Батогська битва і виборення козацькою Україною незалежності. Наслідки Селянської війни

розуміло, що такі наслідки боротьби не мог­ли задовольнити ні український уряд, ні населення козацької України. І відразу ж про­ти відновлення дореволюційних порядків виступили широкі кола народних ма<, підтримувані радикальним угрупованням старшини. Незважаючи на заходи гетьманської влади, вкрай напруженою склалася си­туація на теренах Чернігівського і Брацлавського воєводств. Під час складання нового реєстру спалах­нуло повстання козаків Корсунського полку на чолі з колишнім полковником Л.Мозирею. Хоча воно наприкінці 1651 р. було придушене, а Л.Мозирю страчено, у Лівобережній Україні з’явилися само- авам гетьмани: Вдовиченко, Бугай, Боданко, Дедюля. Внутрішньополітичну ситуацію ускладнювала також зкція гетьманові з боку полковників І.Богуна, Пободайла, М.Гладкого.

Намагання Б.Хмельницького і табілізувати ста-

XXI а«ще (виключення з реєстру 8 тис. козаків, и іання таємних універсалів мешканцям Брац- мищнни з проханням терпляче “зносити підданство аяи* й обіцянкою “зняти з них це ярмо” весною ті в.) успіху не мали. Поява на початку березня

953 р. на Лівобережжі підрозділів польської армії мишкала тут новии спалах боротьби. Розпочалося «■- переселення мешканців Чернігівського воєво • Ш.ІМ на територію Миргородщини, Полтавщини, и тощо. Серед радикального угруповання &. тни визріває задум зміщення Б.Хмельницько­

го. Хоча він був викритий і за рішенням ради у се­редині травня було страчено групу полковників і сотників, розвиток подій виходив з-під контролю уряду. Виникла загроза вибуху громадянської війни (за словами Б.Хмельницького, “Русі з Руссю”), що могла знищити молоду державу.

Гетьман вчасно зрозумів цю страшну небезпеку. Тому з кінця квітня розпочав мобілізацію полків для наступу проти 16—20-тисячного ворожого війська яке стояло табором під Батогом. На початку другої декади травня Б.Хмельницькии вирушив у похід заручившись підтримкою Криму, невдоволеного політикою Варшави. 1 червня авангард українсько кримського війська під проводом гетьманського сина Тимоша розпочав бої з противником. Наступного дня підійшов Б.Хмельницький. Оглянувши вели­чезний табір поляків, він зрозумів, що у М.Калинов- ського замало сил для його одночасного захисту по всьому периметру. Тому вирішив завдати удару з усіх боків. У другій половині дня розпочалася стрімка атака. Не минуло й години бою, як польська кінно­та заметушилася й розпочала готуватися до втечі. Помітивши це, М.Калиновськии наказав німецьким піхотинцям відкрити вогонь по утікачах. У цей кри тичний момент українські розвідники запалили у ворожому таборі солому й сіно. Жовнірів охопила паніка, що полегшило українсько-кримським підро ділам прорив у середину табору. Оволодівши ним, українці пішли на штурм редутів, де закрилися німці, й до заходу сонця захопили їх. Перемога була повною. За всю свою середньовічну історію Польща не зазнавала такого страшного розгрому. Загинуло щонайменше 8 тис. жовнірів, у т.ч. половина всіх гу­сар Речі Посполитої.

Поразка поляків викликала масове повстання на­селення козацької України проти шляхти, і до початку липня на всій її території відновлюється функціону­вання національних органів влади. Українська держава виборола фактичну незалежність, що створювала сприятливі умови для реалізації національної ідеї. У джерелах находимо згадку про карбування восени

XVI р. власної української монети. Гетьман почав міркувати над творенням 50-тисячної регулярної армії. Зміцнювалася його влада.

Б.Хмельницькии де-факто визнав соціально- економічні наслідки Селянської війни, що знаменувал її завершення. Нова модель соціально-економічних відносин мала свої особливості. Були ліквідовані, за невеликим винятком, велике й середнє землево­лодіння, фільварково-панщинна система господарю­вання й кріпацтво. Більшість земельного фонду про­

гнаних феодалів, королівщин й католицької церкви пе­рейшла у власність державного скарбу. Зросло землеволодіння православних монастирів. Започат­ковується складання гетьманського й старшинського землеволодіння, завершується процес утвердження козацької земельної власності. Значна частина земель переходить до рук селян, котрі виступали її співвлас­никами нарівні з державою.

Відбулися істотні зміни у соціальній структурі суспільства. Було ліквідовано стан великих і середніх світських землевласників, різко зменшилася кількість дрібної шляхти, але зросла її роль у політичному житті. Провідна роль у суспільстві перейшла до ко­зацького стану. Істотно поліпшилося становище селянства, котре здобуло особисту свободу, влас­ницькі права на землю, право вступу до козацького стану. Зміцнився статус православного духовенства. Провідна роль у житті міст перейшла до рук ук­раїнців. Пришвидчився процес формування нової еліти суспільства.

Щоб уникнути продовження воєнних дій, Б.Хмельницький намагався схилити уряд Речі Пос­политої до визнання незалежності козацької України, що дозволило б, за його словами, “і нам, і Речі Пос­политій жити у спокої”. Однак польська еліта вияви­лася неспроможною відмовитися від імперської ідеї відновлення свого панування. Тому точиться гостра дипломатична боротьба. Польський агент ксьондз С.Щитницький у листі до канцлера підкреслював, що метою діяльності Б.Хмельницького є “абсолютно й незалежно від жодного монарха панувати, і всі ті землі мати у володінні, які починаються від Дністра, йдуть до Дніпра й далі до московських кордонів...”.

Дата добавления: 2015-05-22