Розрив відносин з Московією

Московський уряд з самого початку зволікав із ви­знанням гетьманства І.Виговського, вимагаючи від нього чимало поступок і найперше — введення до багатьох міст України царських залог на чолі з воєводами. Уже після Переяславської ради з'ясувалося, що Москва аж ніяк не збирається дотримуватися досягнутої угоди і схильна розглядати Україну як невід'ємну частину своєї держави, на яку мають поширюватися всі її зако­ни. І це, за словами М.Брайчевського, було цілком закономірно. Надто різною була ситуація в Україні та в Московщині й царський уряд побоювався, що ті про­цеси, які розгорнулися в козацькому краї, можуть по­ширитися на московські землі. Україна в той час була республікою демократичного взірця, тим часом як Мос­ковщина демонструвала приклад деспотичного єдино­владдя. Україна фактично ліквідувала феодальне земле­володіння — у Московії воно становило основу еко­номічної системи. Україна стояла на межі ліквідації крі­пацтва — Московська держава знала найбрутальнішу форму того інституту. Україна мала міське самовряду­вання — у Московщині нічого подібного не існувало і т. ін. Отож, панівні верстви останньої з відразою стави­лися до українських порядків, які неминуче револю­ціонізували народні маси Московщини.

Початок громадянської війни в Україні давав Москві шанс посилити там свій вплив. Роблячи вигляд, що він прагне примирити ворогуючі сторони, московський уряд у дійсності провокував загострення боротьби між ними, надаючи зростаючу підтримку опозиції, і таким чином намагався позбутися невигідного «самостійника» Вигов­ського, а відповідно, й обмежити самостійність Україн­ської держави. Антиурядова спрямованість московської політики поставила І.Виговського перед дилемою: або

змиритися з поступовим перетворенням держави з рівноправного союзника Московщини на її провінцію, або боронити суверенітет України. Гетьман вибирає останнє й розриває союз із Москвою.

Дата добавления: 2015-05-22