Енеоліт

Неоліт

Мезоліт

Нових успіхів людське суспільство досягло в епоху середнього кам'яного віку (мезоліту), який тривав з IX до VI тис. до н. є. У результаті потепління склада­лися ландшафтно-географічні зони, близькі до сучас­них. Змінився рослинний і тваринний світ. Відповідно

до цього змінювалися й умови життя людей, зокрема добування їжі, — що стало поштовхом до виготовлення складніших знарядь праці. Були створені інструменти для обробки дерева — долото, сокира, тесло; нові виро­би з кістки та дерева (ножі, кинджали, списи) з крем'я­ними пластинами.

Надзвичайно важливим досягненням того часу є ви­найдення лука і стріли — першої «механічної» зброї дистанційної дії. Давній мисливець уже міг полюва­ти здобич на відстані й у більшій кількості.

Крім мисливства, одним із основних занять стає ри­бальство. З'явилися різноманітні пристосування для ловлі риби, а також човни, видовбані з цільних стов­бурів дерев, та весла.

На дану епоху припадає початок приручення диких тварин, насамперед собаки, потім — свині.

У зв'язку з підвиоіенням продуктивності праці та посиленням влади людини над природою відпала не­обхідність в існуванні багатолюдних колективів. Великі родові об'єднання мисливців на мамонтів та бізонів змінилися порівняно невеликими групами мисливців на дрібнішу дичину. Відбувається масове переселен­ня людей з однієї місцевості в іншу. Водночас поши­рюється досвід виготовлення нових знарядь праці, мис­ливства, зачатків тваринництва й рослинництва.

У межах країни виявлено сотні мезолітичних посе­лень і стійбищ — біля сіл Білолісся, Гиржеве, Мирне на Одещині, Осокорівка в Надпоріжжі, в Криму.

Завершальною стадією кам'яного віку стала епоха нео­літу (нового кам'яного віку), котра тривала з VI по III тис. до н. є. й характеризувалася великими змінами в економіці. Поряд з традиційними її формами — мис­ливством, рибальством і збиральництвом — зароджу­ються і поширюються нові — скотарство і землероб­ство. Процес переходу від присвоюючих форм господа­рювання до відтворюючих був якісно новим етапом в історії людства, який сучасні вчені називають «нео­літичною революцією».

Для виготовлення знарядь праці продовжує викорис­товуватися традиційна сировина — камінь, кістка, ріг, дерево. Але з'являються нові методи їх обробки — крім простого оббивання, ще й пиляння, шліфування та примітивне свердління.

Одним із важливих досягнень стає виготовлення гли­няного посуду. Випалена на вогні глина була першим штучним матеріалом, котрий створила людина.

У соціальному аспекті неолітична епоха була ча­сом розквіту родового ладу. Основу виробничих відно­син становила спільна власність роду на знаряддя та продукти праці.

На сьогодні в Україні в долинах Дніпра, Сіверського Дінця, Південного Бугу, Дністра, Десни, Прип'яті та інших рік виявлено бл. 500 неолітичних поселень.

Якісно новим періодом розвитку первісного суспіль­ства став мідно-кам'яний вік (енеоліт), який у межах України датується IV —III тис. до н. є. У цей час з'являються перші металеві вироби — мідні та золо­ті. Основним заняттям населення стають землероб­ство і скотарство. Зароджується орне землеробство з використанням тяглової сили бика. Було винайдено колесо, а відтак з'являється колісний транспорт.

Розвиток землеробства, скотарства, ремесла та обміну привів до значних змін у стародавньому суспільстві. Виконувати тяжкі фізичні роботи міг переважно чоловік. Тому головна роль у сім'ї перехо­дить від матері до батька, родинні зв'язки почали вестися по батьківській лінії. Замість матріархату поступово утверджується патріархат. Родова організація змінюється сусідською общиною. Господарською осно­вою стала патріархальна сім'я, що складалася з кількох поколінь родичів по батьківській лінії.

Дата добавления: 2015-05-22