ІІ етап (1728-1734) - повернення Україні частини її прав та вольностей

Занепад української автономії

Тема 19. КОЛОНІАЛЬНА ПОЛІТИКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ В УКРАЇНІ У ХVIII ст.

1. Занепад української автономії.

2. Кирило Розумовський. Судова реформа.

3. Гайдамаччина, коліївщина, опришківство.

Офіційна російська політика в українському питанні у XVІІІ ст. пройшла кілька етапів, у межах яких темпи, форми, методи, інтенсивність та результативність імперської експансії були різними, але поступальність цього процесу зберігалася постійно.

I етап (1708-1728) — форсований наступ на українську автономію.

Хвиля репресій, розгром Батурина були першою реакцією Петра I на перехід I. Мазепи до шведів. Після цього кроку гетьмана російський цар вирішив остаточно «прибрати Україну до рук».

Виразником думок і сподівань української старшини після смерті Скоропадського (який, хоч і несміливо, пробував захищати права України) став чернігівський полковник Павло Полуботок, наказний гетьман 1722 – 1724 рр. Діяльність Полуботка щодо консолідації старшини, успішні заходи в галузі внутрішнього управління і судочинства, енергійна боротьба з новоствореною у 1722 р. Малоросійською колегією, постійні петиції до Петербурга про вибори гетьмана не на жарт стурбували самодержавство, і в середині 1723 р. Полуботка і декількох старшин викликали до столиці й ув’язнили в Петропавловській фортеці. Під час слідства частина їх, у тому числі і Полуботок, померла. Уцілілих звільнили після смерті Петра І на початку 1725 р.

Певне полегшення у становищі України настало в 1727 р., коли була ліквідована Малоросійська колегія.

Смерть Петра I, реальна загроза війни з Туреччиною змінили політичну кон'юнктуру. Результатом скасування 1727 р. Малоросійської колегії та певного пом`якшення офіційної російської позиції в українському питанні був дозвіл на вибори гетьмана. Ним став Данило Апостол (1727 – 1734). На його вимогу про відновлення Березневих статей Б. Хмельницького, царизм ухвалив “рішительні пункти”, що діяли до кінця української автономії. Зовнішні відносини Україна могла мати тільки з Польщею і Кримом і з відома царя. Українське військо на час війни підкорялося Петербургові, створювався Генеральний суд із шести осіб (троє з яких – росіяни), іноземним купцям дозволялося торгувати в Україні, проте ввізне мито (індукта) надходило в казну царя. Д. Апостол енергійно впорядковував внутрішні справи: встановив держбюджет, розвивав торгівлю, затвердив колегіальність судів та порядок апеляції. Генеральний суд визначався як найвищий апеляційний.

У зв’язку з підготовкою Росії до війни з Кримом запорізьких козаків повністю амністували у 1734 р.; вони отримували всі свої землі, вільності і права, підпорядковувалися російському воєначальникові і отримували щорічно 20 000 крб. платні. Після смерті Д.Апостола 17 січня 1734 р. цариця Анна повернулася до петровської політики. Фактично в цей період була відновлена діяльність Малоросійської колегії.

Дата добавления: 2015-05-22