Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Боротьба з українським націонал - ухильництвом




Багато українських комуністів щиро вірили у можливість поєднання комунізму з національним визволенням українців, у власний український шлях до соціалізму і комунізму, що в майбутньому отримало назву націонал-комунізму. Ідейними виразниками цього напрямку в 20-ті роки стали Микола Хвильовий (Фітільов), Олександр Шумський і Михайло Волобуєв. М.Хвильовий вважав, що для вільного розвитку українській культурі необхідно переорієнтуватися від російської культури на західноєвропейську, і висував гасла: “Геть від Москви” і “Дайош Європу”. Літературна дискусія з цього приводу вилилася в гостру критику “хвильовизму”. О.Шумського за пропозицію доручити державне керівництво на Україні корінним українцям звинуватили в захисті “національного ухилу” М.Хвильового та штучному прискоренні українізації. М.Волобуєв обстоював економічну самостійність республіки, вважаючи, що українська економіка може інтегруватися в європейську без посередництва російської. “Волобуєвщина”, поряд з “шумськизмом” і “хвильовизмом”, була оголошена “націонал-ухильництвом”, кампанія проти якого в 1926 – 1928 рр. була початком згортання українізації. З українізацією покінчили не відразу – була ще коротка “доба Скрипника” (1927 – 1933 рр.). Але ця політика була приречена, як і ті, хто її здійснював.

Освіта і наука. Література і мистецтво

20-ті роки були часом небувалого піднесення української культури. В Україні розгорнулася кампанія ліквідації неписемності. Протягом 20-х років кількість неписемних скоротилася з 76% до 43% дорослого населення, а протягом 30-х років неписемність була практично ліквідована. У 1925 р. на Україні діяло близько 18 тис. шкіл, 145 технікумів, 35 інститутів і 30 робітфаків.

Українська наука в багатьох галузях вийшла на світовий рівень. Її головним центром стала Всеукраїнська Академія Наук (ВУАН). Заснована ще в 1918 р. урядом П.Скоропадського, Академія мала три секції: історико-філологічну, фізико-математичну і соціально-економічну. У ВУАН працювала ціла плеяда видатних вчених, що стали окрасою не лише вітчизняної, але й світової науки (історики М.Грушевський, Д.Яворницький, Д.Багалій, М.Слабченко, О.Оглоблин, О.Гермайзе; літературознавці С.Єфремов, В.Перетц; етнограф А.Лобода; сходознавець А.Кримський; математики Д.Граве та М.Крилов; хіміки В.Кістяківський та Л.Писаржевський; президентами Академії були природознавець В.Вернадський, ботанік В.Липський, мікробіолог і епідемобіолог Д.Заболотний). В цей же час формується і марксистська історична школа; поки що марксизм порівняно мирно співіснує з безпартійною наукою.

Українська література у 20-ті роки переживала бурхливий розвиток, що характеризувався розмаїттям літературних напрямів. У Харкові виникли письменницькі організації: “Плуг” – спілка селянських письменників (С. Пилипенко, П. Панч, А.Головко та інші), “Гарт” – спілка пролетарських письменників (В. Блакитний, М. Хвильовий, В.Сосюра). Існували групи “непролетарських” письменників: неокласики (М.Зеров, М.Рильський, М.Драй-Хмара), символісти (П.Тичина, Д.Загул, Ю.Мереженко), футуристи (М.Семенко, Г.Шкурупій). У 1925 р. після розпаду “Гарту” виникла Вільна академія пролетарської культури (ВАПЛІТЕ), до якої увійшли письменники, що стали гордістю української літератури: П.Тичина, М.Бажан, В.Сосюра, Ю.Смолич, Ю.Яновський, П.Панч. Це була доба відносно вільного розвитку літератури і мистецтва, коли створювали свої найкращі прозові твори М.Хвильовий, В.Підмогильний, Г.Косинка, Ю.Яновський. Широку популярність мав гуморист О.Вишня. На 20-ті роки припадає розквіт творчості П.Тичини та М.Рильського, а також цілої плеяди талановитих поетів. Лесь Курбас і його трупа “Березіль” творили новий український театр. О.Довженко здобув світове визнання своїми фільмами “Звенигора”, “Арсенал”, “Земля”.

Проте поступово запроваджувався партійний контроль над культурою, а наприкінці 20-х років українська інтелігенція зазнала перших репресій.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 2131; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.008 сек.