Повстання киян 1068 р

Перед загрозою нападу на місто половців кияни зібралися на віче та ухвалили боронитися самотужки.

• З вимогою надати їм коней і зброю, як сповіщав літописець, вони рушили до князівського палацу.
• Ізяслав відмовився виконувати волю повстанців – і змушений був тікати. Натомість кияни «пригадали» про ув’язненого в порубі полоцького князя Всеслава (його ув’язненням Ярославичі, певно, сподівалися спекатися небажаного претендента на великокнязівську спадщину), звільнили його та оголосили київським володарем.
• Прикметно, що Святослав і Всеволод аж ніяк не противилися незаконним діям Всеслава, а навпаки – тихо сиділи у своїх володіннях, доки скривджений Ізяслав поневірявся на чужині.

Повернення Ізяслава до Києва

• Прихисток старший Ярославич знайшов не в рідних братів, а в далекого родича – польського короля Болеслава ІІ.
• Оговтавшись від київських подій, він у 1069 р. повів військо Болеслава на Русь.
• Кияни, налякані наближенням польських вояків, звернулися по допомогу до Святослава та Всеволода.
• Молодші Ярославичі вимагали від Ізяслава, щоби він не вів до Києва чужинців і не шкодив киянам. Та кровопролиття все ж не уникли.
• Літописець розповідав, що перед себе Ізяслав послав сина і той помстився за батька, жорстоко розправившись із найактивнішими учасниками торішнього повстання.

Відновлення влади трьох

• Ізяслав повернувся до Києва. Здавалося би, повинно було поновитися колишнє злагоджене правління трьох Ярославичів.
• Протягом кількох наступних років братерська приязнь ніби й справді взяла гору над владолюбством.
• Ізяслав, збагатившись досвідом нещасливого 1068 р., наказав перенести торг, на якому відбувалися віча, на Гору – під нагляд князя й дружини.
• Не уникнув відплати і Всеслав: того ж таки року Ізяслав вигнав його із Полоцька, віддавши місто своєму синові.

З-поміж загальнодержавних подій найпомітнішою була Вишгородська нарада князів1072 р.

• Присвячена перенесенню мощей святих Бориса і Гліба до новозбудованої церкви, вона зібрала, крім князів, також митрополита, єпископів, ігуменів найбільших монастирів.
• Вшанувавши святих, князі порадилися і щодо мирських справ. Тоді було схвалено, зокрема, звід руських законів «Правду Ярославичів», що разом із статтями Ярослава Мудрого становили «Руську правду».

3. Боротьба за київський стіл між Ярославичами

Та хоч як урочисто була обставлена Вишгородська нарада, вона не поклала край суперечностям між Ярославичами.

• Року 1073 між синами Ярослава Мудрого стався розкол. Заручившись підтримкою Всеволода, Святослав пішов на Київ, вигнав Ізяслава і став великим князем київським.
• Протягом трирічного князювання він перерозподілив землі на користь своєї родини, підкорив собі численних родичів, виявивши здібності сильного володаря.
• Показовими щодо цього є стосунки Святослава з київським духівництвом. До гурту найбільш невдоволених княжінням Святослава належав настоятель Печерського монастиряФеодосій.
• Як свідчить літопис, він відверто засуджував чернігівського князя за насильство, вчинене над Ізяславом. Але протягом року Святослав зумів змінити ставлення до себе настільки, що Феодосій віддав свій монастир під його опіку.
• Адже саме Святослав виділив монастиреві кошти для будівництва славетного Успенського собору.
• Та здійсненню задумів Святослава перешкодила смерть: він помер наприкінці 1076 р.
• Трагічна подія відкривала шлях до Києва молодшому Ярославичу. Водночас вона давала надію вигнанцю Ізяславові, який і цього разу пересиджував лихоліття у Болеслава ІІ, на повернення додому.
• Та поки Ізяслав лаштувався до походу на Київ, київським князем став Всеволод.
• Скориставшись великими повноваженнями, він перерозподілив столи, перевівши Святославового сина Олега на Волинь, а Чернігів віддавши своєму – Володимирові Мономаху.
• На Русь посунув Ізяслав із польським військом. Всеволод зустрівся із братом і мирно залагодив конфлікт.
• Так року 1078 старший Ярославич втретє посів київськийстіл. Святославичів було позбавлено всіх найважливіших володінь.
• Не маючи жодної надії повернути втрачене, вони взялися за зброю. У міжусобиці було втягнуто численних скривджених родичів, а ще зовнішніх ворогів Русі – половців.
• У братовбивчій війні в серпні 1078р. наклав головою князь Ізяслав. Повновладним київським володарем став Всеволод.
• Головним напрямком його внутрішньої діяльності стало подолання міжкнязівських чвар.
• У зовнішній політиці питанням життя і смерті лишалася половецька загроза.

Попри несприятливі обставини, князювання Всеволода в Києві було успішним. І тим успіхом немолодий уже володар мав завдячувати своєму синові Володимирові.

• Отож заходами, що потребували застосування військової сили, керував за наказом батька Володимир Мономах, а сам Всеволод опікувався духовним життям.
• За його правління було завершено

• будівництво та розпис Успенського собору Печерського монастиря,
• засновано Андріївський (Янчин) монастир із першою жіночою школою,
• побудовано собори святого Петра та Святого Михайла у Видубичах тощо.

Дата добавления: 2015-05-22