Чорнобильська трагедія

Величезною проблемою для української економіки, загальнонаціональною трагедією став вибух 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській АЕС. Республіканське керів­ництво під тиском Москви, зокрема М.Горбачова, пев­ний час боягузливо замовчувало сам факт катастрофи, а згодом — і її справжні наслідки. В результаті насе­лення Швеції швидше дізналося про трагедію в Чорно­билі, ніж українці. Ще одним злочином як республі­канського, так і центрального керівництва стала пер-шотравнева демонстрація у Києві, в якій брали участь діти. Звичайно, це були діти простих киян, бо партноменклатура встигла вивезти своїх за межі Киє­ва завчасно. Офіційне попередження про небезпеку

радіоактивного опромінення було оприлюднене лише 5 травня, на 9-й день після катастрофи. До цього засо­би масової інформації — як республіканські, так і цен­тральні — переконували, що аварія на ЧАЕС не стано­вить загрози для здоров'я населення.

Катастрофічні екологічні й економічні наслідки Чорнобильської трагедії не піддаються точним оцінкам. Досить сказати, що до поч. 1990 р. в Україні було дез­активовано 3,5 млн га орної землі і 1,5 млн га лісу, що становило бл. 12 % території республіки. З госпо­дарського обігу вилучено бл. 190 тис. га землі. У цілому, жертвою радіоактивного забруднення стали понад 1000 українських міст і сіл. Десятки тисяч чоловік змушені були змінити місце проживання. Протягом 13 років внаслідок катастрофи на ЧАЕС померли 400 тис. лікві­даторів і постраждалих. На сьогодні в Україні нарахову­ється 73 тис. інвалідів-чорнобильців. Витрати на ліквіда­цію наслідків Чорнобильської трагедії тільки за період з 1986 по 1989 рр. склали більше 10 млрд дол. США, а непрямі витрати — 25 млрд дол. Щорічно Україна ви­трачає 800 — 900 млн дол. для вирішення чорнобиль­ських проблем. Згідно з міжнародними домовленостями, наприкін. 2000 р. Чорнобильська АЕС припинила своє функціонування.

Аварія на ЧАЕС стала поштовхом до пробудження українського суспільства, оскільки яскраво висвітлила колоніальне становище України: рішення про замов­чування справжніх наслідків катастрофи приймалися саме в Москві. Усвідомлення трагічної залежності від московського центру яскраво простежувалося навіть у тодішніх сумних жартах: «Алло, алло! Це говорять з Чорнобиля! Москва, так? Скажіть, будь ласка, як у нас справи?»; «Що таке мілірентген? Це рентген, який про­йшов через програму "Время"». Поступово, із загострен­ням почуття критицизму, українці зосередились і на інших вадах суспільного життя.

2. Зростання національної свідомості

«Перебудова», як і кожна «революція згори», була доволі обмеженою і непослідовною. Але головне її зна­чення полягало у тому, що вона спрчинилася до різко­го зростання політичної активності широких народних верств. Завдяки горбачовській «гласності» люди дола­ли стереотипи й догми, які формувалися десятиліття­ми, отримали право на об'єктивну інформацію, могли вільно висловлювати власну думку. Цей процес, зви­чайно, проходив в Україні повільно і болісно, зустрічав запеклий опір з боку консервативних сил, передусім партійної верхівки на чолі зі Щербицьким, але був не-зворотним. Демократизація дедалі більше охоплювала всі сторони життя українського суспільства, яке, у свою чергу, все частіше почало звертати погляди до націо­нальних глибин: історії, культури, мови.

Дата добавления: 2015-05-22