Особливості зносу та амортизації нематеріальних ресурсів підприємства

Нематеріальні активи за характером функціонування і дією на кінцеві результати виробництва ідентичні основним виробничим засобам. Вони споживаються і використовуються тривалий час з метою одержання додаткового доходу в перспективі. Сказане і є економічною підставою для нарахування на них амортизації. В іншому разі, коли не здійснювати таке нарахування, буде порушений принцип відповідності між доходами і витратами на їх одержання. Доходи при цьому завищуватимуться, а витрати занижуватимуться. І це зрозуміло, адже підприємство одержуватиме за однакових інших умов більший прибуток завдяки позитивній дії нематеріального ресурсу, але витрати на його придбання при цьому не будуть враховані. Слід зазначити, що в окремих

випадках нарахування амортизації на нематеріальні активи породжує, на думку окремих економістів, повторний рахунок витрат, оскільки водночас з нарахуванням спрацювання підприємство несе поточні витрати на підтримку активної дії цих нематеріальних ресурсів. У даному випадку, очевидно, доцільно навести аналогію з основними виробничими фондами, коли для підтримки їх функціонування здійснюється ремонт, але це зовсім не означає, що відпадає необхідність у нарахуванні на них амортизації.

Амортизація нематеріальних активів нараховується протягом строку їх корисного використання, але не більше 20 років. Кожне підприємство самостійно визначає цей строк, враховуючи при цьому моральний знос нематеріальних активів, правові обмеження щодо тривалості використання, а також можуть братися до уваги строки корисного використання подібних нематеріальних активів. В окремих країнах установлена верхня межа строку нарахування спрацювання: в США і Канаді — 40 років, в Австралії — 20, в Швеції і Голландії — 10, в Японії — 5 років. Законодавством США, Канади та Японії забороняється негайне списання вартості ділової репутації (ціни) фірми.

Особливістю визначення вартості нематеріального активу, яка амортизується, є те, що ліквідаційна вартість, як правило, не передбачається[1]. Отже, вартість, що амортизується по даному ресурсу, дорівнює первісній або переоціненій вартості. Підприємства, згідно з П(С) БО 8, самостійно вибирають метод нарахування амортизації на нематеріальні активи, враховуючи при цьому динаміку одержання економічної вигоди по роках строку їх корисного використання. В разі, коли неможливо передбачити таку динаміку, використовується прямолінійний метод.

В кінці кожного звітного року підприємства можуть переглядати термін корисного використання нематеріального активу, а також метод нарахування амортизаційних відрахувань, але така дія можлива в тому разі, коли передбачається зміна вказаного терміну або зміна обставин отримання майбутньої економічної вигоди. Умови, за яких починається і припиняється нарахування амортизацій на нематеріальні ресурси, ідентичні тим, що притаманні для основних засобів. Важливо також пам’ятати, що в процесі використання нематеріального активу можливе зменшення його корисності. В цьому випадку втрати від такого зменшення включаються до складу витрат звітного року з одночасним збільшенням у балансі суми зносу такого нематеріального активу.

Згідно з вимогами закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (1997 р.) податкова амортизація на нематеріальні активи нараховується лінійним методом протягом строку їх корисного використання, але не більше 10 років безперервної експлуатації або терміну діяльності підприємства.

Наведемо наступний приклад нарахування амортизації на нематеріальний ресурс прямолінійним методом. Підприємство придбало патент на виготовлення певного харчового продукту від-

повідно до результатів оцінки його корисності. Підприємство вирішило використовувати цей патент 6 років, після чого планує перейти на виробництво інших видів харчових продуктів. Використовуючи ці дані, визначаємо річну норму амортизації:

100%: 6 = 16,7 %, звідки місячна норма зношеності становитиме 16,7: 12 = 1,39 %. За умови, що вартість придбання патенту становить 11200 грн, річна сума амортизації дорівнюватиме 1867 грн, а місячна — 156 грн.

У практиці господарської діяльності не виключені випадки, коли нематеріальний ресурс перестає приносити користь підприємству ще до повного погашення його балансової вартості. В такому разі одноразово донараховують амортизацію до рівня первісної вартості певного нематеріального ресурсу і цю донараховану суму відносять на валові витрати підприємства.

34. Економічний зміст та класифікація матеріальних запасів підприємства

До матеріальних запасів відносяться матеріальні активи, використовувані

протягом року або операційного циклу підприємства, якщо він більше року. Запаси перестають бути активами, якщо немає ймовірності того, що підприємство в майбутньому одержить від їхнього використання економічні вигоди і їхня вартість не може бути вірогідно оцінена. Простіше говорячи, якщо запаси неможливо продати хоча б за копійку або отримати яку-небудь іншу користь від їхнього використання, яку можна оцінити, і у зв’язку із цим неможливо вірогідно оцінити вартість самих запасів, то це вже не актив. Але оцінити, чи одержить підприємство економічні вигоди від тих або інших запасів у майбутньому, можна тільки тоді, коли ці запаси будуть належати підприємству. Звідси ще дві обов’язкові умови визнання запасів активами, зазначені в Методрекомендаціях з обліку запасів:

підприємству перейшли ризики й вигоди, пов’язані з правом власності або з правом повного господарського відання (оперативного управління) на придбані (отримані) запаси;

підприємство здійснює управління та контроль за запасами [1

Класифікація запасів за призначенням і станом ділить всі матеріальні запаси на три групи:

до першої групи включають:

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються

підприємством з метою подальшого продажу;

готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

До другої групи включають:

незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано

доходу. До третьої групи включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше

одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року;

поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за цим Положенням (стандартом),

а також сільськогосподарська продукція і продукція лісового господарства після

її первісного визнання

У теорії управління запасами виділяють такі їх види:

1. За місцем продукції в логістичному ланцюзі:

- запаси матеріальних ресурсів;

- запаси незавершеного виробництва;

- запаси готової продукції;

- запаси тари;

- запаси зворотних відходів.

Дата добавления: 2015-05-23