Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

А ) землеробство і землеволодіння




Господарський лад передполісного періоду

ТЕКСТИ ДЖЕРЕЛ

ІЛІАДА, XVIII, 541–557

Ниву іще показав — соковиту ділянку родючу;

Тричі зорали її, орачі там ідуть за плугами,

В ярмах тримають воли, у всі напрямки їх направляють.

Тільки що краю ріллі, повертаючись, знову доходять.

 

545. Келих солодкий вина чоловік їм щоразу підносить.

Кожен свою борозну поспішає скінчити ретельно,

Кожен бажає скоріш цілину до межі доорати.

Далі чорніша рілля, немов нива та справжня родюча,

Хоч і була золота. Отаке змайстрував він там диво.

 

550. Поле він там показав, де буяє високе колосся,

Скрізь стояли женці і серпами блискучими жали.

Падає колос на землю численними купами жовтий,

Далі в'язальники йдуть, їх в снопи перевеслами в'яжуть

Геть від них відійшли. І стоять осторонь, а за ними

 

555. Збіжжя збирають хлоп'ята й у жменях швиденько підносять.

Їм подають. І стоїть тут, радіючи серцем, господар

Мовчки по тій борозні і спирається на патерицю.

 

ІЛІАДА, XX, 495–499

495. Наче тих широколобих волів селянин запрягає.

Білий ячмінь на утоптанім добре току молотити,

Й сиплеться зерно з-під ніг у волів, що, йдучи ремиґають,—

Так же і однокопиті Ахілла відважного коні

Мертвих топтали тіла і щити.

 

ІЛІАДА, XII, 310–316

310. „Главку, чому над всіма нас в Лікійському краї шанують

Місцем на учтах, і м'ясом найкращим, і келихом повним

Люди усі, і на нас, немов на богів, споглядають?

Маємо й кращий землі ми наділ понад берегом Ксанту

Із виноградником гарним, і ниву, що родить пшеницю.

315. Тим-то нам першими треба стояти тепер у лікійських

Лавах і сміливо в розпал гарячого кидатись бою...”

 

ІЛІАДА, XX, 184–186

„Виділять, може, ділянку для тебе трояни, від інших

185. Кращу, із нивою й садом чудовим тобі на прожиток,

Як умертвиш мене?”

 

ІЛІАДА, XII, 421–424

Мов тих сусідів, що сварку за межі ведуть між собою

І, з метром в руках стоячи, завзято на спільному полі

Рівність відстоюють, смужка лише розділяє вузенька,

Боїв так тільки вали розділяли...

 

ОДІССЕЯ, IX, 106–111, 130–135

„Згодом у край гордовитих кіклопів, що правди не знають,

Ми прибули. В усьому цілком здаючись на безсмертних,

Ні ораниці не орють вони, ні рослини не садять,

В них і без оранки-бо і не сіяне все виростає:

110. І ячмені, і пшениця, і лози вино виноградне

В гронах розкішних дають, що примножує Зевс їм дощами...

 

130. Забудувати й цей острів їм теслі зуміли б майстерні.

Зовсім-бо він непоганий і родить усе своєчасно.

Стелються там килимами над берегом сивого моря

Луки вологі й м'які; і пагорки є виноградні.

Є й для ріллі рівнина, де з засіву можна багатий

135. Вчасно зібрати врожай, бо в ґрунті там досить є туку”.

 

ОДІССЕЯ, XVIII, 365–375

365. Відповідаючи, мовив йому Одіссей велемудрий:

„Хотів би з тобою удвох, Евримаху, в труді позмагатись

Я весняної пори, коли дні у нас довгі бувають,

На сіножаті, щоб кожен в руках по серпу мав, красиво

Вигнутім, щоб узялися ми натщесерце вдвох до роботи

370. І від світанку жали траву цілий день до смеркання;

А як за плугом воли поганятимем ми половії,

Дуже породисті, рослі, що випаслись добре на паші,

Силою й віком однакові, сила ж бо в них неослабна,

Гонів хай буде й чотири, щоб грунт, лиш до плуга придатний,—

375. Бачив би сам ти, які я проорюю борозни рівні”.

 

ІЛІАДА, XXI, 257–262

Як садівник, що з криниць темноводних спрямовує струмінь

В сад плодоносний, щоб кожну зросити у ньому рослину,

Заступа взявши, між грядок рівчак од сміття очищає,

260. І набігає вода, і дрібні камінці за собою,

Шумно дзюркочучи, котить по схилові плідного саду,

І обганяє того, хто течію чисту проводив…

 

ОДІССЕЯ, XVII, 296–300

Нині ж, забутий всіма, без хазяйського ока, на купі

Гною лежав він, яку з-під волів та ослів біля брами

Понаскидали, — пізніше той гній Одіссеєва челядь

В поле возила угноювать всюди наділок просторий.

Аргос лежав там, і воші собачі на ньому кишіли.

 

б) виноградарство, садівництво, маслинництво

ІЛІАДА, XVIII, 561–568

Далі із золота він виноградник зробив надзвичайний,

Висіли грона рясні, чорно-сині, солодкі, принадні;

Віти його на довгих сріблястих підпорах тримались.

За виноградником темний рівчак він зробив, оточивши

565. Тином свинцевим увесь, залишивши одну тільки стежку

Для носіїв; виноград, що зібрали вони, переносить,

Стежкою цею ішли юнаки і дівчата юрбою.

В кошиках жваво несли, наче мед, виногроно солодке.

 

ОДІССЕЯ, VII, 112–132

А за подвір'ям — од брами вхідної — був сад плодоносний,

В оранку денну завбільшки, обведений тином навколо.

Віттям розкішним великі дерева там скрізь зеленіли —

115. Груші дорідні, гранати і яблунь ряди рясноплідні,

В фігах солодких смоковниці й пишно-зелені оливи.

Та без плодів ніколи гілля тих дерев не лишалось —

Влітку то будь чи взимі — цілорічно.

Віє там завжди теплий Зефір,

І одні лиш зав'яжуться, — другі вже спіють.

120. Яблуко стигне за яблуком там, за грушею — груша,

Гроно там зріє за гроном, за смоквою — смоква солодка.

Далі — в розкішних плодах виноградник розкинувся рясно

Тут ось, під вільним осонням, на зрівняній гладко площадці

Грона сушились на сонці, а там виноград ще збирали;

125. Тут же й давили його; цвітіння скінчивши, отут він

Щойно лише наливався, а там починав червоніти.

За виноградником рядом останнім оброблені грядки,

Повні городини всякої, очі весь рік веселили.

Два джерела там було — одне ручаєм кучерявим

130. Сад орошало, а з другого струмінь двором до порога

Дому високого біг, — городяни там воду черпали.

Щедро був так од богів обдарований дім Алкіноя.

 

ОДІССЕЯ, XXIV, 220–227, 244–247, 336–344

220.... Одіссей же

Вийшов у сад многоплідний, щоб батька на випробу взяти.

Та не знайшов він ні Долія, сад обійшовши просторий,

Ні служників, ні синів його, — всі повиходили з саду

Віття тернове збирати, щоб плотом увесь виноградник

225. Обгородить, — де шукать, їм показував Долій старенький.

Лиш свого батька знайшов у саду, доглянутім добре,

Кущ обгортав він...

 

“Саду свого доглядати, мій старче, тобі не бракує

245. Вміння! Великих старань ти доклав тут, і жодна рослина —

Ні виноград, ні оливка, ні груша, ні грядки городні,

Ані смоківниця — тут без твого не росте піклування...

Далі дерева тобі у саду я, доглянутім добре,

Всі покажу, що мені дарував ти. Хлоп'ям ще їх назви

В тебе питав я, садком за тобою йдучи: повз дерева

Так ми проходили, й ти пояснив мені кожного назву,

340. Подарував мені груш тринадцять і яблунь десяток,

Сорок смоківниць; ще й лоз виноградних мені обіцяв ти

Дати рядів п'ятдесят, таких, що весь рік безнастанно

Тут плодоносять, — зараз ті грона ростуть розмаїті,

Й кожному інша від Зевса пора визрівання спадає”.

 

ІЛІАДА, XVII, 53–60

Як садівник молоду вирощує парость оливи

В затишнім місці, де б'є джерельна вода струмениста,

55. І зеленіє те віття, й колишеться тихо під ніжним

Подувом легких вітрів, і білим цвіте воно цвітом.

Та налетить несподівано з буйною силою вихор,

Вирве із грядки ту парость і кине тут же на землю.

Так і сина Пантоя, славетного списом Евфорба,

60. Вбивши, Атрид Менелай почав з нього зброю знімати.

 

в) тваринництво

ІЛІАДА, XVIII, 573–578, 587–589

Він показав череду величезну биків круторогих;

Кілька із олова він, а ще кілька із золота вилив.

575. Голосно мукали всі там корови: з повітки на вигін,

Там, де ріка й комиші простелились, вони прямували,

Четверо йшли пастухів золотих череду проводжати,

Дев'ять за ними собак поспішали услід прудконогих...

 

587. Далі преславний Гефест кульгоногий зробив неосяжний

Луг-пасовище й овець у долині, як сніг, білорунних.

Теж і повітку, і хлів, й курей, ті, що мусять там бути.

 

ОДІССЕЯ, IX, 116–124, 216–221, 244–249

В бік от затоки морської там є острівець невеликий,

Що не далеко й не близько лежить від країни кіклопів,

Лісом укритий, на ньому без ліку диких пасеться

Кіз, та ніколи ще їх не полохали кроки людини,

120. Жодного там не було мисливця, що крізь непролазні

Хащі з великим трудом на гірські верховини виходять,

Ні пастухів там нема, ні дбайливих нема хліборобів,

Нива не орана ще і не сіяна там удовіє,

Праці не знавши людської, й годує лиш кіз мекотливих.

От увійшли ми в печеру і стали усе оглядати:

Сиру там кошики повні стояли, ягнята й козлята

В стійлах тіснились вузьких, за віком поставлені різним:

Старші — окремо, окремо від них середульші, й окремо —

220. Новонароджені; в цебрах стояло сироватки повно,

Глеки й дійниці були приготовлені там для удою.

Сидячи, сам подоїв уже й кіз, і овець мекотливих,

245. Всіх за чергою, кожній тоді підпустив сосунятко,

Білого він молока на кисле узяв половину.

Сир віддавивши, поклав у плетені кошики зразу;

Другу ж у глечиках він залишив половину, щоб мати

Й свіжого ще молока — напитися після вечері.

 

ОДІССЕЯ, X, 410–415

410. Мовби телята навколо корів, що з полів чередою

В хлів повертаються, трав соковитих напасшися вволю,

Скачуть всі разом назустріч, — не вдержати їх у кошарі,

Радісно мукають всі, своїх матерів обступивши, —

Так і до мене з слізьми на очах всі супутники наші

415. Кинулись разом з великою радістю в серці...

 

ОДІССЕЯ, XIV, 5–16, 20–22, 100–108

5. Там він застав свинопаса, що в сінях сидів, а навколо

Двір обгороджений був на високому, видному місці,

Гарний, великий, просторий. Тож сам свинопас ту кошару

Побудував для свиней, поки був у від'їзді господар;

Ні господині про це не питав, ні старого Лаерта;

10. Обгородив камінням той двір і кущами тернини,

Ще й частоколу міцного навколо подвір'я поставив,

Стругані стовбури дуба великого вряд повбивавши.

А на подвір'ї дванадцять хлівів збудував він великих,

Близько один біля одного, свиням для лігва. У кожнім

15. По п'ятдесят замикалось на засуви маток поросних.

Що у гною там лежать. Кабани ж ночували окремо...

 

20. Триста всього й шістдесят кабанів на той день залишилось.

Четверо лютих, як звірі, собак біля них ночувало

Завжди, — їх виховав сам свинопас, розпорядник в правицю...

 

100. На суходолі корів є дванадцять черід, і овечих

Стільки ж отар і свинячих гуртів: та стада ще й козині

Там навкруги і його, і чужі пастухи випасають.

Тут же, на острові, аж до кінця його, ще одинадцять

Козячих стад пасеться під доглядом служок сумлінних.

105. Кожного дня хтось по черзі у місто козла приганяє.

З тих, що вгодовані добре, який виглядає найкраще.

Я ж свиней стережу, доглядаю тут ціле їх стадо

І женихам, найжирнішу з них вибравши, теж посилаю.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1655; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.062 сек.