Назвати й розкрити значення традиційних і нетрадиційних технологій навчання і виховання дітей з обмеженими психофізичними можливостями

Останнім часом поняття „педагогічна технологія” отримує все більш широкого застосування в теорії навчання. Саме в цьому розумінні термін „технологія” та його варіації „технологія навчання”, „освітні технології”, „технології в навчанні”, „технології в освіті” стали використовувати в педагогічній літературі і одержувати велику кількість (біля 400) формулювань залежно від того, як автори уявляють структуру і складові освітнього технологічного процесу. В Україні поняття „педагогічна технологія” вживається настільки широко, наскільки ж і невизначено. Здебільшого воно означає прийоми (або ж методику чи, навіть, методологію) роботи вчителя у сфері навчання та виховання.

У зв'язку з тим, що в сучасних умовах альтернативного навчання набувають значення різні форми його організації, спостерігається активне відродження давніх форм, в яких виразно проглядає спроба відмовитись від класно-урочної системи навчання. Охарактеризуємо (хоч би декількома словами) ті з них, елементи яких можуть застосовуватися і в спеціальних закладах для дітейз ПМР. Ієна-план (автор – німецький педагог К. Петерсен) – форма організації шкільної роботи, при якій поділ учнів на класи замінюється поділом на невеликі групи дітей різного віку, які вчаться за індивідуальними планами і самостійно вивчають більшу частину навчального матеріалу. Для загального ознайомлення з новим матеріалом проводяться спеціальні заняття. Значне місце відводиться іграм. Белл-ланкастерська система навчання (автори-англійський священник-місіонер Белл та англійський педагог Ланкастер, кін. XVII – поч. XIX ст.). Суть системи полягає в тому, що вчитель організує навчання молодших учнів за допомогою старших. Заняття з класом вчитель не веде, а лише дає інструкції старшим дітям. Система дальтон-план (автор – американська вчитель М.Дальтон, 1909 р.). Заняття за цією системою виключають формування класів та колективну роботу вчителя з учнями. Замість класів використовуються лабораторії, де розміщені книги, таблиці для індивідуальних завдань. Вчитель дає учням орієнтовний план роботи на день і рекомендує методи розв'язання завдання. Мангеймська система (автор – М. Мангейм, Німеччина, початок ХХ ст.) – за нею учні школи діляться на 4 групиучнів, що мають середні здібності; І класи– для розумово відсталих учнів (2-2,5%); для обдарованих дітей (20-25%). Поділ дітей здійснюється на основі результатів психологічних характеристик вчителів. Термін навчання в початковій (кожнійгрупі визначається різний: в 1-ій – 8 років, у 2-ій і 3-, в 4-ій – 6 років. Метод проектів (школа Дьюі, м. Чікаго, 1898-1909 рр.) У навчанні і вихованні через дію. Замість навчальних вводяться своєрідні тематичні центри, які дозволяють дітям поєднувати роботу і навчання та стимулювати їхню пізнавальну діяльність. При цьому практичні завдання (проекти) учні намічають самостійно і в процесі їх виконання здобувають знання та навички (розводити кіз, вирощувати овочі, стригти овець і т.д.), які можуть бути потрібні у житті. Система Монтессорі (автор – М. Монтессорі, Італія, початок ХХ ст.) Передбачає виховання та навчання нормально розвинутих дітей (а розпочиналось все з дітей з особливими потребами) шляхом розвитку їхніх органів чуття, а також створення такого оточуючого середовища, яке б стимулювало процес самостійного спонтанного розвитку дитини. В цілому ця система є втіленням ідеї „вільного виховання”.

Дата добавления: 2015-05-23