Адміністративний поділ. Українські землі під владою Російської імперії (кінець XVIII — XIX століття)

Лекція IX

УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ (кінець XVIII — XIX століття)

1. Суспільно-політичне та економічне становище в кінці XVIII — першій половині XIX ст.

У результаті антиукраїнської політики правлячих кіл Росії в кін. XVIII ст. було остаточно впроваджено та зміцнено царську владу на Лівобережжі та Слобожан­щині. Нові зміни політичного ладу на частині україн­ських земель, підпорядкованих Польщі, відбулися після другого (1793) і третього (1795) поділів Речі Посполи­тої. До Російської держави увійшли Київщина, Брацлав-щина, Східна Волинь і частина Білорусі, а потім і Західна "Волинь. Таким чином, переважна більшість українських земель від Збруча на заході до Дінця на сході опинила­ся під владою імперії Романових.

У 1796 р. було проведено зміни в адміністративно­му устрої України: Лівобережжя перетворене в Мало­російську губернію, а Слобожанщина — в Слобідсько-Українську (у 1835 р. перейменована в Харківську губернію). Правобережну Україну поділили на три губернії: Київську, Волинську і Подільську. На поч. XIX ст. Малоросійська губернія стала Малоросійським генерал-губернаторством з губерніями Чернігівською і Полтавською. Південна Україна і Крим увійшли до Новоросійської губернії, яку в 1802 р. поділено на три губернії: Катеринославську, Херсонську і Таврійську. Після приєднання в 1812 р. Бессарабії було створено Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство з

Херсонською, Катеринославською і Таврійською губер­ніями та Бессарабською областю. У лютому 1832 р., після придушення польського повстання 1830—1831 рр., царський уряд створив Київське генерал-губернатор­ство, до якого входили Київська, Подільська і Волинська губернії. На чолі генерал-губернаторств стояли гене­рал-губернатори, які користувалися майже необмеже­ною владою і, спираючись на військову силу, втілювали в життя гнобительську політику царату. Скасування Магдебурзького права в 1831 р. та «Литовського Ста­туту» в 1840 р. поклало край неросійському судочин­ству, а також виборам урядовців та місцевій автономії в Україні. Практично перестали вживати навіть назву «Україна». Лівобережжя називали Малоросією, Пра­вобережжя — Південно-Західним краєм, а Південну Україну — Новоросією. Серед української еліти, на­щадків козацької старшини, все більше поширювалася «малоросійська ментальність». Царський уряд розгля­дав Україну як органічну частину Російської імперії.

Дата добавления: 2015-05-22