Рішення

Порядок роботи і прийняті рішення

ТРИДЕНТІЙСЬКИЙ СОБОР Передумови

П'ятий Латеранський собор (1512—1517) почав реформу церкви, але не було розв'язано багато питань. Більше 20-річне затягування їх розв'язку також було зв'язане з політичною ситуацією часу реформаці. Павло III вирішив зібрати собор в Тренто 1 листопада 1542, однак через війну проти Франції його перенесли спочатку на березень 1545 і зрештою змогли відкрити лише 13 грудня 1545 року.

Завдання:

- основною метою його була відповідь Реформації

- загальна реформа Церкви

Засідав в 1545-47, 1551-52, 1562-63 у м. Тріент [ лат. Tridentum, сучасний Тренто (іт. Trento)], в 1547-49 - в Болоньї. Щскільки собор скликано у зв'язку з успіхами Реформації за наполяганням багатьох прелатів і імператора Карла V (прагнув покінчити з релігійними чварами в імперії і реформувати церкву в дусі вимог соборного руху) намітилися 2 табори: табір, очолюваний імператором, наполягав на реформі церкви, викоріненні зловживань духовенства, вважав допустимими деякі поступки протестантам в області догматики; табір Папи наполягав на зміцненні церковної єдності в боротьбі з реформаційним рухом, на вирішенні догматичних питань у строго ортодоксальному та традиційному дусі, відкидав найменший компроміс у питаннях доктрини.

Кількість Отців Собору була змінною від 34, що були присутні на перші сесії до 215 на останній. Їм допомагали теологи-консультанти. Запрошені протестантські богослови відмовилися брати участь в дебатах. Для початку було вирішено прийняти до розгляду питання вчення та декретів Реформації і провести їх обговорення запросивши також протестанських богословів. Пізніше в прийнятих канонах ці пункти були приведені і засуджені як єресі.

Т. з. закінчився перемогою папської партії. Його постанови закріпили всі традиційні догмати католицького віровчення. B реформі Католицької Церкви було дві провідні думки:

перша – щоб кожен християнин починав реформу від себе;

друга – потрібно поправляти не установи Церкви, а її слуг. „Людей потрібно змінити релігією, а не релігію - людьми”. По своїй вагомості для Католицької церкви, його ще прирівнюють до Вселенського.

На соборі був підтверджений

1. Нікейський символ віри,

2. Всього було прийнято 16 Догм, що складають більшу частину католицької доктрини. Tридентський Собор ухвалив вчення про загальність первородного гріха, який змивається хрещенням. Визнано, що людина без благодаті не може спастися. Вказано, що Святі Тайни встановив Сам Христос і вони самі в собі виділяють благодать. Сповідь необхідна для тих, хто згрішив після хрещення. У Святих Тайнах є дійсний і правдивий Христос. Складено „Тридентське визнання віри” – текст духовної присяги, обов’язковий для кожної духовної особи. Проголошено догми про чистилище.

3. Вульгата (латинський переклад Біблії), прийнято позаканонічні книги в Біблію,Собор також остаточно встановив канон Святого Письма і визнав, що всі книги написані під натхненням Святого Духа і не можуть бути зміненими чи тлумаченими так як комусь заманеться.

4. Кодифіковано форму служіння Літургії латинського обряду — так звану «Тридентську Месу». Підтримано локальні та чернечі форми служіння Літургії старші за 200 років.

5. Тридентський Катехизис. Першочергове місце Тридентський Собор приділяв катехизації. Конституції та декрети собору було покладено в основу „Римського Катехізису”, який дістав назву „Тридентського”.Собор сприяв організації катехизації в Церкві, повернув духівництво до обов’язків катехичного навчання.

6. Було приписано уділяти свячень безплатно, а для виховання нових священників створити в єпархіях духовні семінарії.

7. Т. з. посилив організаційно католицьку церкву: підтвердив верховенство папи над собором, збільшив владу єпископів в межах їх єпархій (розширивши право нагляду за духовенством), зміцнив дисципліну чернечих орденів.

Наслідки:

1. Посилення боротьби з навчанням протестантів, введення суворої церковної цензури, розширення діяльності інквізиції. католицька церква зобов'язала духовних осіб та професорів католицьких університетів присягати оприлюдненим у 1564 "Тридентському сповідання віри", який закріплював середньовічні догмати католицизму. Постанови Т. с., обов'язкові для всіх католиків, були офіційно прийняті в Савойї, Португалії, Венеції, Польщі (з 1577), Іспанії (із застереженнями про збереження прав короля на призначення єпископів і на втручання в діяльність церковного суду). У Франції вони не були прийняті офіційно, але французьке духовенство в 1615 оголосило про своє підпорядкування ім. Рішення Т. з. надовго визначили діяльність католицької церкви епохи Контрреформації.

3. Папство використовувало методи самих різних напрямків. Так, Церква освоїла досягнення гуманізму - зрозуміло, в теологічній редакції. Можна сказати, що після Тридентського собору церква перестала бути середньовічною: протистояння Ренесанс - Середні століття втрачає грунт під ногами.

У XVII столітті єзуїти затверджуватимуть у своїх школах культ гуманістичної латині. Втім, вже в XVI багато чого з гуманістичного спадщини було поставлено на службу католицизму єзуїтськими школами. Взагалі орден єзуїтів став одним з найбільш дієвих знарядь папства саме тому, що не був середньовічним орденом а орденом Нового часу.
Єзуїти грали величезну роль в ідейній політиці папства: вплив через проповіді, сповіді і поради особам, чиїми духівниками складалися; боротьба з інакодумцями власними творами, і, що найважливіше, освіта молоді - все це сприяло підпорядкування свідомості людей.
Як превентивні міри в університетах використовувалася схоластика, щоб зменшити можливість відхилення студентів і викладачів від «істинного» шляху. Схоластика безроздільно панувала в католицьких університетах, що знаходяться під контролем єзуїтів. У таких вищих навчальних закладах богослов'я, і ​​до того колишнє головним предметом вивчення, рішуче витісняло природні та філологічні науки.
4. Освіта молоді: Риму було ясно, що майбутнє церкви багато в чому залежить від підростаючого покоління, тому важливою частиною його політики було виховання молоді в традиційній католицької моралі. Все, зобов'язані піклуватися про університети та хід наук, повинні намагатися, щоб університети цілком (integre) приймали декрети і правила Собору. Багато орденів сприяли проведенню в життя цієї постанови, але особливо в цьому досягли успіху єзуїти. У їх новіціяті (нижчих школах) та колегіях навчалася не тільки аристократична молодь, а й діти буржуа-протестантів, спокушених безкоштовною освітою.
У результаті в 1588 році в руках єзуїтів виявилася «конгрегація семінарів, університетів», що спрямовується діяльність усіх католицьких шкіл. Треба відзначити, що цей напрямок папської політики виявилося одним з найбільш перспективних, тому що формувало майбутній оплот католицизму і підривало майбутні позиції не тільки протестантів, але й взагалі будь-якого інакомислення.
Важливою частиною залишалася проповідь, причому на Тридентському соборі було рекомендовано «тонкі і спірні питання, особливо ті, від яких не буває ніякої користі благочестя», виключити з народних проповідей.

5. Реформа Церковної дисципліни:

- Необхідність присутності священика в парафії. Пастирі зобов'язані були особисто бути присутнім при своїх паствах, і ухвалювалося, що вони «можуть залишати їх тільки тоді, коли того вимагає християнська любов, нагальна необхідність, посадова покору і очевидна користь церкви чи суспільству. Такі законні причини відсутності повинні бути письмово засвідчені папам, або митрополитом, або, за його відсутністю, виконуючим його посаду (суффраганом); за засвідчення потрібно тоді, коли причини будуть невідомі або раптові». Без всяких засвідчень дозволялося лише тримісячне відсутність дозволяється.

- Крім того, постановою Тридентського собору було наказано не допускати до посад священиків бродяг, невідомих, колишніх злочинців (можна уявити, який склад священослужителей був до собору!); Здійснювати таїнство причащання не раніше, ніж прихожани будуть благочестиво вести себе; виганяти непристойні музику і спів, порожні розмови, прохажіванія, шум, крики (з чого стає зрозуміла обстановка в храмах); переконувати народ до відвідування Церкви принаймні в неділю та святкові дні».

- Одним з найважливіших напрямків визначених на Тридентському соборі, стало створення по можливості в кожній єпархії інституту (семінарії) з підготовки священнослужителів, здатних проводити в життя дух і реформи собору, тобто з підготовкою католицьких священиків нового типу, які й в моральному відношенні, і з точки зору своїх теологічних знань могли б помірятися силами з протестантськими проповідниками. Як відомо, до цього католицькі священики особливою ​​грамотністю не відрізнялися, на відміну від начитаних протестантів. Були священики, які розуміли латину трохи більше, ніж їхня паства, і ледве могли розрізняти букви. Для затвердження науки серед священиків були засновані єпископські семінарії. Стверджували, що якби установа єпископських семінарій була єдиним рішенням собору, то його було б достатньо, щоб визнати собор надзвичайно корисним м плідним.

Дата добавления: 2015-05-23