Умови розвитку культури

Основний виклад

• Українська культура 15 – першої половини 16 ст. – безпосередня спадкоємиця культури Київської Русі та Галицько-Волинської держави.
• Українські землі перебували у складі кількох держав, через те умови для культурного поступу українців, що склалися в тих державах, були неоднаковими.
• Сприятливі умови були у Великому князівстві Литовському. Збираючи українсько-руські землі, литовські князі прагнули прилучитися до великої культури Київської Русі, надбання якої не відкидали, а підтримували й відроджували разом із православною вірою та руською мовою, що були визнані державними.
• Литовські можновладці перебрали й традиційний для Русі-України спосіб життя.
• Про Польське королівство, дослідники кажуть, що воно було брамою, крізь яку до України долинали ідеї Відродження, набувала поширення західноєвропейська система освіти.
• Не маючи власної вищої школи, українці навчалися в європейських університетах, прилучаючись там до західноєвропейських наукових і мистецьких ідей, збагачуючи ними рідну культуру.
• Українці, які здобували освіту в Західній Європі, наголошували на своїй національній належності, додаючи до власних прізвищ слова «русин», «роксоланин», «рутенець», тобто українець.
• Проте варто пам’ятати, що хвиля західноєвропейських культурних впливів не поглинула споконвічних традицій.
• Нове й старе в українській культурі мирно співіснувало, нашаровуючись одне на одне.
• Внаслідок цього поставали унікальні культурні явища.

2. Розвиток української мови

• Від часів Київської Русі тривала традиція застосування двох літературних мов: книжної староукраїнськоїмови та українського різновиду церковнослов’янської мови – мовислов’яноруської.
• Староукраїнська мова була наближена до мови розмовної.
• Пам’ятки офіційно-ділового стилю староукраїнської мови зберігають численні діалектні явища, промовисто вказуючи на місце свого творення.
• Церковні книжки й надалі писали церковнослов’янською мовою, яку тоді називали слов’яноруською.

3. Усна народна творчість

• Усна народна творчість розвивалася на основі давньоукраїнських традицій, закорінених у сиву давнину.
• Ще за язичницької доби виникла календарно-обрядова поезія.

• Давні веснянки, колядки, щедрівки жили в народній пам’яті, набуваючи часом нового змісту.
• У давні сюжети впліталися нові герої, нові події, породжені тогочасними історичними умовами. Наприклад, героєм багатьох колядок став парубок – переможець у битві проти ординців.
• На 14 – 15 ст. припало становлення уснопоетичного жанру історичної пісні та балади.
• Найдавніший запис української історичної пісні-балади, що зберігся, – текст пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?», уміщений у рукописній «Граматиці чеській» Яна Благослава 1571 р.
• Найціннішим мистецьким надбанням народу тих часів стали думи, що сягали корінням княжих часів.
• Великого значення у виконанні дум набувала імпровізація – іншими словами, дума творилася під час кожного виконання, незмінними при цьому лишалися тема й найголовніші елементи сюжету.
• Найдавніші думи виникли в 14–15 ст. У них відобразилися тяжкі бідування та злидні українського народу, спричинені ординськими набігами, страшні руйнування міст і жорстоке плюндрування сіл, знищення й масове поневолення українців.

4. Освіта

• За традицією освіту здобували при церквах і монастирях.
• Спеціально підготовлені дяки, яких називали граматиками або книжниками, навчали дітей письму церковнослов’янською мовою, початкам арифметики, молитвам, співу.
• Існування мережі початкових шкіл в Україні підтверджує й те, що багато українців навчалося в європейських університетах від початку їх існування. А щоби стати студентом треба було мати основи знань.

5. Початок українського друкарства.

• Перша друкарня, книги якої мали поширюватися в Україні, з’явилися наприкінці 15 ст. у Кракові. Заснував її Швайпольт Фіоль.
• Саме його вважають українським першодрукарем. У 1491 р. він надрукував чотири богослужбові книги церковнослов’янською мовою, післямови ж українською, що й вказує на замовників книгодруків.
• Поява у Кракові тих книжок для православної церкви обурила польських можновладців. Фіоль зазнав переслідувань, йому було заборонено друкувати книжки.
• На початку 16 ст. з’явилися книгодруки білоруса Франциска Скорини. У 1517 р. у Празі він надрукував «Псалтир», а 1519 р. – «Біблію руську».
• Книги Франциска Скорини були надзвичайно популярні в Україні, про що свідчать їхні рукописні копії.

6. Літописання

• До нашого часу збереглися списки літопису Великого князівства Литовського.
• Той історико-літературний твір постав на давній українській літописній традиції, але створений був спільною працею українських, білоруських та литовських книжників.
• Він відомий у 3-х редакціях. У літопису викладено історію Литви від найдавніших часів до середини 16 ст.
• Обстоювання інтересів Литовсько-Руської держави є найвиразнішим у «Похвалі великому князеві Вітовту», що за змістом і манерою викладу вирізняється з-посеред тексту літопису.
• Заслуговує на увагу й оповідання «Про Подільську землю», в якому йдеться про князювання в другій половині 14 ст. на Поділлі литовських князів; братів Коріатовичів.
• Помітне місце в українському літописанні тих часів належало Волинському літописові, який ще називають Коротким Київським.
• Складений безпосередньо у Києві та завершений на початку 16 ст., він висвітлював події 862–1515 рр. З-поміж літописних розповідей особливо змістовними є ті, що стосуються подій 1480–1515 рр.

7. Архітектура та містобудування

• У другій половині 14 ст. із поширенням в Україні насамперед на її західних землях маґдебурзького права, що наближало українські міста до західноєвропейських, у міській забудові почали з’являтися ознаки регулярного планування.

• На основі чіткої геометричної сітки розміщували основні елементи укріплених нових центрів поселень – ринкової площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міст, з якої, власне, починалося будівництво, була площа з ратушею посередині – площа Ринок.
• Ця площа мала форму прямокутника або квадрата.
• Найважливіші вулиці прокладалися через усе місто. Захисну функцію виконували мури, що ними обносили місто, а також рови й вали.
• У Львові площа Ринок була збудована ще у 14 ст.
• Новий центральний район Львова із площею Ринок і прилеглими вулицями охоплював майже квадратну територію.
• Колишнє княже місто щодо нього було передмістям (його називали Краківським), тобто розташовувалося зі зовнішнього боку захисних мурів.
• Нове місто оточували оборонні мури.
• Попервах Львів був обнесений лише одним кільцем мурів, глибоким ровом і високими валами.
• Із винаходом вогнепальної зброї спорудили ще одну стіну – зовнішню.
• У львівських мурах було дві в’їзні брами, до яких вели звідні мости. Захисні споруди затискали місто, тож його внутрішня забудова була щільною та надзвичайно економною.
• Старіміста, такі як Київ, Володимир, Чернігів, Новгород-Сіверський, зберігали давнє планування, в основу якого було покладено особливості рельєфу.
• В обрисах міст головну роль стали відігравати силуети численних високих башт.
• Від однієї до іншої башти тягнулися оборонні дерев’яні або муровані стіни.
• Більш того, за умов постійної загрози несподіваних нападів зі Степу рис оборонної архітектури набували навіть окремі церкви, монастирі, синагоги тощо.
• Дерев’яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров’я та Лівобережжя.
• Дерев’яні захисні споруди мав, зокрема, тогочасний Київ.
• Найбільшим був Київський замок, збудований на Замковій горі за Володимира Ольґердовича.
• Року 1416 замок так і не змогли взяти війська Едигея.
• Лише у 1482 р. його захопила та спалила кримська орда Менглі-Гірея. Незабаром замок було відбудовано.
• Найбільше мурованих замків було на Поділлі та Волині. Найвизначнішою пам’яткою замкового будівництва в Україні є Верхній замок у Луцьку.
• Його споруджено за князя Любарта й добудовано за Свидригайла.
• І нині береже дотик давно минулих часів славетний Острозький замок. Наприкінці 15 – на початку 16 ст. його було перебудовано: дерев’яно-земляні укріплення здебільшого замінено мурованими спорудами.
• Серед численних оборонних споруд Поділля однією з найбільш неприступних фортець вважалася Кам’янець-Подільська, споруджена на високому скелястому березі річки Смотрич.
• Характерним для архітектури того періоду був Меджибізький замок.
• Він не мав правильної форми, як і план Кам’янець-Подільської фортеці, адже у ньому максимально враховувалися природні умови.
• Замок стояв на високому мисі, де зливаються річки Південний Буг і Бужок.
• Від кінця 14 ст. із часів князювання Федіра Коріатовича на Закарпатті веде свою історію найкраще збережений у краї Мукачівський замок.
• Однією з найпотужніших оборонних споруд була Білгород-Дністровська (Акерманська) фортеця, найдавніша частина якої будувалася в 13– першій половині 14 ст.
• У другій половині 15 ст. суттєві перебудови провадилися у Хотинській фортеці – неприступної твердині в середній течії Дністра.
• Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами із вежами.
• Такий, зокрема, Святогірський (Успенський) монастир-фортеця в селі Зимне на Волині (друга половина 15 ст.).
• Унікальною і водночас надзвичайно характерною пам’яткою української архітектури 15 ст. є Покровська церква-твердиня в селі Сутківці на Поділлі. Через Сутківці пролягав шлях, яким мало не щорічно сунула орда за здобиччю, і тільки церква давала змогу людям врятуватися.

Дата добавления: 2015-05-22