Закарпаття 3 страница

Подальший розвиток ідеї відроджувального націоналізму був пов’язаний з діяльністю німецьких філософів. Внаслідок поразки Пруссії у війні проти Наполеона філософ Йоганн-Готліб Фіхте (1762–1814) закликав німців до національного відродження. Надії німців об’єднатися в єдину державу після Віденського конгресу (1815 р.) зазнали невдачі. Це спричинило розгортання в німецьких землях молодіжного романтичного руху. Його метою було національне об’єднання та утворення німецької держави. Теоретичною основою цього руху став романтизм – напрямок духовної культури першої половини ХІХ ст., який підтримував прагнення людини до свободи, її бажання самовдосконалюватися, стверджував велику вартість народних традицій і мови.

Один із теоретиків романтизму, німецький філософ Йоганн-Готфрід Гердер (1744–1803) особливу увагу звертав на слов’янські народи, пророкуючи їм велике майбутнє. Особливо вирізняв він з-поміж інших народів українців. «Україна,–твердив філософ,– стане колись новою Елладою. Прекрасне підсоння цієї країни, лагідна вдача народу, його музичний хист, плодюча земля колись обуряться. Із малих племен, якими колись були й греки, постане велика культурна нація. Її межі простягнуться до Чорного моря, а звідти в широкий світ».

Поширенню ідей націоналізму у Східній Європі, зокрема в Україні, значною мірою сприяли поляки. Внаслідок поділів Речі Посполитої вони втратили свою державність саме в той момент, який вважався часом народження націоналізму.

Відчайдушна боротьба поляків за відновлення втраченої державності мала значний вплив на молоду інтелігенцію центрально-та східноєвропейських націй, серед яких були й українці, які на той час також переживали період національного пробудження. Діяльність польських патріотів стала для них прикладом, моделлю, яку вони використовували з урахуванням власних історичних реалій.

Витяг із праці Жана-Жака Руссо «Роздуми про уряд Польщі»

«Ви [поляки] не зможете завадити [вашим ворогам] проковтнути вас, але якщо ви дотримаєтесь того, щоб жодний поляк ніколи не став росіянином, я гарантую: Росія ніколи не поневолить Польщу».

Поміркуйте: 1. За яких умов нація може вижити в умовах імперського панування? 2. Що повинна була робити українська еліта, щоби вберегти українців від денаціоналізації під владою двох імперій?

Втім, польський національний рух був досить обмеженим як у соціальній, так і в національній площинах. Упродовж тривалого часу поляки нічого не пропонували для покращання становища кріпосних селян, домагалися відновлення Польщі не в етнічних межах розселення польського народу, а у кордонах Речі Посполитої. Ця особливість визначала, зокрема, щонайменше байдужість (а інколи й ворожість) українців до боротьби поляків.

Національне пробудження бездержавних народів стало складовою частиною європейського суспільно-політичного життя ХІХ ст. Одним з європейських національних рухів поневолених народів став і український.

5. Що таке національне відродження?

Термін «національне відродження» став ідеологічним винаходом ХІХ ст. тогочасних інтелектуальних еліт (еліта – провідна верства) народів, які боролися за створення нової державності. У його формуванні містилася ідея, що в історичному минулому існувала нація, яка внаслідок несприятливих історичних умов занепала і тепер прагне відродитися.

Першим прикладом застосування терміна «відродження» стосовно національного піднесення став італійський національний рух. У 1847 р. у П’ємонті виходив журнал «Відродження», за яким і стали називати цей рух. Згодом термін «національне відродження» або його відповідник – «пробудження націй» набув поширення для характеристики інших національних рухів.

Одначе реальний зміст цього поняття у модерну епоху був дещо іншим. За змістом і формою національне відродження прибрало форму творення нових націй як суб’єктів модерної європейської історії. Національне відродження у модерну добу як і кожен складний і тривалий за часом історичний процес, можна переділити на декілька стадій.

Чеський вчений Мирослав Грох, дослідник історії національних рухів слов’янських народів, запропонував три умовні стадії, а саме:

· фольклорно-етнографічну, коли окремі дослідники-ентузіасти «винаходять» національність, збирають і публікують народні пісні, вивчають історію, звичаї, мову свого народу. Внаслідок цього вони знаходять аргументи, які підтверджують ідею, що певна етнографічна група є окремою спільнотою з погляду етнографії, філології та історії;

· культурницька, або літературна, коли дослідження, здійснені на першому етапі, трансформуються в певні ідеї, що поширюються серед освічених верств. Головним стає відродження мови, боротьба за розширення сфери її вжитку;

· політичну, коли згуртована усвідомленням власної історії та спільної мови нація розгортає боротьбу за національне визволення. Виникають політичні організації, створюються політичні програми з вимогами здобуття самоврядування, автономії та, врешті-решт, самостійності.

У реальному житті народів ці стадії часто перехрещувалися – в межах другої інколи зароджувалися елементи третьої або існували прояви першої стадії. Відповідають цій схемі і процеси українського націотворення у модерну добу.

6. Інтелігенція та поширення нових ідей

Важливу роль у поширенні нових ідей у ХІХ ст. відіграла нова суспільна верства, яку в західноєвропейських країнах називали інтелектуалами, а в східноєвропейських – інтелігенцією. У широкому розумінні це поняття об’єднувало представників різних верств, які мали вищу освіту. Однак головною рисою, притаманною інтелігенції, було те, що вона об’єднувала людей, які присвячували себе служінню народу, боротьбі за покращання його культурного, соціального і політичного становища.

Поява інтелігенції мала важливе значення для подальшого розвитку європейських народів. Особливо вагомим це було для таких суспільств, як українське, що внаслідок поглинання імперськими структурами втратило свою давню національну еліту. Інтелігенція заступила її, стала новою культурною і політичною елітою суспільства у модерну добу.

Запитання і завдання

1. Як Ви розумієте вислів: “Від старої до нової України”.

2. Вкажіть особливості цивілізаційного розвитку Європи за нової доби?

3. Що таке нація? Якими були ознаки модерних націй?

4. Охарактеризуйте зміни в народонаселенні європейських країн протягом ХІХ ст.

5. Як змінювалося соціально-економічне життя країн Європи?

6. Що спричинило появу ідейно-політичних течій? Якими були їхні особливості?

7. Розкрийте зміст поняття національного відродження.

8. Чим різнилися стадії національного відродження.

9. Яку роль відігравала в суспільно-політичному житті європейських країн інтелігенція?

10. У ХІХ ст. набув поширення іронічний вислів: «Нація це група людей, об’єднаних спільною помилкою щодо свого минулого і спільною відразою до своїх сусідів». Визначте, прихильники якої ідейно-політичної течії могли дотримуватися таких поглядів? Яким є ваше ставлення до такої оцінки нації?

· Географія

· Курс з географії "Я і Україна", 3-4 клас

· Путівник "Київ для школярів", 5 клас

· Загальна географія, 6 клас

· Географія материків і океанів, 7 клас

· Фізична географія України, 8 клас

· Соціальна і економічна географія України, 9 клас

· Соціально-економічна географія світу, 10 клас

· Економічна і соціальна географія світу, 10-11 клас

· Регіони України

· Автономна Республіка Крим

· Всесвітня історія

· Інтегральний курс з Історії України та Всесвітньої історії, 6 клас

· Всесвітня історія - Історія середніх віків (V-XV ст), 7 клас

· Всесвітня історія - Нова історія (XVI-XVIII ст), 8 клас

· Всесвітня історія - Нова історія (1789-1914 рр.), 9 клас

· Всесвітня історія - Новітній період (1914-1939 рр.), 10 клас

· Всесвітня історія - Новітній період (1939-2007 рр.), 11 клас

· Історія України

· Історія України, 5 клас. Знайдіть за картою відповіді на питання

· Історія України, 7 клас

· Історія України (XVI-XVIII ст), 8 клас

· Історія України (друга половина XVIII - початок XX століття), 9 клас

· Історія України (1914-1939 рр.), 10 клас

· Історія України (1939 - 2005 рр.), 11 клас

Тема ІІ

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ — У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

§ 2. Включення українських земель до складу Російської імперії

Пригадайте: 1. Як і коли російський уряд знищив Гетьманщину і Запорізьку Січ? 2. Внаслідок який подій Російська та Австрійська імперії загарбали Причорномор’я, Приазов'я, Правобережжя і західноукраїнські землі?

1. Особливості розвитку українських земель за нової доби

Сучасна Україна є однією з найбільших європейських держав. У Закарпатті знаходиться геодезичний центр Європи. Особливості розташування визначали і специфіку цивілізаційного розвитку українських земель. Вони були як межею розподілу сфер впливу, так і територією взаємних впливів двох християнських цивілізацій: західноєвропейської католицької та східноєвропейської православної. Спроби обох цивілізацій розширити сфери свого впливу спричиняли боротьбу їх за українські землі, що тягло постійну відсутність миру і спокою для українців.

Занепад старих форм українського життя і початок нового періоду українського національного відродження збіглися зі значними територіальними змінами у Центральній та Східній Європі. Поки європейці перебували під враженням французької революції, три потужні монархії тогочасної Європи нищили державність слабших країн-сусідів. Спершу Російська імперія остаточно зруйнувала Гетьманщину (1781 р.), потім, приєднавши внаслідок російсько-турецьких війн Південну Україну, знищила державу татарського народу – Кримське ханство (1783 р.). Тоді ж унаслідок трьох поділів (1772, 1793, 1795 рр.) Австрія, Пруссія та Росія розподілили між собою землі Речі Посполитої. Українськими землями заволоділи Австрійська імперія (Східна Галичина) і Російська імперія (Правобережжя). Скориставшись слабкістю Османської імперії після її поразки в російсько-турецькій війні 1768–1774 рр., Австрія захопила також Буковину.

Українські землі наприкінці XVIII ст.

Внаслідок цих подій склався територіальний устрій, який без істотних змін існував упродовж більш як ста років. Російська імперія володіла Слобожанщиною, Лівобережжям, Правобережжям і Півднем, що складало близько 85% земель, заселених українцями. У складі Австрійської імперії знаходилося приблизно 15% українських земель, а саме – Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття. Території, що перебували під владою Росії, називалися Наддніпрянською Україною, а підвладні Австрії – західноукраїнськими землями.

Українські землі у складі Австрійської та Російської імперій на початку XIХ ст.

Для українського народу ХІХ ст. стало насамперед добою формування модерної української нації. Термін «українське відродження» першими стали використовувати знані історики Володимир Антонович, Михайло Грушевський, Дмитро Багалій, Дмитро Дорошенко, Іван Крип’якевич. Змістом цього поняття вони вважали комплекс подій і явищ, пов’язаних із поширенням масової національної самосвідомості, розвитком усіх сфер культурного життя українського народу. Процес українського націотворення вони розглядали як два паралельні потоки – однакові за змістом, синхронні у певних хронологічних рамках, але розмежовані територіально. Один потік мав місце у Наддніпрянській Україні, другий – на західноукраїнських землях. За змістом і стадіями процес українського національного відродження відповідав аналогічним європейським процесам.

Дата добавления: 2015-05-22