Українська республіка в часи Центральної Ради

Перша світова війна значно загострила політичні, соц-економічні суперечності в Росії, радикалізувала народні маси. Все це та ще й військові невдачі на фронті прискорили вибух революції у лютому 1917 р. Соціально-політичні обставини докорінно змінилися, самодержавний режим був знищений, влада в російській державі перейшла до Тимчасового уряду. Питання державного самовизначення України привело до виникнення у березні 1917 р. загальноукраїнського громадсько-політичного центру Укр ЦР. До неї ввійшли представники всіх українських партій, а провідну роль у ній відігравали помірковані ліберали з Товариства українських прогресистів та соціал-демократи. Президентом ЦР було обрано М.Грушевського. 23 червня ЦР видала 1 Універсал, в якому проголосила закладення основ автономного ладу в Україні та необхідність вироблення владних законів. Незабаром був утворений Генеральний Секретаріат - перший уряд України на чолі з В.Винниченком. Він складався з 8 міністрів: генеральним писарем став П.Христюк, секретарем військових справ С.Петлюра, міжнаціональних справ С.Єфремов, фінансових справ Х.Барановський, земельних справ Б.Мартос, судових справ В.Садовський, харчових справ М.Стасюк, освітніх справ І.Стешенко. Крім безпартійного Барановського, всі секретарі належали до соціалістичної орієнтації.

16 липня ЦР проголосила 2 Універсал, який сповістив, що питання автономії України мають у подальшому вирішити Всеросійські установчі збори. Тим/уряд погоджувався визнати найвищим органом виконавчої влад и України Ген/Секретаріат, влада якого поширювалася на п'ять із дев'яти губерній краю - Київську, Полтавську, Волинську, Подільську та Чернігівську. Уряд мав, з одного боку звітувати перед ЦРадою, а з другого затверджуватися Тим/урядом. Йдеться поки лише про досить примарну автономію, але аж ніяк про державний суверенітет. Виданням Петроградом "Тимчасової інструкції Ген/Секретаріатові Тимч/уряду на Україні" від 17 серпня 1917 р. Вже сама назва підкреслює, а подальші статті стверджують, що Ген/Секретаріат є органом Тим/уряду, а не ЦР. Остання перетворювалася на дорадчий орган при Ген/Секретаріатові, позбавлений законодавчих прав. Параграфи Інструкції майже скасовували автономію. Досягши угоди з Тим/урядом ЦР могла тепер братися за управління країною. Однак дуже швидко виявилося, що українському уряду гостро бракує волі, уміння управляти державою. Замість швидкого вирішення нагальних проблем, таких як відновлення правопорядку, забезпечення міст продуктами, організація роботи залізниць, ефективного розв'язання земельного питання, київські урядовці гаяли час у суперечках про межі своєї влади.

Ідеологи ЦР, відкинувши готовність прекрасно дисциплінованих і споряджених військових формувань заприсягти на вірність ЦР, доводили, що революція усувала необхідність регулярної армії. Аналогічним було їхнє ставлення до державних службовців, які були для них уособленням старої гнобительської буржуазної держави, а голова уряду Винниченко назвав їх " найгіршими і найшкідливішими людьми ". Проте вже незабаром стало зрозумілим, що управляти країною без армії та чиновників неможливо. По Україні ширилась анархія й безладдя.

Більшовицьке збройне повстання в Петрограді змінило еволюційний хід реформ на кардинально революційний, призвело до швидкого розмежування сил в Україні. Більшовики зосередилися, в основному, в східних промислових районах (Донбас, Харків).. Тут вони взяли владу без збройної боротьби. В інших регіонах країни соціальна база більшовиків була слабкою.

Рятуючи край від анархії, 22 листопада ЦР проголосила 3 Універсал, яким оголошувалося створення Української Народної Республіки (УНР) як автономної державної одиниці, але в складі Російської республіки, яка має стати федерацією вільних і рівних народів. Юрисдикція УНР поширювалася на 9 укр/губерній: Київську, Подільську, Волинську, Чернігівську, Полтавську, Харківську, Катеринославську, Херсонську, Таврійську (без Криму), а долю Курщини, Холмщини, Вороніжчини й інших територій з україн/більшістю мала вирішити організована воля самого народу.

Третій Універсал став насправді першим самостійним державно-правовим документом України у новітній історії, для якого характерна конституційна спрямованість. Він відзначався демократичними засадами, прагненням розв'язати національне питання. Сама ЦР хоча й проголошує себе вищим органом державної влади в Україні, все ж таки вважається тимчасовим органом - до скликання Установчих Зборів України. Ген/Секретаріат був перетворений на Раду Міністрів.

Ц Р своєю впертою політикою федерації з Москвою втратила 8 місяців та велике піднесення народу творити свою власну державу. З цих причин 3 Універсал не справив на людей більшого враження, як два попередні, хоч з політичного боку він давав багато більше. Він проголошував націоналізацію землі, що лише поглибило анархію, невдоволення селян, землевласників, духовенства.

Отже, державність України у той період виникла не як безпосередній наслідок широкого національного руху, а як природна реакція на розпад централізованої влади Російської імперії, як засіб запобігти внутрішньому занепаду. У цьому суть і драматизм того історичного моменту, що багато в чому визначило подальший перебіг подій та їх трагічних фінал. Владу ЦР визнали і неукраїнські партії, більшість рад і навіть більшовики (хоча для останніх це був вимушений і тимчасовий крок). На той час ЦР ще користувалася підтримкою значної частини населення, що довели результати виборів до Всеросійських Установчих зборів, на яких українські партії одержали понад 70% голосів, тоді як більшовики лише 10%. Ще відчутнішою була поразка останніх на Всеукраїнському з'їзді Рад, який вони самі скликали в грудні 1917 р. Оскільки більшість делегатів представляли українське село, то більшовицьким представникам довелося покинути з'їзд та виїхати до Харкова. Там вони кваліфікували ЦР як "ворога народу " і проголосили створення Радянської Української Республіки як федеративної частини Російської радянської республіки.

Одночасно на Україну з Росії почався наступ більшовицьких військ. Загроза окупації та необхідність самостійницького статусу на мирних переговорах у Бресті, зумовили прийняття радикального документу. У січні 1918 року ЦР ухвалила 4 Універсал, яким проголошувалося, що УНР "стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу. " Джерелом влади є народ України (принцип народного суверенітету), вищим виконавчим органом - Рада Народних Міністрів. До виборів Українських Установчих зборів найвищим представницьким органом залишається Українська ЦР. Також передбачалося переобрання волосних, повітових та міських дум, а до того часу уряд мав співробітничати з органами МС. Замість постійної армії передбачалося створення народної міліції. Ухвалення Універсалу ознаменувало собою відновлення державності України. Були прийняті державні символи, закон про українське громадянство, про адм./поділ краю на землі, яких мало бути 30, вводилася національна валюта - гривня, була проведена календарна реформа, впроваджувався західноєвропейський час.

28 квітня 1918 р. було схвалено проект Конституції УНР, який не набрав правової чинності. КУ юридично оформила відродження державності України і створила політико-правові основи становлення демократичного суспільства.

До найважливіших причин поразок можна віднести відсутність двох основних опор державності - боєздатної армії та апарату державного управління. Не маючи останнього, ЦР не могла утримувати зв'язки з губерніями та сільською місцевістю, де зосереджувалося найбільше її прихильників. Також була відсутня згода щодо спрямування державного будівництва (ворожнеча двох провідних міністрів уряду Винниченка і Петлюри) Якщо останній вважав, що слід приділяти основну увагу утвердженню державних інститутів, то перший наполягав на проведенні радикальних соціальних перетворень з метою виправдання сподівань мас. Нерозвиненості українського національного руху. ЦР змушена була розпочинати будівництво держави ще до завершення процесу формування нації. Більш як 200 р. панування царського режиму в Україні відклало тяжкий відбиток на ментальності народу, а особливо - його верхівці, яка втратила державницький дух. Тому, коли прийшов час творити власну державу, відчувався гострий брак компетентних фахівців для організації державного життя в Україні. Наявні ж політики були молодими й недосвідченими, а для деяких з них партійні інтереси подекуди переважали державні. Це дало підстави згодом Винниченку зауважити: "Воістину, ми за тих часів були богами, які бралися з нічого творити цілий новий світ".

Дата добавления: 2015-05-22