Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

ІІІ етап репатріації




ІІ етап репатріації

І етап репатріації

Організація

Радянська сторона визначила Головного Уповноваженого, а польська — Головного Представника. Їх резиденції знаходилися у Любліні й Луцьку. В допомогу їм надано по два заступника, а також регіональних представників і уповноважених, експертів і допоміжний технічний персонал.

Визначено представництва районних уповноважених в регіонах:

§ з польської сторони — Влодава, Холм, Замостя, Краснистав, Білгорай, Грубешів, Любачів, Ярослав, Перемишль, Леско, Томашів

§ з української сторони — Броди, Володимир-Волинський, Дрогобич, Дубно, Золочів, Кам'янка-Бузька, Ковель, Крем'янець, Луцьк, Львів, Рава-Руська, Рівне, Самбір, Станіслав, Стрий, Тернопіль, Ходорів, Чортків[1]

Обидві сторони застерегли для себе можливість утворення регіональних пунктів і в інших місцях.

Територія, на якій відбувалась акція, охоплювала землі Ряшівського, Люблінського і Краківського воєводств. Усю її поділили на 15 районів, у кожному з котрих діяла окрема, так звана польсько-українська комісія. До повноважень цих комісій входило збирання заяв від місцевого населення, щодо виїзду, підготовка списків переселенців і евакуаційних карт, організація транспорту, і т. п.

Другий етап тривав з 1 січня до кінця серпня 1945 р. Взимку репатріаця була призупинена через складні погодні умови. Навесні 1945 р. виїхали мешканці зруйнованих при відступі німецьких військ сіл з районів Лупківського і Дукельського превалів. Це була, практично, остання група осіб, які добровільно зголосилися на виїзд до СРСР.

Третій етап тривав з 1 вересня по 31 грудня 1945. Для супроводу людей були задіяні третя, восьма і 9 відділу польської армії. На даному етапі польською лівою 81806 чоловік (22854 сімей). Насильницька депортація охопила чотири райони: Залеського, Перемишль, Санок і Любачів. Депортація супроводжувалась репресіями. Зокрема 21 вересня 1945 року був вперше заарештований греко-католицький єпископ Перемишльський Йосафат Коциловський.

У відповідь на примусове переселення провідник УПА в Польщі полковник "Орест" 9 вересня 1945 видав наказ про наступ проти комісій з переселення і польських військ, що супроводжували депортованих, а також спалювання спорожнілих поселень з метою затримки їх заселення поляками. Також нападам піддавались залізничні лініі, станції, мости і шляхопроводи. Аналогічні накази видавав провідник УПА Стяг. Відчувши загрозу з боку УПА польський уряд інтенсифікував дії по депортації українського населення.

IV етап репатріації

Четвертий етап тривав з 1 січня по 15 червня 1946. В 1946 загони Польської народної армії здійснювали акції придушення, зокрема у наступних селах: Терка (30 жертв)[2][3], Бжозовець коло Чашина (9 жертв)[4], Суровічні Поляни (9 жертв), Карликів (14 жертв)[5], Мхава (кількість жертв невідома)[6]). Найкривавішою була Різня в Завадці Мороховській де з 56 жителів села[7] було замордовано солдатами 34.

5 квітня 1946 була створена Оперативна група "Жешув" (GO "Rzeszów") під командуванням генерала Яна Роткевича. Цій організації були підпорядковані 3-я, 8-а і 9-а Пехотні дивізії, 14 і 18, і всі сили WOP, KBW, МО та ОБП. 26 квітня 1946 генерал Стефан Моссор наказав до 15 червня вивести 14 045 сімей в Україну, які за даними комісій по переселенню все ще залишалися в цьому районі. Для досягнення цієї мети було збільшено число депортовуваних сімей від 100 до 500 на день. 26 червня 1946 (тобто після дати закриття контракту) було викрадено єпископа Йосафата Коциловського і віддано до рук НКВС. 27 червня 1946 був заарештований допоміжний єпископ Перемишльської єпархії Григорій Лакота. Обидва священослужителі загинули на чужині.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 307; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.009 сек.