Розвиток авіації

Наука.

В 1904 р. в Петербурзі російською мовою був виданий «Очерк истории украин-ского народа» М.Грушевського (1866-1934), який перевидавався у 1906, 1911, 1913 рр. Український варіант книги під назвою «Ілюстрована історія України» також виходив у Петербурзі в 1911 і 1917 рр. і розглядався автором як конспект багатотомника «Історія України-Руси». Популярна праця «История украинского народа» (автор Єфименко Олександра (1848-1918 рр.) видана в Петербурзі ще в 90-х роках ХІХ ст., за що в 1910 р. Харківський університет при підтримці Петербурзького присудив Олександрі ступінь почесного доктора історичних наук. Це перша жінка в Україні та Росії, яка отримала це звання. Вивченням історії та культури України займалися Дмитро Багалій (1857-1932) та Митрофан Довнар-Запольський (1867-1934), які досліджували різні періоди історії України і публікували свої праці.

Велику роль у розвиток українських гуманітарних наук вніс Борис Грінченко (1863-1910), який опублікував чотиритомний «Словник україн. мови», і тритомну «Українську грамати-ку» Агатангела Кримського (1871-1942), які вийшли в період першої революції 1905-1907 рр.

В Австро-Угорщині світового визнання домоглися вчені-професори різних університетів Відня, Праги, Інсбруку – І.Пулюй – праці з фізики та електроніки (також він разом з П.Кулі-шем займався перекладом Біблії українською мовою); І.Горбачовский – хімік, М.Борискевич – медик-окуліст та ін. На землях, підвладних Російській імперії, великих перемог над хворо-бами досягли вчені-медики Д.Заболотний (1866-1929): запропонував ефективні методи боротьби з чумою та інші.

Академік Володимир Вернадський (1863-1945) обґрунтував цілісність Всесвіту, розробив учення про ноосферу, досліджував грунти і корисні копалини України. Засновником Харків-ської школи радіофізиків став Д.Рожанський. Світовою популярністю користувалися праці академіка С.Тимошенка, географів П.Тутковського, В.Линського, геолога Г.Медведцького, фізика М.Пильчикова та ін. В.П.Грабовський став одним із засновників теорії і практики телебачення. Фізик І.Пулюй вперше знайшов випромінювання (пізніше названо рентге-нівські промені), який працював в наукових установах Праги, Відня, Вюрцбурга.

Технічному прогресу в металургії присвятив свої праці М.Курако (1872-1920). Він за влас-ними проектами побудував в Донбасі доменні печі, які не поступалися західноєвропейським.

В 1908 р. в Одесі був створений перший у Росії аероклуб. Його члени С.Уточкін (1876-1916) і М.Ефімов (1881-1920) у 1910 р. здійснили вперше в Росії польоти на аероплані. Вони брали участь у вітчизняних та міжнародних змаганнях, де встановлювали нові рекорди швидкості, висоти і тривалості польоту. Російський льотчик П.Нестеров (1887-1914) в серпні 1913 р. вперше продемонстрував «мертву петлю».

В 1912 р. у майстерні Одеського аероклубу було побудовано до 20 аеропланів різних сис-тем. Пізніше на цій базі виник в Україні авіаційний завод. Будівництво та розробка конструк-цій літаків, вертольотів і планерів розгорнулося в Києві на базі Київського товариства повіт-роплавання. Тут починали свою роботу Д.Григорович (1883-19380) – створив гідролітак, І.Сікорський (1889-1972) – конструктор багатомоторних літаків та вертольотів. Але не дивля-чись на досягнення, царський уряд мало піклувався про розвиток вітчизняного авіабудування

Література.

Українська література цього періоду розвивалася під впливом посилення наці-онального і соціального руху. Література тому набуває дещо політичного характеру. Так, романтичний поет Олександр Олесь (Кандиба, 1878-1944) політизував свою творчість і намагався служити розвитку української культури. Чотири збірки його віршів викликали широкий інтерес у сучасників.

Письменники все частіше відтворюють життя українського народу, розробляються теми «філософські, соціальні, психологічні, історичні»; звертають увагу на різні верстви населен-ня. Прикладом є повість Михайла Коцюбинського (18614-1913) «Фата Моргана», в якій опи-сана соціальна боротьба в українському селі напередодні і під час революції 1905-1907 рр. Інші оповідання М.Коцюбинського оспівують мужність борців за волю народу, таврують тих, хто залишався осторонь гострих соціальних і міжнародних конфліктів.

Володимир Винниченко (1880-1951) у своїх оповіданнях і повістях – «Біля машини», «Федько-халамидник», «Голота», «Солдатики» та ін. – показує тяжке життя українського селянства, сільської буржуазії, жахи солдатчини і царських в'язниць. Після поразки револю-ції твори Винниченка – романи «Чесність з собою», «Рівновага», «Заповіти батьків», п'єси «Щаблі життя», «Дисгармонія» та ін., - розкривають образи інтелігенції, яка зневірилася в ідеалах соціалізму. Твори Винниченка друкувалися в перекладах російською, німецькою, французькою, польською, чеською, румунською, голландською, норвезькою, єврейською, татарською мовами.

Неперевершеним в українській літературі був майстер психологічної новели Василь Стефаник (1871-1936), який надрукував 4 збірки своїх творів – «Синя книжечка», «Кам'яний хрест», «Дорога», «Моє слово». Герої його творів – це сільська біднота, селяни-мученики і страждальці, приречені суспільством на життя в злиднях. Його твори друкувалися в перек-ладах на різні мови.

Близькими за змістом до творчості Стефаника були оповідання його земляків із Галичини – письменників Марка Черемшини (1874-1927) і Леся Мартовича (1871-1916). До кращих тво-рів світової літератури про селянство відноситься повість буковинської письменниці Ольги Кобилянської (1863-1942) «Земля», де розкрита психологія селян, їхнє прагнення працювати на власній землі.

Дата добавления: 2015-05-22