Участь українських полків у північній війні

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

ОСОБИСТІСТЬ

Кость Гордієнко - кошовий отаман Запорозької Січі, друга після Івана Сірка найвидатніша постать за всі часи існування Запорожжя. 1 січня 1709 р. Костя Гордієнка вшосте обрали кошовим отаманом. Він був розважливим політиком, відзначався хоробрістю й відчайдушністю. Понад усе дбав про збереження вольностей і незалежності Запорожжя. Активно протистояв зазіханням Москви: дипломатичну й військову діяльність спрямував на ліквідацію московських залог і поселень у межах вольностей Війська Запорозького. З огляду на таку незалежницьку та антимосковську політику він попервах вороже ставився до гетьмана Мазепи.

Активною учасницею європейської політики другої половини XVII – початку XVIII ст. була Швеція. Ця балтійська країна досягла на той час неабиякої могутності: шведський король, заволодівши Прибалтикою, тримав під контролем Балтійське море. Це спричиняло опір противників Швеції - Бранденбургу, Данії, Польщі, Московії - і не могло не дратувати такі великі держави, як Англія, Голландія і Франція. Проте Австрія, Франція, Англія, Голландія готувалися до війни за іспанську спадщину (1701-1714 рр.) і через те не могли активно втручатися в боротьбу за Прибалтику проти Швеції.

На початку XVIII ст. склалися сприятливі умови для антишведської коаліції. Користуючись цим, данський король зайняв Гольштейн, що був тоді союзником Швеції, а польський король розпочав похід проти Ліфляндії та оточив Ригу. Готувався до війни проти Швеції і цар Петро І, якого від воєнних дій на півночі стримувала війна проти Туреччини. Коли ж у липні 1700 р. з Туреччиною було підписано мир, Петро І почав збирати війська поблизу шведського кордону. Війна Московії проти Швеції розпочалася 9 серпня 1700 р., а в історію увійшла під назвою Північної.

Інтереси Московії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали нічого спільного з інтересами України.

• Козаки змушені були, обстоюючи московські інтереси, воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої.
• Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні втрати.
• До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників.
• Жорстоке ставлення з боку командування й тяжкі умови служби спричиняли скарги й нарікання, а часом навіть самовільне повернення козаків додому.
• До невдоволення спонукало те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень.
• Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.
• Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав.
• Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького самоврядування, насадження губернаторів і воєвод, переселення козацького війська до Московії тощо.

Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислитися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на Мазепу, який, звісна річ, і сам розумів згубність відносин України з Московією.

Дата добавления: 2015-05-22