Трагічний фінал соціально - економічних перетворень: масові репресії

учасниками злочинної групи, в яку перерод­жувалася партійно-державна владна структу­ри. ра після того, як Сталін досяг диктаторської влади, вони почали шукати шляхів, щоб виправити становище. Проба сил відбулася в січні 1934 р. на

XXVI з’їзді ВКП(б).

Прямо проти Сталіна на з’їзді не виступив ніхто, бо це було смертельно небезпечно Єдину можливість усунути його з керівництва давала про­цедура виборів у Центральний комітет партії. Як і раніше, вибори в ЦК відбувалися шляхом таємного голосування. Однак спроба забалотувати генсека провалилася. Сталін все-таки дістав менше голосів, ніж багато інших кандидатів. Найбільшу підтримку депутатів завоював С.Кіров.

10 грудня 1934 р. Кірова було вбито. Причет­ність Сталіна до цієї акції не доведена документа­льно Ця смерть, однак, була для нього надзвичай­но вигідною. Генсек не тільки позбавлявся суперни­ка, але й дістав підставу для розгортання терору, спрямованого проти міфічних “ворогів народу".

5 грудня в газеті “Правда” з’явилася датована днем убивства Кірова постанова ВЦВК про вне­сення змін до діючих кримінально-процесуальних кодексів союзних республік. Розслідування справ про “терористичні акти” проти представників ра­дянської влади тепер вимагалося закінчувати в строк не більше десяти днів, слухати ці справи без участі сторін, не допускати подачі клопотань про помилування й касаційного розгляду справ, викону­вати негайно вирок про вищу міру покарання, якою був розстріл.

Репресії переросли в масові після пленуму ЦК ВКП(б) у лютому—березні 1937 р. Сталін заявив, що країна в небезпечному становищі через підступи саботажників, шпигунів і диверсантів. Він накинув­ся на “безтурботних, добросердних і наївних керів­

них товаришів”, які втратили здатність розпізнава­ти ворога.

278- липня 1937 р. ЦК ВКП(б) затвердив наказ М.Єжова місцевим органам НКВС, згідно з яким за чотири місяці треба було репресувати 268950 чоловік, з них негайно знищити 75950. Репресії здійснювалися позасудовими трійками у складі пер­шого секретаря обкому, начальника обласного управління НКВС і прокурора області.

Репресувалися не тільки керівні особи, але й ря­дові робітники, колгоспники, інтелігенти. Суспіль­ство все глибше опускалося у прірву страху, відчаю, моральної деградації. Заарештованих піддавали тортурам за особистою вказівкою Сталіна від імені ЦК ВКП(б). Не витримуючи фізичних мук, вони давали свідчення і на себе, і на своїх знайомих. Так забезпечувався черговий приплив арештів.

Україна постраждала від цього “полювання на відьом” більше, ніж інші регіони. Служіння Сталіну вірою і правдою впродовж багатьох років не вряту­вало партійно-державне керівництво республіки. З 62 членів ЦК КП(б)У, обраного XIII з’їздом рес­публіканської партійної організації в червні 1937 р, були звинувачені у ворожій діяльності 55 чоловік. З

CVII членів політбюро ЦК КП(б)У було репресовано 10, з 5 кандидатів у члени політбюро — 4. Загину­ли всі 9 членів оргбюро ЦК КП(б)У, включаючи Косюра.

1005 червня 1937 р. газети повідомили, що війсь­ковий трибунал виніс смертний вирок звинувачено­му у шпигунстві і зрадництві заступнику наркома оборони маршалу М Тухачевському. Разом з ним смертний вирок було винесено командуючому військами Київського військового округу И.Якіру, а також іншим відомим військовим діячам. У війсь­ках відбулося масове винищення кадрів Більшість командних посад довелося заміщувати людьми, які не встигли закінчити навіть середніх військових навчальних закладів.

З Москви відряджалися уповноважені в супро­воді підрозділів НКВС, щоб за виразом з передо- виці газети “Правда”, “викурити і поруйнувати гнізда троцькістсько-фашистських блошиць”. В Україну були направлені М.Єжов і М.Хрущов. Незабаром після цього розгорнулася суцільна заміна складу керівних органів республіки. У січні 1938 р. Хрущов приїхав до Києва вже на постійну роботу як виконуючий обов’язки першого секрета­ря ЦК КП(б)У

В 1938 р. хвиля масових репресій, яка дістала назву “єжовщини”, почала спадати. В грудні цього

року з’явилася коротка інформація про звільнення Єжова від виконання обов’язків наркома внутрі­шніх справ. На цій посаді його замінив Л.Берія.

XXVII з’їзд ВКП(б), який відбувся у березні 1939 p., зареєстрував істотне зміцнення становища Сталіна в партії і державі. Старі кадри партії були винищені майже повністю. З 1966 делегатів попе­реднього з’їзду на цьому були присутні тільки 35. Ставати в опозицію Сталіну ніхто більше не нава­жувався.

Дата добавления: 2015-05-22