Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х рр. Особливості відбудови економіки

Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х рр. Підвищення міжнародного статусу України. УРСР- співзасновники Організації Об’єднаних Націй.

У ході переговорів щодо утворення ООН радянська сторона, висунула пропозицію про включення до майбутньої міжнародної організації усіх радянських республік як повноправних членів. Цю пропозицію союзники відкинули, але для України та Білорусії, що були найзначнішими за чисельністю населення та за територією і найбільше постраждали від війни, був зроблений виняток. 26 червня 1945 р. на конференції Об'єднаних Націй у Сан-Франциско делегація Української РСР, як і делегації інших держав-засновниць, підписала Статут ООН. Як член ООН, Україна брала участь у роботі різних її структур, у міжнародних конференціях, зокрема Паризької конференції з питань розробки і підписання договорів з колишніми союзниками Німеччини.Однак самостійність України в питаннях зовнішньої політики була чисто умовною і мала імітаційний характер. Українські дипломати завжди погоджували свою позицію з установками відповідних зовнішньополітичних служб Наркомату, а пізніше Міністерства закордонних справ СРСР.До того ж ніякі дипломатичні зв'язки з іншими країнами Україні не були дозволені. Вона не мала жодного посольства в зарубіжних країнах.Та незважаючи на відсутність власної лінії у зовнішньополітичній діяльності, вихід України на міжнародну арену мав, безперечно, позитивне значення. Він підтримував у масах населення України державницькі настрої і розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом України та її фактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.

До мирного життя український народ повернувся у надзвичайно тяжких умовах. Великих втрат зазнало народне господарство. Перед країною стояло велетенське завдання відбудови господарства, і насамперед важкої промисловості. Особливості відбудови в Україні: Значні масштаби відбудовчих робіт (більше ніж у будь-якій іншій країні Європи); Під час відбудови ставка робилась на важку промисловість та енергетику за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства; Відбудова здійснювалася централізовано за чітким державним планом; Економіка України відбудовувалася і добудовувалася не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи. Крім того, завдяки розвитку нових промислових центрів за Уралом та Казахстані доля України в загальносоюзному виробництві знизилась з 18 % у довоєнний період до 7 % у 1945 р.; Вагома роль адміністративно-командної системи. Саме вона давала змогу в короткий термін мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певних об'єктах; Непропорційно велика роль ідеології, яка знаходила свій вияв у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах: соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів;Ускладнення процесу відбудови голодом 1946—1947 pp.Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій; Широке використання під час відбудовчого періоду праці в'язнів ГУЛАГу і військовополонених (222 тис. осіб, що утримувалися у 23 таборах).

75. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 – середині 1950-х рр. Радянізація західних областей. Львівський собор 1946 року та ліквідація Української греко- католицької церкви.

У післявоєнний час ще міцніше укріпилася авторитарно-командна система управління всіма сферами суспільного життя. Свого апогею досягла культоманія. У всіх ланках політичної системи — Радах, профспілкових громадських організаціях — панував формалізм. По суті, народовладдя було фікцією.Однією з визначальних рис політичного життя західного регіону була кадрова політика. Із східних областей УРСР та інших республік до середини 1946 р. у західні області прибуло 86 тис. партійних, радянських, комсомольських працівників, спеціалістів промисловості, сільського господарства, системи народної освіти, охорони здоров'я, культурно-освітніх закладів. Місцевим кадрам у той час не довіряли.Наприклад, 1946 р. з 15120 номенклатурних посад в обкомах партії Західної України місцеві працівники посідали лише 1832 (12,1%). В 1950 р. із 23 тис. членів львівської обласної партійної організації тільки 10% становили вихідці з місцевого населення. На селі комуністів було дуже мало.Суспільно-політичного життя західного регіону України. За умов, коли близько 90% керівників різних чинів були прибульцями зі сходу, а тому погано обізнані з місцевими особливостями, не завжди освіченими й компетентними, допускалися серйозні помилки, прорахунки, зловживання, особливо в період встановлення радянських порядків, колективізації, боротьби з українським підпіллям.

Льві́вський собор 1946 ро́ку — собор (8-10 березня 1946 року) скликаний у Львові згідно з планом КДБ СРСР з ліквідації Української Греко-католицької церкви. Оскільки жодного єпископа Української Греко-Католицької Церкви на цьому соборі не було, завдяки чому, згідно з канонічним правом, Львівський «собор» був лише наканонічним зібранням: саме тому як УГКЦ, так і вся Католицька церква, вважають цей «собор» псевдособором.

Постанню Ініціативної групи і скликанню «собору» передував масовий фізичний і моральний терор органів НКВС у 1944–1946 рр. над усіма ієрархами Греко-католицької церкви в Галичині з митрополитом Йосифом Сліпим на чолі — і засудження їх таємним судом у Києві в березні 1946 р. на довгострокове ув'язнення або заслання до таборів примусової праці.

Дата добавления: 2015-05-22