюдна стратегія дослідження виявляється:

а) у зіставленні груп досліджуваних;

б) у встановленні зв’язків між психічними явищами;

в) в аналізі продуктів діяльності;

г) у багаторазових обстеженнях досліджуваних протягом тривалого часу.

13. Представники якого напряму психології з’ясовували природу несвідомої мотивації поведінки та спрямування її в русло альтруїстичного самовияву:

а) когнітивної психології;

б) гуманістичної психології;

в) психоаналізу;

г) біхевіоризму.

14. Синтетичним методом в педагогічній психології є:

а) складання психолого-педагогічної характеристики;

б) експертне оцінювання

в) аналіз продуктів діяльності;

г) безпосередній психолого-педагогічний вплив на дитину.

15. Засновником природного експерименту є

а) П.Д. Юркевич;

б) П.Ф. Каптерев;

в) О.Ф. Лазурський;

г) П.Ф. Лесгафт.

16. Трансверсальна стратегія дослідження передбачає:

а) дослідження однорідних груп дітей, які відрізняються за якоюсь суттєвою ознакою;

б) дослідження одних і тих самих дітей протягом тривалого періоду;

в) організація умов дослідження;

г) дослідження індивідуальних особливостей дітей.

17. Автором теорії поетапного формування розумових дій є:

а) В. Давидов;

б) Л. Занков;

в ) П. Гальперін;

г) Г. Костюк.

18. Розробили ефективну полярну систему «заохочення-покарання» представники напряму:

а) когнітивної психології;

б) гуманістичної психології;

в) психоаналізу;

г) біхевіоризму.

19. Автором генетичної теорії операційного розвитку інтелекту є:

а) Л.С. Виготський;

б) Ж. Піаже;

в) К. Роджерс;

г) З. Фрейд.

20. У чому полягає сутність психолого-педагогічного напряму, який називають педологією?

а) тестова психодіагностика;

б) розвивальне навчання;

в) діагностика розвитку;.

г) теоретичне осмислення освітнього процесу.

21. Яке твердження відповідає теорії Л.Виготського про зв’язок навчання і психічного розвитку:

а) навчання і розвиток відбуваються паралельно;

б) навчання іде попереду розвитку;

в) навчання іде за розвитком;

г) навчання і розвиток відбувається за різними законами.

22. Автором теорії розвитку вищих психічних функцій є:

а) П. Гальперін;

б) Ж. Піаже;

в) П. Анохін;

г) Л. Виготський.

23. Для характеристики процесу розвитку індивіда під впливом зовнішніх соціальних факторів використовують поняття:

а) розвиток;

б) формування;

в) дозрівання;

г) становлення.

24. Засвоєння і відтворення індивідом соціального досвіду, які відбуваються у спілкуванні та діяльності, називається:

а) розвиток;

б) навчання;

в) соціалізація;

г) становлення.

25. Цілеспрямована доцільна передача суспільно-історичного, соціокультурного досвіду іншій людині у спеціально організованих умовах називається:

а) учіння;

б) навчальна діяльність;

в) виховання;

г) навчання.

26. Реальні можливості дитини, які можуть бути використані для її розвитку за умови мінімальної допомоги з боку дорослих, називаються:

а) зона найближчого розвитку;

б) актуальний рівень розвитку;

в) рівень самостійності дитини;

г) інтелектуальний потенціал дитини.

27. Спроможність дитини самостійно розв’язувати завдання називається:

а) зона найближчого розвитку;

б) зона актуального розвитку;

в) здібності дитини;

г) рівень психічного розвитку.

28. До спонукальної складової навчальної діяльності відносять:

а) навчальні дії, операції, прийоми;

б) цілі, завдання учіння;

в) потреби, мотиви учіння;

г) результати процесу учіння.

29. Усталена та доцільна зміна поведінки та діяльності, спрямована на здобування індивідуального досвіду, яка виникає завдяки попередній діяльності і не викликається безпосередніми вродженими реакціями, називається:

а) научіння;

б) учіння;

в) навчання;

г) виховання.

30. Мотиви, що спонукають людину до учіння як до своєї мети, називають:

а) зовнішніми;

б) пізнавальними;

в) соціальними;

г) внутрішніми.

31. Набуття або початок функціонування певної форми поведінки без спеціального навчання з моменту народження – це:

а) інсайт;

б) імпринтинг;

в) научіння;

г) інстинкт;

32. Провідним мотивом навчальної діяльності, що забезпечує ефективність процесу навчання, є:

а) потреба змінити соціально-статусну позицію у спілкуванні;

б) прагнення відповідати вимогам дорослих;

в) потреба отримувати підтримку і визнання;

г) прагнення набути нових знань та вмінь;

33. Научіння шляхом інсайту передбачає:

а) засвоєння форми поведінки іншої особи;

б) прийняття спонтанного рішення шляхом об’єднання певної інформації, розкиданої в пам’яті;

в) вироблення когнітивних стратегій, спрямованих на досягнення бажаного результату;

г) створення мозком когнітивних карт, за допомогою яких організм визначає найбільш адекватні реакції.

34. Основним показником готовності дитини до навчання в школі є:

а) зрілість психічних функцій і саморегуляція;

б) бажання дитини ходити в школу;

в) оволодіння основними навичками читання і лічби;

г) фізична зрілість і здоров’я дитини.

35. Спеціальна робота педагога з активізації пізнавальної діяльності учнів з метою самостійного набуття ними знань лежить в основі:

а) програмованого навчання;

б) проблемного навчання;

в) традиційного навчання;

г) знаково-контекстного навчання.

36. Метод виховного впливу, розрахований на некритичне сприйняття слів, думок, називається:

а) навіювання;

б) переконання;

в) прохання;

г) наслідування.

37. Основою функцією педагогічної оцінки є:

а) визначення рівня фактичного виконання навчальної дії;

б) розвиток мотиваційної сфери учня;

в) вираження думки вчителя про учнів;

г) здійснення підкріплення у вигляді покарання-заохочення.

38. Адекватне оцінювання школярем рівня власних знань – це:

а) форма обліку знань;

б) показник дисциплінованості учня;

в) внутрішній самоконтроль;

г) зовнішня оцінка.

39. Процес безпосередньої передачі емоційного стану від одного індивіда до іншого на рівні психофізіологічного контакту та поза власним осмисленням називається:

а) наслідування;

б) психічне зараження;

в) ідентифікація;

г) виховний вплив.

40. Психологія виховання – це галузь педагогічної психології, яка вивчає:

а) процес свідомого розвитку особистості;

б) формування особистості в дитячому віці;

в) психологічні механізми становлення та розвитку особистості;

г) процес організованого впливу на особистість дитини.

41. Перцептивні здібності педагога визначаються:

а) здатністю педагога проникнути у внутрішній світ виховання;

б) здатністю педагога до безпосереднього емоційно-вольового впливу на дітей;

в) здібністю чітко висловлювати свої думки та почуття;

г) здатністю стимулювати активність дітей.

42.. Відтворення суб’єктом у перетвореному вигляді певних зовнішніх рис, зразків поведінки, манер, вчинків – це:

а) ідентифікація;

б) психічне зараження;

в) наслідування;

г) імпринтинг.

43. Критерієм вихованості дитини є:

а) відповідність поведінки, ставлень, установ дитини моральним вимогам суспільства;

б) вміння ризикувати, бути сміливим, завжди стояти на своєму;

в) вміння мовчки приймати покарання та зауваження;

г) прояви негативізму як відповідь на постійні докори дорослих.

44.. Самостійна, цілеспрямована, систематична робота людини, спрямована на формування і розвиток своїх кращих, соціально цінних якостей і усунення недоліків, яка здійснюється з метою самореалізації, називається:

а) розвиток;

б) виховання;

в) самовиховання;

г) соціалізація.

45. Педагогічна спрямованість – це:

а) любов до дітей;

б) система емоційно-ціннісних ставлень, яка детермінує структуру мотивів особистості педагога;

в) бажання оволодіти професією педагога;

г) професійна підготовленість і загальний розвиток.

46. Формування в учнів соціально-схвалених мотивів поведінки, активної життєвої позиції є змістом:

а) розвивальної педагогічної функції;

б) мобілізаційної педагогічної функції;

в) орієнтаційної педагогічної функції;

г) інформаційної педагогічної функції.

47. Орієнтація на результати навчання та адекватне планування освітнього процесу при зниженні чутливості до учнів є ознаками:

а) емоційно-методичного стилю педагогічної діяльності;

б) інтелектуально-імпровізаційного стилю педагогічної діяльності;

в) емоційно-імпровізаційного стилю педагогічної діяльності;

г) інтелектуально-методичного стилю педагогічної діяльності.

48. Проективний рівень педагогічних здібностей виявляється:

а) у чутті міри, такту і почутті долученості до життя учнів;

б) у здібності до створення атмосфери співробітництва, спільної діяльності;

в) у створенні нових продуктивних способів розвитку, навчання і виховання;

г) у здібності до спілкування з учнями, знаходити правильний підхід до них.

49. Структурний компонент педагогічної діяльності, який передбачає постійне збільшення знань, умінь, навичок, здатність досліджувати процес і результат власної праці, називається:

а) гностично – дослідницький;

б) конструктивний;

в) проектувальний;

г) комунікативний.

50. Для здійснення продуктивної системи корекційної допомоги неуспішним учням необхідно:

а) об’єднати неуспішних учнів в одну групу;

б) здійснити диференційну діагностику;

в) викликати батьків до школи;

д) не звертати ніякої уваги на таких учнів.

з дисципліни «Шкільна психодіагностика»

для студентів 4-го курсу напряму

підготовки «Початкова освіта»

1 варіант

1. Предметом психодіагностики є:

а) сукупність різноманітних психодіагностичних методів;

б) вимірювання динаміки психічних процесів під впливом життєвих ситуацій;

в) дослідження індивідуальних особливостей та перспектив розвитку особистості;

г) тестування інтелектуального розвитку людей.

2. Першу усвіті лабораторію психологічних досліджень започаткував:

а) Ф. Гальтон;

б) В. Вундт;

в) А. Біне;

г) Г. Россолімо.

3. Психологічний діагноз, який ураховує наявність визначених особливостей та причини їх виникнення, називається:

а) симптоматичним діагнозом;

б) типологічним діагнозом;

в) етіологічним діагнозом;

г) емпіричним діагнозом.

4. Метод із точно заданими параметрами називається:

а) експериментальний;

б) стандартизований;

в) об’єктивний;

г) проективний.

5. Галузь психології, яка розробляє теорію і практику вимірювання психічних явищ, називається:

а) диференційна психологія;

б) психодіагностика;

в) статистика;

г) психометрика.

6. Метод діагностики, який використовує стандартизовану систему питань або задач із визначеною шкалою значень, називається:

а) тестом;

б) діалогом;

в) бесідою;

г) експериментом.

7. Найбільш суттєвою ознакою проективного методу є:

а) вимірювальна спрямованість;

б) використання невизначених слабо структурованих стимулів;

в) спрямованість на дослідження психіки дітей;

г) спрямованість на вимірювання особливостей особистості.

8. Забезпечення незалежності результату діагностики від спроб його свідомого викривлення є змістом критерію:

а) доступності;

б) валідності;

в) об’єктивності;

г) надійності.

9. Показник точності і стійкості результатів вимірювання - це:

а) надійність;

б) доступність;

в) валідність;

г) адаптованість тесту

10.. Валідність тестів пов’язана із їх перевіркою:

а) на доступність у користуванні;

б) на відповідність предмету діагностики;

в) на повторюваність результатів при всіх тестуваннях;

г) на стабільність вимірювальної процедури.

11. Основною особливістю психодіагностичного методу є:

а) цілеспрямоване створення умов дослідження;

б) можливість втручання у ситуацію дослідження;

в) вимірювально-дослідна спрямованість;

г) доступність і простота використання.

12. Діагностування на основі самоопису конкретизується у методах:

а) суб’єктивного підходу;

б) об’єктивного підходу;

в) проективного підходу;

г) генетичного підходу.

13. Системна процедура пояснення досліджуваних феноменів на основі теоретичної моделі і систематизації результатів якісного і кількісного аналізу називається:

а) адаптація;

б) стандартизація;

в) інтерпретація;

г) експертиза.

14. Середньостатистична норма в психодіагностиці визначається шляхом обчислення:

а) середнього арифметичного значення;

б) середньоквадратичного показника;

в) дисперсії;

г) процентної частки.

15. Найбільш значущою ситуативною змінною, яка негативно впливає на результати психодіагностики є:

а) незапланована участь інших у діагностичній процедурі;

б) стороння зацікавленість;

в) надмірно високий рівень мотивації досліджуваного на результати обстеження;

г) обізнаність, минулий досвід у подібних психодіагностичних обстеженнях.

16. Аналіз, який дає можливість встановити і обґрунтувати наявність статистичного зв’язку, називається:

а) варіаційний;

б) кореляційний;

в) факторний;

г) частотний.

17. Перекручування відповідей у бік соціальної бажаності називається:

а) деривація;

б) десимуляція;

в) симуляція;

г) аггравація.

18. Метод, за допомогою якого визначається статус індивіда в групі, структура міжособистісних стосунків, називається:

а) спостереження;

б) бесіда;

в) соціометрія;

г) тест.

19. Сукупність методик, розроблених у межах об’єктивного підходу, що призначені для діагностики загальних здібностей, називається:

а) тести інтелекту;

б) тести спеціальних здібностей;

в) тести досягнень;

г) тести педагогічні.

20. Галузь психодіагностики, яка здійснює контроль динаміки психічного розвитку дітей, що навчаються в школі, називається:

а) педагогічна психологія;

б) диференційна психологія;

в) вікова психологія;

г) шкільна психодіагностика.

21. Змістом шкільної психодіагностики є:

а) ранжування дітей за психологічними ознаками;

б) виявлення норм розумового розвитку;

в) цілісне вивчення особистості дитинив її взаємодії з оточуючим середовищем;

г) процес оцінювання властивостей психіки.

22. Яка процедура є обов’язковою до початку психодіагностики дитини в умовах школи?

а) збирання анамнестичних відомостей;

б) логопедична діагностика;

в) формування прогнозу розвитку;

Дата добавления: 2015-05-22