Кейнсіанство і його особливості в різних країнах. Неокейнсіанські теорії економічного зростання. Посткейнсіанство

Економічна думка в Україні (ХІХ – початок ХХ століть) - дореформений період, антикріпосницькі ідеї, пореформені соціально-економічні проблеми, революційно-демократичний напрям, ліберально-народницька думка, марксизм в Україні.

Маржиналістські ідеї в Україні найкраще представлені у працях М. Тугана-Барановського. М. Тутан-Барановський, проаналізувавши розвиток теорії граничної корисності від її витоків до більш пізніх учень у своїй праці "Вчення про граничну корисність господарській благ як причину їх цінності” (1890), дійшов висновку про доцільність використання в економічних дослідженнях теорії корисності. Поняття граничної корисності, встановлення цінності предмета за його граничною корисністю було, за виразом М. Тугана-Барановського, "аріадниною ниткою" для виходу з лабіринту суперечностей при поясненні цінності корисністю, дало можливість школі К. Менгера сформулювати "нову теорію цінності, яка має всі шанси стати загальноприйнятою в науці". Праці М, Тугана-Барановського з проблеми вартості заклали наукові підвалини і додали якісно нового імпульсу також спробам детального критичного перегляду всієї економічної теорії марксизму. Насамперед це стосувалося теорії вартості та додаткової вартості К. Маркса, теорії абстрактної прані як єдиної субстанції вартості тощо. М. Туган-Барановський вважав помилковим те, їло К. Маркс зробив проблему вартості вихідною при поясненні всіх соціально-економічних явиш капіталістичного суспільства. Саме з цією ідеєю К. Маркса М. Туган-Барановський пов'язував недосконалість марксової теорії вартості, зазначаючи, що в її основі лежить різке протиставлення вартості й ціни, уявлення про нібито виняткову здатність праці створювати вартість і здійснювати обмін на основі трудової мінової вартості. Остання, як справедливо вважав учений, знадобилася Марксу лише тому, що він намагався "охопити одним загальним поняттям два різні і певною мірою протилежні економічні поняття — цінність і вартість". Прагнучи зберегти соціальний зміст теорії Маркса, "відкинувши одночасно ті неправильні економічні висновки, до яких Маркс дійшов у результаті неправильного ототожнення вартості й цінності", вчений запропонував розглядати марксову теорію вартості саме як трудову теорію вартості. Прагнучи з'ясувати проблеми відтворення суспільного продукту, М. Туган-Барановський всебічно проаналізував умови його реалізації до простого і розширеного відтворення і показав упущення своїх наукових попередників, які надто переоцінили особисте споживання в забезпеченні економічного зростання: попит на всі товари, твердив він, дорівнює пропозиції, цінність виготовлених засобів виробництва дорівнює цінності засобів виробництва, яких суспільне виробництво потребує, а цінність пред­метів споживання робітника — сумі заробітної плати, цінність предметів споживання капіталістів — сумі прибутку. Навіть якщо суспільний продукт у два рази перевищує суму всього суспільного доходу, то він все одно реалізується на ринку повністю, і ніякого надлишку пропозиції порівняно із суспільним попитом не виникає. Скориставшись схемами К. Маркса щодо поділу суспільного продукту на виробництво засобів виробництва і виробництво предметів споживання, провівши відповідні розрахунки, М. І. Туган-Барановський доводить хибність усього вчення класичної школи про процес нагромадження капіталу. Вік робить такий висновок: у ринковому капіталістичному господарстві одночасно відбувається розширення суспільного виробництва і скорочення суспільного споживання без будь-якого порушення рівноваги між суспільною пропозицією і суспільним попитом. Цим висновком молодий економіст спростував марксистську доктрину, згідно з якою зростаюча обмеженість споживання робітників через їх відносне та абсолютне зубожіння значно утруднює процес реалізації, що в остаточному підсумку неминуче веде до краху капіталізму. М. Туган-Барановський показав, що допит на предмети споживання заміщується попитом на засоби виробництва, а тому обмеженість Індивідуального споживання пролетарів аж ніяк не загрожує функціонуванню ринкової економіки, як писав учений, для капіталіста-підприємця немає різниш між витратами на роботу і витратами на засоби виробництва, хліб, споживаний робітником, і овес, споживаний конем, в його очах нічим не відрізняються один від одного. Попит на засоби виробництва створює такий самий ринок для товарів, як і попит на предмети споживання, завдяки чому ніяке скорочення виробництва предметів споживання не може спричинити ніяких нових труднощів у реалізації продуктів капіталістичного виробництва. Теорія економічної кон'юнктури, започаткована М.Туган-Барановським, дістала свій розвиток у працях українських економістів, які опинилися в західних осередках еміграції. Одним з таких дослідників був В.П.Тимошенко (1885-1965). В Тимошенко відслідковував економічні коливання в сільському господарстві в основному за динамікою цін. Ідеї М.Тугана-Барановсьгаго розвинув його учень М.Кондратьєв. На базі досліджень М.Кондратьєва було розроблено динаміку „довгих економічних хвиль", математичне забезпечення якої здійснював український економіст-математик Є.Слуцький.

У США ще в 30-і роки в Гарварді. неокейнсианци циклічність рассм. як властиву будь-якій динамічній системі. До мультиплікатора додали акселлератор: у скільки разів треба збільшити інвестиції ради конкретних темпів зростання нац. доходу. Інвестиції ділять на автономні і похідні. Похідні - відповідальні за зростання попиту в результаті зростання нац. доходу. Автономні пов'язані з незалежними процесами на зразок технічного прогресу, зростання населення.

Після війни Хансен детально розглянув динаміку мультіплікационно-акселлераторного процесу. Кінець зростання і початок падіння можуть бути обумовлені: вичерпанням автономних інв.; зниженням очікуваної норми прибули. Початок нового зростання обумовлений тим, що споживання автоматично знижується менше, ніж дохід в цілому. Через це скоротяться запаси, а для їх відновлення треба буде збільшити інвестиції. Макроек. рівновага ринку товарів, грошей, облігацій і раб. сили називається моделлю Хикса - Хансена. Всі ці моделі мають величезне значення, оскільки показують, як, отримуючи імпульси зовні, ринкова ек. може пересуватися від однієї рівноваги до іншого. Розмах коливань циклу не тільки можна обмежити, але і скоротити спад в часі і продовжити зростання зусиллями держави (що сьогодні і робиться в США).

Шведська програма почалася ще в 33 г - це перша країна з активною політикою стабілізації. Суспільні роботи створювали озброєння, продаючи яке Швеція розбагатіла.

Гос. плани 5-річні індикативні у Франції з 47 р.

Кейнсіанство - напрям сучасної економічної теорії, що виник в 30-і роки 20 сторіччя. Назва цього напряму пов'язана з ім'ям англійського економіста Дж. М. Кейнса (1883-1946). Кейнсианци досліджують найважливіші макроекономічні взаємозв'язки, зокрема, залежність між інвестиціями і національним доходом, між державними витратами і об'ємом національного виробництва. Ринкова економіка, доводить Кейнс, не може бути саморегульованою, не може повністю використовувати наявні в суспільстві ресурси. Щоб стимулювати сукупний попит, а значить і виробництво, необхідне державне регулювання економіки за допомогою бюджетно-фінансової і грошово-кредитної політики.

Світова економічна криза 1929-1933 рр. обрушилася з колосальною силою як на розвинені, так і на нерозвинені в промисловому відношенні страны1. Тому абсолютно очевидно, що, оскільки «сила» неокласичної теорії кінця XIX - почала XX в. розповсюджувалася головним чином на мікроекономічний аналіз, в умовах нетипового, можна сказати, кризи, що супроводжувалася загальним безробіттям, став необхідний ще і інший - макроекономічний аналіз, до якого, зокрема, звернувся один з найбільших економістів XX сторіччя англійський учений Дж.М. Кейнс2.

Одночасно, починаючи з 30-х рр., як сказав Н. Кондратьев, в області «соціальної економії» ми спостерігаємо «гостру боротьбу економістів біля питань державного втручання і свободи господарської діяльності, трестування і синдіцирова-нія, протекціонізму і фритредерства»3. А виниклі в зв'язку з цим нові проблеми наукових досліджень аж до наших днів не втрачають своєї актуальності, бо основний їх зміст - це державне регулювання економіки в ринковому господарстві. З тих пір беруть свій початок націлені на вирішення цих проблем теорії, які з висот сьогоднішньої науки правомірно підрозділити на два напрями. Один з цих напрямів спирається на учення Дж.М. Кейнса і його послідовників, і рекомендовані ними заходи державного втручання в економічні процеси називають, як правило, кейнсианськімі. Інший напрям обгрунтовує альтернативні кейнсіанству концепції, авторів яких прийнято називати неолібераламі.

історичні передумови виникнення і суть кейнсіанства (+ див. наступне питання). Дійсність спростувала ілюзії про здатність ринкового механізму автоматично забезпечити рівновагу. До початку 20-го ст. монополії остаточно знищили конкуренцію як регулятор. Стали неможливими вільне перетікання капіталів, вирівнювання витрат, цін і норми прибули. Кризу почала 30-х охопив Європу і США. Президент США Франклін Рузвельт врятував ситуацію всупереч рекомендаціям економістів. Вони хотіли, что-б з громадян вичавлювалося останнє (як це у нас зараз). Він розумно вважав, що виробництво підніметься, коли до громадян повернеться купівельна спроможність. Платоспроможність створить. попит. Тому він придумав державні роботи, щоб зайняти на них безробітні, і жорстоко обмежив банкірів. Посде цього практичного успіху талановитий англієць Джон Кейнс - молодший (син відомого економіста) підвів під нього теор. платформу»кейнсіанство». У основі: неможливість саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні. Необхідність гос. втручання в ек. процеси. Не діє закон Сіючи: пропозіция народжує свій власний попит (оскільки дохід від виробництва перевищує вартість проведеної продукції, він забезпечує можливість скуповувати важ ринок). На відміну від психологістів, на мікрорівні тих, що вивчали ек. процеси стосовно окремих господарств, Кейнс розглядає макрорівень: національну економіку цілком: споживання, накопичення, зайнятість, національний дохід, причинно-наслідкові зв'язки. Зокрема, показав, що механізм автоматичного вирівнювання попиту і пропозиції - утопія:

а) При монополістичному капіталізмі ціни не знижуються навіть при зниженні зарплати і спаді виробництва.

б) Є межа зниження норми відсотка, стимулюючої інвестиції, нижче за яке ек. суб'єкти не вкладатимуть, а затримають накопичення у вигляді ліквідних засобів страховки від несподіванок.

в) Зарплату взагалі не вдасться знижувати: профспілки не дадуть.

Можна провести межу тут, але на кожен треба писати обидва.

Теоретична система і ек. програма Кейнса.

Кейнс рассм. дохід, який є у розпорядженні суспільства, як першочерговий чинник, що визначає структуру споживчих витрат. Кожен додатковий долар доходу хоч і збільшує споживання, але менше, ніж на долар. Ось цю частину, яка з нього йде на споживання, він назвав граничною схильністю до накопичення. Чим більше дохід, тим більша частина його не повертається в хоз. оборот. Це затвердження Кейнса називається "Основною психоло гичеській закон суспільства".

У совр. кап. економіці рівновага між накопиченнями і інвестиціями неможлива, оскільки інвестиції відстають від накопичень, звідси інфляція, криза або тривала стагнація.

При капіталізмі не існує механізму, який забезпечував би зайнятість. Безробіття в ринковій ек. може зберігатися довго, тому, щоб зберегти попит, необхідно гос. регулювання.

Від Кейнса починається концепція дефіцитного фінансування, тобто штучного накачування грошей в економіку, що створює "нові гроші", компенсує недостатній попит і прискорює зростання національного доходу. На практиці це відмова від збалансованого бюджету, систематичне зростання гос. довга і використання інфляційних тенденцій як засіб підтримати ділову активність на високому рівні. Основна стратегічна політікагос.: сприяння максимальному перетворенню накопичень в інвестиції (зменшенням податків, збільшенням держзамовлень на зразок витрат на оборону і т. д.). Саме падіння інвестицій - причина депресії 1930 -х років. Кінець кінцем приріст нац. доходу стане набагато більшим, ніж початковий приріст інвестицій. Множник, на який множитимуться інвестиції, - мультиплікатор - визначається як відношення відхилень від рівноважного доходу до початкових змін в інвестиціях.

^Y = ^I ----, ^I - приріст інвестицій, заподіявши 1-r ший пророст доходу;

^Y - приріст доходу;

r - "гранична здібність до споживання"

дріб - співвідношення між доходом і інвестиціями, величина мультиплікатора. Завдяки мультиплікаційному ефекту покриття різниці між пропозицією і попитом не вимагає еквівалентного підвищення гос. витрат (вони будуть, але менші).

Значення теорії Кейнса:

а) це макроек. метод дослідження;

б) вперше на першому плані реалізація, що засновує динамічну теорію циклу;

в) його теорія нац. доходу і мультиплікатора увійшли до послекейнсианськіє теорій ек. зростання;

г) об'єднав ек. теорію і ек. політику, революція в мисленні: уряди можуть ліквідовувати депресію і безробіття, регулюючи гос. витрати і податки.

Довгострокових тенденцій кейнс-ая ек. не рассм, її справа була вивести із спаду, вона статична, робить упор на збільшенні доходів - "прибутковому ефекті". Неокейнсианци хочуть повністю зайняти потужності і раб. силу, до "прибуткового" додати "виробничий".

Часові межі дії мультиплікатора вони розширили і додали такий показник научно-техн прогресу, як капіталоємність: відношення величини кап. до об'єму продукції. У 1948 Харрод ввів своє рівняння "гарантованого зростання" замкнутої однопродуктової економіки - найбільш поширена формула ек. зростання:

G=S/С де G - темп зростання валового нац. продукту;S - відношення чистих заощаджень до сукупного доходу, або норма накопичення;

C - маржінальний коеф. капіталоємності, або відношення капіталу до випуску продукції.

у іншій математичній інтерпретації те ж показав Домар: приріст продукції = АБ, де А- схильність до заощаджень, Би - продуктивність інвестицій

так, що зазвичай говорять про рівняння Харрода - Домара.

У 60-70 рецепти Кейнса стали протіворечить об'єктивним законам розвитку: гос. регулювання виявилося нездібним забезпечити повну зайнятість і рівновагу. Критики До - монетарісти, прихильники теорії раціональних очікувань, неокласики.

Неокейнсианство злило 2 напрями: англ. ліве з центром в Кембріджі, де жида Джоан Робінсон 1903-1983, і американське. Ліве НК - реформіст мелкобурж. варіант До теорії, направлений в захист інтересів немонополістичного капіталу, фермерів, інтелігенції, робочих. На відміну від традиційного До, причиною недостатнього попиту вважають несправедливість розподілу нац. доходу. Дж. Робінсон намагається зв'язати До з марксизмом: ефективний попит зросте після соціальний реформ з підвищенням зарплати, визнанням профспілкової боротьби за її збільшення, обмеженням влади монополій, скороченням оборонних витрат. Висуває антимонопольні вимоги, а інтенсивність інвестицій пов'язує не з граничною схильністю до накопичень, а з комплексною оцінкою перспектив вкладення (треба бути ідіотом, щоб, вкладаючи гроші, не починати з оцінки перспектив).

Критика ортодоксального До:

а) "ортодокси" не розробили теорії інфляції, відірвавши реальні процеси від процесів ціноутворення;

б) ігнороровалі роль грошово-кредитних чинників і фін. системи в цілому як причин, що народжують і стимулюючих ек. нестабільність. Ці проблеми рассм. нове кейнсіанство.

Дата добавления: 2015-05-22