Поява перших січей

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Кримський півострів, причорноморські та приазовські степи були здавна заселені. Перед монгольською навалою причорноморські степи належали половцям - тюркомовним кочовикам. Підкоривши їх, монгольські хани приєднали їхні землі до своїх безпосередніх володінь. Власне, якщо руські землі Лісостепу й Полісся змушені були визнати зверхність Орди, проте її територією не вважалися, бо не були придатними для кочового скотарства - основного заняття ординців, то терени Степу стали ординською землею, або Татарією, як казали за тих часів. Адже татарами звали нових завойовників наші предки. Так за тюркомовним населенням Причорномор’я закріпилася назва його завойовників. У XV ст. з посиленням боротьби за владу в Золотій Орді володарі Кримського улусу - так звали цю частину своїх володінь золотоординські хани - почали й собі прагнути одноосібного володарювання. Року 1449 Хаджи-Ґірей проголосив себе незалежним володарем Кримського ханства. Столицею своєї держави він обрав Бахчисарай (раніше центром Кримського улусу було м. Крим). Отже, Кримське ханство як незалежна феодальна держава утворилося внаслідок розпаду Золотої Орди й охопило території Кримського півострова, пониззя Дніпра, Приазов’я та Прикубання.

1475 р. безпосередньо до кордонів Кримського ханства підсунулися володіння Туреччини: межа між державами пролягла по узбережжях Чорного та Азовського морів. Сталося це внаслідок підкорення Туреччиною - за тих часів вона називалась Османською імперією - чорноморських портових міст. Туреччина протягом XIV – XVI ст. із невеликого князівства перетворилась на потужну імперію, володіння якої простяглися на трьох континентах (в Азії, Африці та Європі) від Атлантики до Індійського океану.

Зваживши на військову міць турецького султана, кримських хан Менглі-Ґірей 1478 р. визнав за краще бути його васалом. Васальна залежність виявлялася переважно в тому, що хан повинен був брати участь у воєнних кампаніях султана.

Зміна зовнішньополітичних орієнтацій Кримського ханства спричинила руйнівні грабіжницькі походи кримських орд на українські землі.

За кілька десятиліть українські землі перетворилися на головне джерело постачання рабів на невільницькі ринки Криму й Туреччини, де їх продавали у найвіддаленіші закутки Азії.

• Постійна загроза нападів ординців спонукала козаків до створення надійної системи укріплень. Основу її становили січі.
• Дослідники пов'язують походження слова січ із засіками - укріпленнями з дерев.
• Великого значення надавали козаки місцю розташування січі. Найчастіше то був річковий острів. Можливо, за давніших часів розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях.
• Згодом за порогами утворилася одна Запорозька Січ - своєрідна столиця запорозьких козаків.
• Відомо вісім дніпровських січей. Перша розташовувалася на острові Мала Хортиця (нині на території міста Запоріжжя). Вона була зведена 1556 р. українським православним князем Дмитром Вишневецьким і слугувала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра.
• Звідси протягом 1556 р. було організовано численні походи запорожців у володіння кримського хана й на турецькі фортеці. Одначе восени 1557 р. запорозьку фортецю зруйнували кримські татари.
• Від 60-х рр. XVI ст. по 1593 р. Запорозька Січ розташовувалася на острові Томаківка, у 1593-1638 рр. - на острові Базавлук, у 1638-1652 рр. - на Микитиному Розі, у 1652-1709 рр. - на річці Чортомлик, у 1709-1711 і 1730-1734 рр. - на річці Кам'янка, у 1711-1728 рр. - в Олешках, у 1734-1775 рр. - на річці Підпільна (Нова Січ).

Дата добавления: 2015-05-22