Утворення Київського князівства

І. Актуальність матеріалів. Повторення вивченого.

Тема №2. Найдавніша історія України.

План заняття №4

1. Походження слов’ян.
2. Утворення Київського князівства.
3. Давня Русь – держава східних слов’ян.
4. Наш край у ІІ – ІХ ст. н.е.

ІІ §1. Походження слов’ян.

Історія походження східних слов’ян має ще багато білих плям, тобто невідомих сторінок. Вітчизняні історики, їх колеги на Сході і Заході, Півночі і Півдні Євразійського континенту у своїй більшості схиляються до думки, що слов’яни є корінним (автохтонним) населенням Європи, мають індоєвропейське походження. Як приклад: в українській мові, яка виникла на терені історичного розселення слов’ян у Східній Європі, знаходять до 50% слів іранського та праіранського походження (парфянського) (див. К.Тищенко. Три пласти української мови).

Перші письмові згадки про слов’ян під іменем венеди зустрічаються у римських істориків І-ІІ ст. н.е. – Плінія, Тацита, Птолемея. Племена венедів тоді заселяли територію від р. Дніпро до р. Вісла (див. Атлас 7 клас, стор 4.3).

У II-VII ст. н.е. – в період Великого переселення народів – слов’яни широко розселилися у всіх напрямках. В результаті слов’янський етнос розпався на три гілки:

1. Західні слов’яни (поляки, чехи, словаки, лужицькі серби);

2. Південні слов’яни (серби, хорвати, словенці, боснійці, сучасні македонці, чорногорці). Називати болгар слов’янами є помилкою. Так само слід вважати угорців не європейським автохтонним народом, а союзом фіно-угорських та тюркомовних племен, що об’єднавшись у басейні р Дніпро (м. Дніпропетровськ) у ІХ столітті проникли по р. Дунай у колишню римську провінцію Панонія, розгромили там залишки Аварського каганату і створили власну державу. Першим каганом, а згодом королем угорців, був Іштван Арпад.

3. Східні слов’яни ()росіяни, українці, білоруси). Тут слід пам’ятати, що у процесі розселення на Схід слов’яни зазнавали етнічного і культурного впливу фінських, угорських, тюркських та сибірських народів – це росіяни. Просування слов’ян на Південь вело до з’єднання з етносами, що панували на Півдні України та їх залишками: іранські, тюркські, німецькі племена, греків і римлян, болгар і хозар – це українці. Отже, найбільше слов’янських генів збереглося у білорусів, які теж зазнали впливу іноземних племен, в основному німців, балтів і скандинавів.

Існує кілька теорій виникнення держави під назвою Київське князівство або Куявія. Одна з них, а саме українського історика кінця ХІХ – початку ХХ ст. М.С. Грушевського, тримається позиції про спорідненість Київського князівства з праслав’янським державним утворенням антів (ІІ ст. – 602 р. н.е.), які панували близько чотирьох століть у середньому Подніпров’ї. Їх сусідами на півночі були балтські та фіно-угорські племена, на заході – етнічно близькі склавини, на сході – угри, праболгари та інші тюркомовні племена, а на півдні – готи, гуни, авари, залишки сарматів, греки, а з V ст. н.е. Візантійська імперія.

У 602 році н.е. антський союз розпався під ударами аварів, за якими територія проживання антів стала місцем міграції різних народів: аланів, болгар, хозар та найбільше з північно-західного напрямку – слов’яни (див. Атлас 7 клас, стор.6.1).

Першим вітчизняним літописом, що дійшов до наших часів і у якому описується розселення слов’ян на території України є «Повєсть временних лєт» (ХІІ ст. приписують цей твір монаху Нестору. Кінцева дата «повєсті» - 1111 рік). У ній ми знаходимо, що до ІХ століття територія сучасної України була заселена племенами полян, древлян, сіверян, радимичів, дреговичів, волинян, хорватів, уличів і тиверців. Тут слід зазначити, що етнічний склад цих слов’янських племен був неоднорідний. Наприклад, у полян прослідковується зв’язок з норманськими племенами, спадкоємцями вікінгів, а у сіверян – з іранськими, у тиверців і уличів – з греко-скіфськими та тюркськими племенами (див. Атлас 7 клас, стор.7.2).

До початку ІХ століття найбільшого розвитку досягло плем’я полян з адміністративним центром у м. Київ на р. Дніпро (Данапрь - готське). Історичні джерела підтверджують дату заснування Києва у кінці V – на початку VI ст. н.е. За легендою Київ заснували князь Кий, його брати Щек і Хорів і сестра Либідь. Скоріше за все, це були представники кількох народів, що об’єдналися у державне утворення під назвою Куявія. Першими князями київськими, що про них маємо письмові підтвердження, були Дір і Аскольд, яки правили у 30-50-х роках ІХ ст. до 882 року (Дір – мабуть представляв місцеві народи, а Аскольд – зайдів — варягів або вікінгів).

Дата добавления: 2015-05-22