Українські землі в складі Румунії та Чехословаччини

На території Румунії проживало майже 790 тис. українців(або 4,7 % усього населення) в основному у Північній Буковині, Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах. 22 роки, проведені українцями під владою Румунії, можна поділити на три періоди: 1918 – 1928 рр. і 1937 – 1940 рр. – періоди реакції, 1928 – 1937 рр. – відносна лібералізація.

У перший період реакції у провінції запроваджується воєнний стан, українські землі роздаються офіцерам румунської армії, будь-який виступ проти властей жорстоко придушується. Йде активна румунізація краю: закрито усі українські школи, переслідується українська церква, до 1927 р. Буковина втрачає автономію. Колоніальна експлуатація українських земель вела до деградації господарства. Окупанти вивезли в Румунію обладнання Аккерманських трамвайних майстерень та прядильної фабрики, Ізмаїльського та Ренійського портів. На Буковині за 1922 – 1929 рр. було закрито 85 підприємств. Не кращою була ситуація і сільському господарстві. Внаслідок аграрної реформи розміри селянських наділів зменшились майже втричі, орендна плата за гектар була такою великою, що тільки в Аккерманському повіті 48% селян втратили свою землю.

Серед українських політичних рухів в Румунії слід виділити комуністичну партію Буковини, Українську національну партію та “революційний”, або націоналістичний табір.

Після розвалу Австро-Угорської імперії за Тріанонським мирним договором Закарпаття отримало назву “Підкарпатська Русь” і дісталося Чехословаччині. Чеська буржуазія підкорила собі економіку Закарпаття, перетворивши цей край у аграрно-сировинний придаток економічно високорозвинутих чеських земель. Питома вага промисловості в економіці становила лише 2%, тобто за економічними показниками Закарпаття перебувало на рівні ХVІІІ ст., коли тільки розпочинався промисловий переворот. Сільське господарство знаходилось в кризі, майже 90% селянських господарств краю потрапило у боргову кабалу до банків та лихварів. Такий державний курс неодноразово викликав опір з боку народних мас, і за неповні 20 років свого панування чеська влада змушена була 91 раз наказувати стріляти в робітників і селян.

Водночас позиція чехословацької влади на українських землях у суспільно – політичній та культурній сферах була більш поміркованою, ніж у Польщі та Румунії. В 30-х роках у Закарпатті існувало майже 30 партій, зростала кількість початкових шкіл (з 1924 до 1938 р. їх збільшилося з 525 до 851, а гімназій – з 3 до 11), в яких дозволялося користуватися мовою на власний вибір, вільно діяли українські громадські організації: “Просвіта”, “Асоціація українських учителів”, “Пласт” тощо.

Дата добавления: 2015-05-22