Усна народна творчість, розвиток літератури

ОСОБИСТІСТЬ

Про Івана Вишенського залишилось надзвичайно мало відомостей. Відомо, що народився він у містечку Судовій Вишні на Львівщині, на що й вказує придбане ним прізвище. Ім'я Іван - теж набуток пізніших літ: так звали Вишенського в чернецтві. Не менше таємниць і навколо освіти письменника. Взявшись за перо, він доклав зусиль, аби розкритикувати тогочасне європейське шкільне й університетське навчання, віднісши їх разом з іншими завоюваннями цивілізації до "латинських прелестей". Тим часом дослідники певні, що сам Вишенський пройшов латинський вишкіл, навчаючись, можливо, в єзуїтському колегіумі. Вчені не відкидають також зв’язків Вишенського із реформаційними течіями. Щоправда, про тривалість і характер тих зв’язків нічого не відомо. Ймовірно, вони визначались пошуками істини, яка не давала спокою пристрасній душі Вишенського. Втім, пов'язавши себе з православ’ям, Іван не уникав суперечностей. І не лише ідея унії не давала йому спокою: терзали стосунки із львівськими братчиками, з якими спочатку був у мирі, а згодом - сперечався; не прижився надовго і в Острозі під опікою князя Костянтина. Зрештою, він дедалі більше схилявся до усамітненого життя. У 80-х роках переселився на Афон (півострів в Егейському морі, де віддавна розташовувався авторитетний православний монастир). З Афону надсилав на Батьківщину особливі листи - послання, написані на зразок послань апостола Павла. Протягом 1604-1606 рр. жив в Україні, проте повернувся знову на Афон, де й помер.

На XVI – XVII ст. випав розквіт українського епосу, дум, балад, історичних пісень, якими український народ відгукувався на нові умови свого історичного розвитку.

Творцями й виконавцями дум та історичних пісень були кобзарі, бандуристи, лірники.

Під впливом ідей гуманізму і Реформації українське письменство XVI – XVII ст. дедалі ширше використовувало мистецькі засоби фольклору. Водночас книжні традиції проникали в усну народну творчість. Такий взаємовплив пожвавив розвиток української літератури, збагатив її новими жанрами й формами, сприяв розвитку літературних родів, зокрема драми й лірики.

Іншою важливою особливістю розвитку української літератури була поява латино- і польськомовних творів, у яких найбільше втілилися ідеї західноєвропейського мистецтва. Так, латиномовна та польськомовна українська поезія була здебільшого світською за змістом і ґрунтувалася на мистецьких законах європейського Відродження. Серед діячів літератури тієї доби найвідоміші Севастян Кленович (бл. 1550-1602) - український латиномовний поет та Станіслав Оріховський-Роксолан (1513-1566) - оратор, письменник, публіцист.

Полемічна література

Численні публіцистичні твори, що стосувалися церковно-релігійного життя, зокрема проблеми унії православної і католицької церков. Полемічні трактати писали як прихильники, так і противники унії - тобто представники різних таборів, що брали участь у суспільній полеміці. Українські православні письменники-полемісти пристрасно обстоювали права рідної церкви, протидіяли насадженню католицизму й уніатства. Найвидатнішими полемістами були Іван Вишенський, Герасим Смотрицький, Мелетій Смотрицький, Стефан Зизаній, Іпатій Потій, Йов Борецький.

Дата добавления: 2015-05-22