Проаналізуйте зміни в етнічному складі населення УРСР у післявоєнний період

Порівняйте мету та завдання повстанського та партизанського рухів Опору у період війни.

Партизанський і підпільний рух на території України під час Другої світової війни.

Нацистський «новий порядок» викликав хвилю обурення в Україні. Однією з найпоширеніших форм боротьби з окупантами був саботаж. Робітники працювали абияк, часто не виходили на роботу, виводили з ладу верстати і обладнання, зривали виконання замовлень. Селяни також відмовлялися виходити в поле, псували хліб та інше продовольство, саботували його поставку до Німеччини. Поступово пасивні форми опору переростали в активні: антигітлерівське підпілля і партизанський рух. Організація підпільної та партизанської боротьби була покладена більшовиків та комсомольські комітети. Ця робота розгорнулася в ході війни, велася поспішно і не завжди кваліфіковано. У серпні-вересні 1941р. на окупованій території було залишено 23 підпільні обкоми, 685 міських і районних підпільних комітетів, 4316 підпільних організацій і груп. Передбачалося, що мережа підпільно-партизанських організацій, загонів і диверсійних груп охопить всю Україну. Однак уже в перші тижні окупаційного режиму сотні не підготовлених до підпільної роботи комітетів і груп були викриті і розгромлені гітлерівцями. Провал радянського підпілля свідчив про відсутність його належної підтримки населенням. Але з часом коли терористично-грабіжницький характер нового режиму відчули мільйони жителів України до боротьби з нацизмом почало включатися велика кількість населення. У районах де партизанський рух був особливо інтенсивним, окремі загони зливалися в з'єднання. Розгортали свою бойову діяльність партизанські загони. 30 травня 1942 було створено Центральний штаб партизанського руху начальником якого було призначено П.Пономаренка. В червні 1942р. почав діяти Український штаб партизанського руху. Начальником штабу було призначено строката. Одною з найвідоміших підпільних організацій України була «Партизанська іскра».

Після війни відбулися зміни в національному складі республі- І ки. У Польщу переселився 1 млн. поляків з Галичини та Волині. Натомість у радянську Україну іммігрувало близько 520 тис. ук­раїнців з Польщі. Крім того, з України було депортовано 650 тис. німців, 200 тис. кримських татар. Значно зменшилась кількість єврейського населення — з 2,7 млн. до 800 тис. чол. Зросла кіль­кість росіян: з 4 млн. у 1939 р. до 7 млн. у 1959 р. Із Західної України за реальний чи вигаданий зв'язок з УПА було депорто-_| вано близько 500 тис. українців.

Надзвичайно швидка індустріалізація Західної України мала на меті не лише створення нового промислового центру України, а й зміну традицій­ної структури населення краю, її етнічного складу, збільшення у ній пито­мої ваги тих елементів, які б могли служити надійною соціальною базою радянської влади Зокрема, до західних областей переселилася значна кількість росіян, які внаслідок цілеспрямованої державної політики стали значним етнічним чинником Як результат, чисельність росіян, яких до Другої світової війни в Західній Україні майже не було, у 1959 р станови­ла 330 тисяч осіб, або 5 відсотків населення

Дата добавления: 2015-05-22