Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Головна Руська Рада




Під впливом революційних подій у Західній Європі львівські українці 19 квітня 1848 р. від імені всіх українців Галичини подали на ім'я цісаря петицію з низкою демократичних вимог. У ній, зокрема, зазнача­лось, що українці становлять частину великого слов'ян­ського народу, що вони — автохтони в Галичині й мали колись державну самостійність, цінують свою націю і хочуть її зберегти. У петиції містилися прохання про введення української мови у народних і вищих шко­лах; видання державних, законів українською мовою, яку урядовці повинні обов'язково знати; щоб було зрівняння в правах духівництво всіх обрядів і надання українцям доступу до всіх державних установ. Як вид­но, вимоги були скромними й обмежувалися здебіль­шого сферою культури.

У результаті дальшого розвитку революції в Гали­чині виникли національно-політичні організації. 2 трав­ня 1848 р. представники демократичних кіл україн­ства, зокрема світської інтелігенції та греко-католицького духівництва на чолі з перемишльським єпископом Гри­горієм Яхимовичем, утворили у Львові Головну Руську Раду, що стала першою українською політичною організацією. Як постійно діючий орган, вона мала пред­ставляти українське населення Східної Галичини пе­ред центральним урядом. її друкованим органом стала


«Зоря Галицька» — перша у Львові газета україн­ською мовою. Головна руська рада, виступаючи за про­ведення демократичних реформ, прагнула забезпечити вільний національний розвиток українського населен­ня краю. У програмній декларації Ради проголо­шувалося, що галицькі українці належать до великого українського народу, який тоді налічував 15 млн, зга­дувалося про їхню колишню самостійність та про часи занепаду. У документі містився заклик до пробуджен­ня, адресований українському народові, і забезпечення йому кращої долі в межах австрійської конституції. Звертаючись до героїчної минувшини, Головна Руська Рада відновила герб галицько-волинських князів — золотий лев на блакитному полі — і прийняла синьо-жовтий прапор як національний стяг українського на­роду. За прикладом Головної Руської Ради в містах і селах краю виникло бл. 50 місцевих рад, до яких входи­ли представники демократичних верств. Революційний рух поширився на провінцію.

Діяльність Головної руської ради зустріла непри­хильне ставлення з боку польської Центральної ради народової, яка домагалася, щоб українці виступа­ли разом з поляками. Вона спиралася на ополячену українську шляхту, яка утворила окремий комітет і подавала супліки на ім'я цісаря, протестуючи проти петиції 19 квітня, не бажаючи ні в чому відокремлюва­тися від поляків. На противагу Головній Руській Раді 23 квітня 1848 р. було створено «Руський собор», газеті «Зоря Галицька» протиставлено видання «Дневник Руський».

Під натиском революційних подій цісар Фердінанд дав дозвіл утворювати на території імперії т. зв. на­ціональні гвардії, що за урядовим статутом мали бути «обороною конституційного монарха, запорукою консти­туції й законів». Українці в цей час тільки почали по­літично організовуватися, а тому змогли створити такі гвардії лише в кількох містах, де було численніше українське населення, а саме у Стрию, Жовкві, Бережа­нах, Тернополі та Яворові. Правда, майже всюди ці гвардії зустріли перепони з боку урядових кіл і не роз­винули широкої діяльності. Трохи пізніше, у кін. 1848 р.,


австрійський уряд організував спеціальну селянську оборону на галицькому Підкарпатті, що мала на меті не допустити мадярських повстанців до Галичини і нара­ховувала в одній тільки Станіславській окрузі майже 18 000 чол. У 1849 р. було створено добровольчий ба­тальйон руських гірських стрільців у кількості 1400 чол., що також призначався для боротьби проти угорської революції. Усі ці формування, завдяки га­лицькій інтелігенції, мали український характер: на­родний одяг, українські відзнаки, пісні тощо.

Представники українського населення Галичини взяли участь у Слов'янському конгресі в Празі. Головна руська рада послала туди своїх делегатів, які працюва­ли в одній польсько-українській секції. Потім між ними виникли незгоди. Українці домагалися поділу Галичи­ни на дві окремі адміністративні одиниці — Східну, де переважали українці, й Західну, заселену головним чином поляками. Однак наступ урядових військ на Пра­гу перервав роботу конгресу.

Пізніше, 19 жовтня 1848 р., у Львові зібрався Собор руських учених — перший з'їзд діячів української нау­ки і культури, у якому взяло участь 118 чол. Учасни­ки з'їзду працювали в 9 секціях. З-поміж промовців особливо виділявся М.Устиянович. Зі своєю славнозвіс­ною «Розправою о язиці южноруськім і его нарічіях» виступив Я.Головацький. З'їзд схвалив єдину грамати­ку української мови, висунув вимогу впровадження в усіх школах української мови. Було також підтримано вимогу поділу Галичини на два краї: польський і укра­їнський.

Ще влітку 1848 р. Головна Руська Рада проголосила заснування культурно-рсвітньої організації під назвою «Галицько-руська матиця». Вона мала видавати підруч­ники для шкіл і взагалі бути вогнищем письменства й просвіти рідною мовою. Свою діяльність «Галицько-руська матиця» розпочала аж у 1850 р.

Наприкінці 1848 р., відповідно до цісарського дек­рету, у Львівському університеті відкрито кафедру української мови і літератури, її професором було при­значено Я.Головацького, який почав викладацьку ро-


 


боту в січні 1849 р. Незабаром він видав граматику української мови.

10 липня 1848 р. почав роботу перший австрійський парламент. Із 383 послів Галичину представляли 96, у т. ч. 39 від українців (27 селян, 9 священиків, 3 світські особи). Українські посли в парламенті поставили ви­могу про поділ Галичини, підкріплену 15 тис. підписів. Українські посли-селяни вимагали якнайменших ви­купних платежів за землю.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 944; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.