До портрета Карла

Особистий секретар Карла Великого Ейнхард залишив таке описання імператора: „Він був високим, гарно складеним чоловіком з великими пронизливими очима. Як у багатьох великих людей, у нього був великий ніс. Наприкінці життя волосся його посивіли але залишилися такі ж густі, як і в молодості. Його манери були воїстину царськими і одночасно привертали до себе. Завжди і у всьому він зберігав величнфсть і гідність”.

Нова імперія, однак, суттєво відрізнялася від старої Римської. Постійної столиці у Карла Великого не було. Він мандрував усією країною, зупинявсь у численних маєтках, найчастіше в Ахені, в улюбленому палаці. Держава поділялася на окремі округи — графства. Призначені королем графи збирали податки, здійснювали судочинство, очолювали місцеве ополчення. Для перевірки їхньої діяльності існували спеціальні королівські ревізори з близького оточення Карла. Вони мали право карати графів, але імперія була великою, а ревізорів небагато. Графи прагнули перетворити землі, якими управляли за дорученням імператора, на власні спадкові володіння. Це віщувало ослаблення і розпад Франкської імперії в недалекому майбутньому. Карл, як і раніше, збирав щороку всіх вільних франків, але не в березні, як за Меровінгів, а в травні (коли було вдосталь кормів для коней). Тому й називалися ці зібрання “травневими полями”. У них брали участь лише рицарі й духівництво. Король вислуховував їх повідомлення про справи на місцях і віддавав укази або збірники постанов — капітулярії.

Дрібні вільні власники землі переважно перетворилися на залежних селян, бо не могли самі витримати тягар військової служби і придбати необхідне спорядження. Тому Карл майже зовсім усунув селян од військової служби і призивав до війська лише власників чотирьох наділів. Іншим селянам доводилося або за спільний рахунок посилати до війська одного кіннотника, або шукати захисників, які звільнять їх від служби. Захисниками селян робилися великі світські або церковні землевласники. Залежні селяни звільнялися від військової служби і втрачали давні права: їхнім суддею і господарем ставав захисник. Залежні селяни (“ті, хто орють”) стали разом із рицарством (“тими, хто воює”) і духівництвом (“тими, хто моляться”) основними верствами населення країн середньовічної Європи.

Думка історика

„Діяння та ідеї Карла Великого (по крайній мірі частково) знайшли свій відбиток майже у всіх сторонах життя середньовіччя – територіальному поділі, освіті, політиці, духовному та суспільному житті...” /англійський історик М.Роулінг/

Дата добавления: 2015-05-23