Предмет, методи, принципи і функції історії України 4 страница

Список літератури

Багацький В.В. Історія України / В.Багацький, Л. Кормич – К., 2010.

Бойко О.Д. Історія України / О. Бойко – К., 2007.

Історія України: навч.-метод. посіб. для семінарських занять / за ред. В.М.Литвина. – К., 2006.

Литвин В. Історія України / В. Литвин – К., 2009.

Петровський В.В. Історія України: неупереджений погляд. Факти. Міфи.

Коментарі / В.Петровський,Л.Радченко, В.Семененко – Х.,2008.

Світлична В.В. Історія України / В. Світлична – Л.,К., 2005.

Україна в 2005–2009 рр.: стратегічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку. – К., 2009.

Український історичний збірник 2009. – К., 2009. – Вип.12.

Методичні поради

1. Президентські вибори 2004 р.

і “ помаранчева” революція в Україні (2 год)

Розпочати виклад питання доцільно з констатації факту, що Україна була третьою державою Європи, де перемогла ненасильницька революція. Важливо наголосити: існують різні пояснення природи подій листопада – грудня 2004 р. Майже всі дорослі жителі України були незадоволені (хоча й з різних причин) кланово–корпоративною й олігархо-бюрократичною системами з домінуванням неформальних стосунків, які характеризували політику в Україні. У відповіді варто зазначити,що новітня українська революція, отримавши назву “помаранчевої”, починалася з “революції на граніті” восени 1990 р, акцій “Україна без Кучми”, “Повстань, Україно!” Вперше за роки незалежності на Майдан, де побувало впродовж місяців до 2 млн осіб, панував дух справжньої громадянської солідарності.

За формою й змістом це була українська “оксамитова” революція.

Відтак потрібно детальніше зупинитись на причинах цієї революції, акцентувавши на: кризі режиму та його прагненні зберегти владу; масовій фальсифікації владою результатів виборів; боротьбі фінансово-промислових груп; втручанні Росії у внутрішні справи України.

Студенту має осмислити той факт, що в Україні назріли об’єктивні історичні передумови для здійснення національно-демократичної революції, назвати ці передумови.

Бажано розповісти про передвиборчий напружений період, виокремити роль у перемозі демократичних, прозорих виборів молодіжних організації, студентства.

Навівши факт надання західними фондами українським неурядовим організаціям коштів на розвиток демократичних процесів, студент повинен проаналізувати роль цієї допомоги: чи вона була вирішальною в розгортанні чи відіграли основна роль належала внутрішнім чинникам? Відповідь аргументуйте.

Необхідно уяснити той факт, що обидві сторони виборчого процесу застосовували недостовірну “соціологію” та “міфологізацію”, зокрема, друкувались “закриті” рейтинги, за якими той чи інший кандидат нібито мав набрати не менше 60% голосів у першому турі, бо мовляв, це буде “фальшування”; команди кандидатів змальовували ідеалістичну картину майбутнього життя у випадку свого виграшу і пророкували невідворотну катастрофу для держави після програшу.

Треба розповісти про найгостріші події в Києві, котрі тривали 17 діб (від 22 листопада до 8 грудня 2004 р.), які вважають, власне “помаранчевою” революцією.

Варто зауважити: гасла федералізму, виголошені окремими представниками східних областей України, практично були лише засобом мобілізації виборців, Реальна зміна на їх основі територіального устрою республіки виглядала ілюзорною. Спроби утворити Південно-Східну Українську автономну республіку зі столицею в Харкові, не підтримані масами, швидко згасли.

Оцінюючи перспективи розвитку подій листопада – грудня 2004 р. бажано наголосити, що для опозиції й персонально для В.Ющенка основною складовою перемоги була легітимізація влади, тому вони обрали стратегію – “судова війна”.

Події пізньої осені – зими 2004 р. продемонстрували переваги політичного ідеалізму над політичним цинізмом, ілюзій – над суворою реальністю, люди бажали жити вільно, без постійного примусу, приниження й плазування перед владою. Це була революція постіндустріального суспільства, де влада змінюється безкровно і протест не супроводжується насильством. Однак результат завжди є компромісним. Що, на Вашу думку, стало компромісом у результатах ”помаранчевої” революції?

Відтак потрібно показати результати та наслідки революції.

Студент має розповісти про переголосуваня другого туру виборів 26 грудня, де за В.Ющенка подано 15 115 712 голосів, за В.Януковича – 12 878 528 голосів виборців. У приміщенні Верховної Ради 23 січня 2005 р. відбулась інавгурація В.Ющенка.

2. Україна після “помаранчевої” революції: здобутки та невдачі в соціально-економічному й політичному розвитку

Висвітлення питання потрібно з розповіді про затвердження 4 лютого Прем’єр-міністром України Ю.Тимошенко і формування нового складу Кабінету Міністрів. Варто мати на увазі, що новий Кабiнет Мiнiстрiв

В. Ющенко формував особисто шляхом консультацій із найближчим оточенням, за “квотним” принципом. Тому Кабiнет став неоднорiдним, серед його амбiтних членiв одразу почали спалахувати конфлiкти, створюючи “острiвцi напруження”.

Варто коротко проаналізувати програму діяльності уряду, в основу якої покладено виконання обіцянок, даних на майдані наприкінці 2004 р.

Аналізуючи діяльність нової команди, потрібно зауважити, що до середини червня 2005 р. було вiдкрито понад 700 кримiнальних справ за фактами злочинiв у перiод виборчої кампанii 2004 р. Однак покарали лише рядових виконавців- органiзаторів фальсифiкацiй майже не виявлено. Повільне розслідування резонансних кримiнальних справ не дало результатів.

За рiшенням Президента в Києвi повинен діяти Український iнститут нацiональної пам’ятi. Перед його спiвпрацiвниками постає почесне завдання - долати масовi явища нацiональної амнезiї.

Вiдсутнiсть у сучаснiй Українi легiтимної державної iдеологiї, панiвної цiннiсно-нормативної моралi, поширення бездуховних iцдивiдуалiстичних пiнностей негативно вплинуло й на ефективнiсть державного управлiння. Вкорiнена в суспiльствi звичка iгнорувати чи абияк виконувати закони стримувала розвиток середнього й малого бiзнесу. Серйозний опiр зустрiчали iспроби лiквiдувати тiньову економiку. Високий рiвень iнфляцiї спричинив масове незадоволення населення.

Розповідаючи про діяльність Верховної Ради України 3-го й 4-го скликання необхідно звернути увагу на такому важливому факті, що на її розгляд було подано 14 754 проекти законiв, але фактично не iснувало контролю за виконанням уже прийнятих.

Незаперечний факт - соціальне пожвавлення в республiцi: якщо 1991 р. в Українi дiяло приблизно 300 громадських органiзацiй, то в серединi 2005 р. налiчувалося до 50 тис. недержавних неприбуткових структур. Розкриваючи діяльність уряду, попри всi його зусилля, за рiвнем iнвестицiйного ризику Україна наприкiнці липня 2005 р. перебувала поряд iз такими державами, як Iндонезiя, Колумбiя й Ірак.

Розглядаючи причини погiршення економiчної ситуації, бажано назвати такі чинники: лiквiдацiя навеснi 2005 р. вiльних економiчних зон; тривала дискусiя стосовно проблеми реприватизацiї; ручне управлiння економiкою; невдалi маневри Нацiоналъного банку з валютним курсом.

Доцільно прокоментувати успіхи та прорахунки уряду і Президента України в міжнародній діяльності.

Підсумовуючи, студент має визначити iстотнi недолiки в діях уряду та Президента:
– механiзм кадрової полiтики не став прозорим, а повальні звільнення управлiнцiв не додали управлiнню професiйностi;
– порушувалися принципи, проголошенi на Майданi, зокрема щодо розмежування влади й бiзнесу, де справа обмежилася декларацiями;
– непростежувалося навiть натяку на створення системи попередження корупцій;
– урядовi рiшення глибоко не пророблялися, їхнi наслiдки не прогнозувалися, звiдси - низька ефективнiсть дiй урядових команд;
– не було чiткого визначення внутрiшнiх стратегiчних орiентирiв i плану дiяльностi, спостерiгалося сповзання влади вiд представницької демократії до популiзму;
– вiдсутнє чiтке ставлення до спiвпрацi на основі геостратегiчних парадигм - євразійської, євроатлантичної, балто-чорноморсько-каспiйської; переважало протиставлення цих парадигм;

– модель української модернізації лишалася технократичною, однолінійною; вкрай недостатньо враховувалися iнтереси регiонiв, не існувало полiтико-культурного забезпечення проекту модернiзації.

Логічним подовженням відповіді буде розповідь про вибори до Верховної Ради України 26 березня 2006 р. Аналізуючи їх результати, варто показати, що переможцями були: Партiя регіонiв –32,14%, Блок Юлii Тимошенко – 22,29 %, Народний союз “Наша Україна” – 13,95 %, Соцiалiстична партія України – 5,69 %, Комунiстична партiя України – 3,66 %. Безперечний факт, що виборцi голосували переважно не за програмнi документи, а за конкретнi iмена. Коментуючи наведені результати, необхідно розкрити власне бачення їх причини, зокрема третє мiсце для НСНУ.

Якщо на президентських виборах 2004 р. Україна умовно, за полiтичними уподобаннями, подiлилася на двi частини, то в березнi 2006р. – уже на три. Адже за НСНУ масово голосувала лише Західна Україна; Правобережжя й Центр – за БЮТ, а Схiд, Пiвдень, Крим – за Партiю регiонiв.

Відтак доцільно розповісти про тривалий період формування коаліції, який завершився 11 липня виникненням “антикризової коалiцiї” у складi Партії регiонiв, СПУ та КПУ – всього 238 депугатiв. Як можна прокоментувати об’єднання в межах однієї коаліції Партії регiонiв, СПУ та КПУ?

Розкриваючи наслідки утворення “антикризової коаліції” зауважте обрання Верховною Радою 4 серпня В. Януковича Прем’єр-мiнiстром України. Коротко прокоментуйте позицію різних політичних сил стосовно коаліції.

3. Дострокові парламентські вибори (2007 р.), президентські вибори
(2010 р.) і основні напрями зовнішньої та внутрішньої політики Української держави

Розкриваючи питання важливо наголосити на тому, що впродовж осенi 2006 – весни 2007 рр. спостерiгалося загострення відносин мiж Верховною Радою, Президентом i Кабiнетом Мiнiстрiв України за владні повноваження.

Відтак необхідно розповісти, про висунення 31 березня Президентом сiм вимог до Верховної Ради й Кабмiну, невиконання котрих привело б до прийняття указу про розпуск парламенту. Це такi вимоги: припинити антиконституцiйну практику формування парламентської бiльшостi; ухвалити закон про iмперативний мандат для народних депутатів; забезпечити роботу Конституцiйного Суду без полiтичного тиску на нього; припинити процес політизації МВС; до травня 2007 р. завершити конституцiйний процес, закрiпити на законоданчому рiвнi положення ”Унiверсалу нацiональної єдності”, внести змiни до Закону про Кабiнет Мiнiстрiв, запропонованi Президентом.

Варто зауважити: серед пропозицій були і такі, в яких пропонувалось ввести пряме президентське правлiння (лiдер УНА–УНСО Ю. Шухевич). Прокоментуйте власне ставлення до такої пропозиції.

Загострення політичної ситуації призвело до того, що впродовж квітня 2007 р Президент України В.Ющенко видав чотири укази про розпуск Верховної Ради України. Однак необхідно зазначити: експерти конституцiйного права дають рiзнi оцінки стосовно пiдстав для указу Президента про розпуск парламенту. Остаточно долю парламенту було вирішено поданням у відставку депутатів від БЮТ.

Студент має прокоментувати позачергові парламентські вибори у вересні 2007 р. та їх результати. Продовжуючи розповідь, необхідно розглянути склад нової коаліції й формування уряду на чолі з Ю.Тимошенко.

На результатах діяльності уряду в цей час негативно позначились обставини: протистояння між президентом В.Ющенком і прем’єр-міністром Ю.Тимошенко; світова економічна криза. Продовжуючи виклад матеріалу, потрібно розповісти про чергову політичну кризу, відставку голови Верховної Ради А.Яценюка, утворення нової парламентської коаліції й обрання нового спікера парламенту – В.Литвина в грудні 2008 р.

Важливою подією в житті країни стала президентська виборча кампанія. Студент має охарактеризувати передвиборчу боротьбу, президентські вибори та їх результати, наголосивши на тому, що реальна боротьба велась довкола двох кандидатів: Ю.Тимошенко і В.Януковича.

Логічним подовженням відповіді буде розповідь про результати першого і другого туру президентських виборів і перемогу В.Януковича. Відтак необхідно прокоментувати формування нової парламентської більшості й нового уряду, зупинитись на прийнятій урядом М.Азарова програмі діяльності уряду. Найприкметніший наслідок діяльності нової влади – поліпшення відносин з Росією. Потрібно розглянути успіхи та невдачі в діяльності Президента і Уряду в реалізації зовнішньої політики та економічного розвитку країни. Під час підготовки даної відповіді студент повинен використати матеріали періодичної преси.

З’ясуйте поняття: “чорний піар”; імперативний мандат; політичні опонент;, коаліція; лобіювання інтересів.

Проблемні запитання:

1.Яку аналогію історичним подіям на майдані Незалежності в 2004 р. можна знайти в історії України? Свій погляд прокоментуйте.

2. Чи погоджуєтесь з думкою, що події на майдані Незалежності

восени-взимку 2004 р. називають заколотом? Прокоментуйте свій погляд.

3. Складіть табличку, в якій визначте результати і наслідки “помаранчевої” революції (листопад–грудень 2004 р.)

Домашнє завдання до теми (семінару) 18 – п. 8,9,10,11 названої методрозробки (див. примітку).

[1] Примітка. Для всіх тем семінарських занять див. методрозробку: Історія України: проблеми державності: Завдання студентам для самостійної роботи при вивченні курсу / За редакцією В.О.Кондратюка д-ра іст. наук, проф., зав.кафедрою історії України, політології та права НЛТУ України. – Л., 2006. – 24 с.

Історія походить від грецького слова historia, що означає розповідь про минуле, дослідження минулого. Отже історія, як одна з суспільних наук (наука про суспільство) вивчає минуле людства в усій його конкретності і різноманітності з метою розуміння сучасного і перспектив розвитку.

У найбільш стислому вигляді предмет історії України – це вивчення виникнення й розвитку людського суспільства на всіх українських землях з найдавніших часів до сьогодення.

Це – аналіз розвитку суспільно-економічних формацій на українській території, продуктивних сил, способів виробництва і виробничих відносин між людьми в кожний конкретний період.

Це й висвітлення героїчної боротьби українського народу за утвердження і розбудову на своїй землі незалежної держави.

Предмет історії України включає: політичні інститути, культуру, мораль, право, звичаї, побут народу, визначення ролі та місця його історичних діячів.

Отже предмет історії України – це не лише перелік основних подій і явищ, але й розуміння історії як безперервного процесу її пізнання, в якому сплелися закономірності і суперечності, геополітичне положення і ментальність народу, геніальні прозріння й помилки його вождів, впливи близьких і далеких сусідів – усе те, що вважають історичною долею народу.

Історія України – це не лише наука і навчальна дисципліна. Це – частина національного світогляду, складова загальної культури кожної людини.

У вивченні і викладанні історії України застосовують ті самі методи, що й у вивченні інших дисциплін гуманітарного циклу: історико-хронологічний, порівняльний та синхронний аналізи подій і явищ. Названі методи вивчення історії України застосовуються у взаємозв’язку з принципами об’єктивності та історизму.

Ці принципи вимагають у вивченні історії України опиратися на конкретні факти, документи, історичні джерела, причому брати їх у сукупності і взаємозв’язку – як позитивні, так і негативні (не „висмикувати” лише окремих фактів, не „підтасовувати” їх залежно від політичної кон’юктури, як це часто траплялося в нашій історії).

Принцип історизму дозволяє побачити, як та чи інша подія, історичне явище виникли, який шлях у своєму розвитку пройшли і чим вони завершились.

Порівняльний принцип дозволяє порівняти, як було і як є, порівняти історичні процеси в Україні та в інших країнах, що дає можливість детальніше оцінити здобутки чи прорахунки, стан української держави, суспільства в конкретний історичний період.

У зв’язку з цим у дослідженні історії України особливо актуально звучать слова-звернення безсмертного Кобзаря прийдешнім поколінням:

Прочитайте лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова.

Не минайте ані титли,

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? Яких батьків?

Отже, без глибокого пізнання нашого історичного минулого неможливо зрозуміти сучасне, передбачити, а тим більше успішно будувати майбутнє.

Звідси й випливають основні функції історії України.

Це по-перше, пізнавальна (інтелектуально-розвиваюча). Не можна бути освіченою людиною і не знати „свого роду, племені”, історії своїх батьків, дідів, прадідів, свого народу, своєї Батьківщини. Це особливо важливо для майбутніх учителів.

По-друге, – практично-політична. Ця функція дозволяє розглядати історичний процес в єдності минулого, сьогодення і майбутнього. Адже в історії народу – великий позитивний і негативний досвід, багаті культурні традиції тощо і, щоб рухатися вперед з меншими втратами і прорахунками, треба знати історію. Без історичного досвіду кожне покоління повинно було би повторювати і відкривати те, що було зроблено їх попередниками.

І по-третє, світоглядна функція. Вона формує погляд на світ, суспільство, закони його розвитку, сприяє вихованню патріотичних почуттів, любові до своєї Вітчизни, гордості за Україну, її народ та його героїчну історію, яка є основною складовою світової цивілізації.

Дата добавления: 2015-05-22