Радянська інтервенція в Афганістані та зрив розрядки

ПЛАН

Хід заняття

1.Організаційний момент:

- привітання студентів;

- підготовка аудиторії до заняття, перевірка наявності студентів.

2. Ознайомлення студентів з темою та навчальними цілями, порядком роботи на занятті.

3. Актуалізація опорних знань студентів:

- Назвіть головні воєнно – політичні блоки, що протистояли одне одному після війни та склад їх учасників?

- Які країни ведуть боротьбу за лідерство в повоєнному світі, які факти про це свідчать?

- Назвіть відомі Вам регіональні конфлікти, що мали місце в 40-60-і роки та головні причини їх загострення.

4. Коментар відповідей студентів, підведення узагальнюючих висновків.

5. Повідомлення плану заняття та вивчення нового матеріалу згідно теми заняття:

1. Американо – радянські угоди 70-х років та початок розрядки міжнародної напруженості.

2. Гельсінська нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі. Розв’язання СРСР війни в Афганістані.

3. Розрядка міжнародної напруженості в 80-90 рр.

4. Розпад СРСР та його наслідки. Сучасна політична ситуація в світі.

5.1 У зв'язку із збільшенням числа країн - членів "ядерного клубу", нарощуванням арсеналів ядерного та звичайного озброєнь, в політичній еліті провідних країн світу відбувається поворот від силової конфронтації до розуміння того, що подальша гонка озброєнь може мати катастрофічні наслідки не тільки для СРСР і США, але й для всього людства. Неабияку роль в цьому процесі мало визнання факту "стратегічної рівноваги" між СРСР та СІIIА. Все це "підштовхувало" лідерів СРСР та США - Л.І.Брежнєва та Р.Ніксона до курсу на розрядку міжнародної напруженості, що виразно виявилося в перших реальних заходах по обмеженню стратегічного озброєння (йдеться про сукупність ядерних боєприпасів, засоби їх доставки до цілі та засоби управління). Після обопільних поступок та дипломатичних переговорів навесні 1972 р. відбувся офіційний візит Р.Ніксона в СРСР. Внаслідок особистих переговорів Ніксона - Брежнєва намітився явний прогрес не тільки в американо-радянських стосунках, але й в процесі зміцнення міжнародної безпеки взагалі. В підсумку цієї зустрічі був підписаний документ "Основи взаємовідносин між Союзом Радянських Соціалістичних Республік та Сполученими Штатами Америки, в якому підкреслювався пріоритет "широкого співіснування" в відносинах між цими державами. Окрім цього 26 травня 1972 р. були підписані Договір про обмеження систем протиракетної оборони (ПРО) та Тимчасова угода про деякі заходи у галузі обмеження стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1), угоди про запобігання інцидентам в відкритому морі та повітряному просторі над ним та ін. На цій же зустрічі лідери США та СРСР прийшли до угоди щодо багатосторонніх консультацій, що стосуються підготовки наради з безпеки та співробітництву в Європі.

На новій зустрічі на вищому рівні, яка відбулася в червні 1972 р. під час візиту радянського керівника Л.І.Брежнєва в США, глави держав підписали Угоду про запобігання ядерній війні, що зобов'язує СРСР та США уникати дій, здатних викликати загострення їх відносин. Сторони домовилися про спільну відмову від спроб отримати односторонню перевагу в сфері стратегічного озброєння.

Через рік, 27 червня - 3 липня 1974 р. у Москві відбулася третя зустріч Р.Ніксона (США) та Л.І.Брежнєва (СРСР), внаслідок якої був підписаний Протокол до Договору між СРСР та США про обмеження системи протиракетної оборони, згідно з яким кожна сторона має право лише на 1 систему наземного захисту, причому тільки в певному місці (для СРСР - регіон навколо Москви, для США - база міжконтинентальних балістичних ракет Гранд-Форкс в штаті Колорадо); а також Договір про обмеження підземних випробувань ядерної зброї.

Після вимушеної із-за "уотергейтської справи" відставки Р.Ніксона з поста президента 9 серпня 1974 p., його змінив представник республіканської партії Джеральд Форд (1974 - 1979 рр.), який в цілому продовжив курс свого попередника на нормалізацію американо-радянських відносин. Під час переговорів на вищому рівні у Владивосток (СРСР), що відбулися 23 - 24 листопада 1974 р. між Д.Фордом та Л.І.Брежнєвим, була підписана спільна радянсько-американська заява про намір укласти нову угоду ОСО-2 про обмеження стратегічного наступального озброєння в період з жовтня 1977 по грудень 1985 р. Причому сторони конкретно домовилися, що СРСР та США будуть мати по 2400 носіїв стратегічної зброї, включаючи в це число міжконтинентальні балістичні ракети наземного базування, балістичні ракети морського базування, стратегічні бомбардувальники та крилаті ракети. Пізніше, в 1975 р. успішно пройшов спільний політ радянських та американських космонавтів - проект "Союз-Аполлон", що продемонстрував світу прогрес в розвитку дружніх стосунків між США та СРСР. Апогеєм зовнішньополітичної переорієнтації США при республіканських адміністраціях Ніксона - Форда стала участь США в липні - серпні 1975 р. у Нараді 35 держав по безпеці та співробітництву в Європі та підписання разом з іншими державами Підсумкового документа.

Американо-радянські домовленості та угоди, підписані між СРСР та США в 1972 - 1976 рр., означали радикальне просування шляхом подолання догм "холодної війни" та зміцнення міжнародної безпеки. В цей період були вироблені основні політичні принципи взаємовідносин двох "великих держав"; досягнутий прорив в сфері обмеження стратегічних та звичайних озброєнь. Це сприяло генезі розрядки міжнародної напруженості.

5.2 Ініціатива скликання наради європейських-держав для обговорення заходів по відродженню "системи колективної безпеки в Європі" належала Радянському Союзу та країнам "соціалістичного табору". В березні 1969 р. країни ОВД прийняли спеціальне звернення до всіх держав Європи з закликом розпочати практичну підготовку загальноєвропейського форуму. Цю ідею активно підтримали і позаблокові європейські держави. Особливу роль зіграла Фінляндія, уряд якої в травні 1969 р. запропонував європейським країнам, а також США та Канаді свої посередницькі послуги в організації скликання Наради. Учасники НАТО спочатку не реагували на пропозицію соцкраїн та Фінляндії, але в умовах послаблення міжнародної напруженості заявили 31 травня 1972 р. про згоду взяти участь в попередніх переговорах по підготовці загальноєвропейської Наради. Почалися міждержавні консультації, що відкрили нове явище в світовій політиці - Загальноєвропейський процес розрядки. Відштовхуючись від поліпшення взаємин між США та СРСР, СРСР та країнами Західної Європи, "нової східної політики" ФРН, та т. д. з перервами з 22 листопада 1972 р. по 8 червня 1973 р. в Гельсінкі (Фінляндія) проходили переговори за участю міністрів закордонних справ 33 європейських держав (всіх, окрім Албанії), США та Канади. Консультації завершилися прийняттям рекомендацій з питань організації роботи Наради, вироблення його порядку денного, складу учасників, дати та місця проведення.

Було прийнято рішення провести Нараду в 3 етапи, на першому етапі, що відбувся в Хельсінкі з 3 по 7 липня 1973 р. за участю міністрів закордонних справ 35 держав Європи та Америки були представлені проекти Генеральної Декларації про основи європейської безпеки, принципи взаємин між державами в Європі. Другий етап переговорів скликання Наради з безпеки та співробітництва в Європі відбувся в Женеві (Швейцарія) з 18 вересня 1973 р по 21 липня 1975 р. за участю міністрів закордонних справ 35 держав, причому підготовка, обговорення та погодження документів затягнулося практично на 2 роки. Починаючи з 30 липня по 1 серпня 1975 р. в Хельсінкі відбувся третій етап Наради з безпеки та співробітництва в Європі - тепер на найвищому рівні, з участю 35 глав держав: Л.І.Брежнєва (СРСР);. Д.Форда (США); У.К.Кекконена (Фінляндія); Ф.Жискар д'Естена (Франція) та ін. Тут, 1 серпня 1975 р. відбулася урочиста церемонія підписання Заключного Акту Хельсінської Наради. Заключний Акт не був договірним документом, але він мав величезне морально-політичне значення. З одного боку він затверджував непорушність міждержавних кордонів в Європі після 2-ї світової війни, а з іншого - вводив в міжнародні стосунки нові норми міждержавних відносин:

- рівність та повага до суверенітету прав всіх держав;

- незастосування сили або загрози силою;

- непорушність кордонів;

- територіальна цілісність держав;

- мирне врегулювання протиріч,що виникають;

- невтручання в внутрішні справи інших держав;

- повага прав людини та основних свобод;

- рівноправність держав та право народів самостійно розпоряджатися своєю долею;

- послідовне виконання зобов'язань по міжнародному праву.

Заключний Акт передбачав безперервність зустрічей та переговорів в

рамках Загальноєвропейського або Хельсінського процесу, став попередником народження НБСЄ, постійно діючої Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі.

Тим самим, учасники Гельсінської Наради 1975 р. завершили 1 етап "холодної війни" та визнали принципи мирного співіснування практичною основою для міжнародних стосунків в світі. Почався період розрядки міжнародної напруженості (1975 - 1979 рр.).

В 70-і рр. XX ст. конфліктність в міждержавних стосунках в Євро знизилася. Однак це зовсім не означало обов'язкового розповсюдження розрядки на всі регіони земної кулі, особливо на країни, що розвиваються, де для виникнення локальних конфліктів збереглося ще немало причин. Та й політика великих держав також не раз викликала конфлікти країнах "третього світу". На рубежі 70 - 80-х рр. знов відбувається повернення до конфронтації між СРСР та США. Поворот до "холодної війни" в міжнародних стосунках був зумовлений цілим рядом зовнішньополітичних акцій Радянського Союзу, таких як:

- підтримка сандіністського режиму в Нікарагуа,

- розміщення в країнах ОВД нових радянських ракет середньої дальності;

- військово-силове спрямування допомоги Москви ряду країн "третього світу" - Ангола, Мозамбік, Йемен та ін.

- введення радянських військ в Афганістан в грудні 1979 р.,

- введення військового стану в Польщі в грудні 1981 р. та ін.

Особливе обурення світової громадської думки викликало введення радянських військ в Афганістан та встановлення там прорадянського режиму з наступною багатолітньою громадянською війною. В засобах масової інформації була розгорнута антирадянська кампанія. З початку 80-х рр. XX ст. почалася нова фаза в гонці озброєнь, в якій брали участь всі військово - політичні блоки. В підсумку і в США, і в СРСР військово-промислові комплекси запрацювали з новою силою.

До середини 80-х рр. у світі було накопичено безліч різноманітного роду озброєнь, в тому числі атомна зброя. До жовтня 1985 р. в СРСР налічувалося 10 тис. ядерних зарядів на стратегічних носіях, а в США - 14,8 тис. зарядів, кожний з яких перевищував потужність бомби скинутої на Хіросіму. До цього часу потужність ядерних боєприпасів давно вже перевищувала розумні межі. Величезний рівень накопичених наступальних озброєнь був проявом військово-силового мислення та результатом кількісного підходу до створення ядерної зброї. Світ знов опинився на грані 3-ї світової ядерної війни.

5.3 Правління останнього в історії СРСР Генерального Секретаря М.С.Горбачова стало символом "нового мислення", та "перебудови" - спроби модернізувати вітчизняну економічну, політичну та соціальну модель Радянського Союзу.

Реформаторська діяльність М.С.Горбачова призвела до еволюції та зміни зовнішньополітичних пріоритетів СРСР в 2-ій пол. 80-х - початку 90-х рр. У області зовнішньої політики "нове мислення" виявилося в наступному:

- відбувається радикальне потепління в радянсько-американських стосунках, починається новий етап розрядки міжнародної напруженості, наповнений конкретним змістом (ціла серія міжнародних угод та договорів про скорочення озброєнь);

- з 15 травня 1988 р. по 15 лютого 1989 р. проведено виведення радянських військ з Афганістану;

- Радянський Союз перестав надавати воєнну допомогу країнам "соціалістичної орієнтації" третього світу - Анголі, Камбоджі, Нікарагуа, Мозамбіку, Ефіопії та ін.

- СРСР підтримав військові акції США в відповідь на іракську інтервенцію проти Кувейту;

- дозволено об'єднання Німеччини в 1990 р.;

- зупинена та ліквідована навесні 1989 р. діяльність Ради Економічної Взаємодопомоги, а в 1990 р. - Організації Варшавського Договору;

- до 1991 р. завершено виведення радянських військ з країн Центральної та Південно-Східної Європи.

В період правління М.Горбачова в обмін на кредити для агонізуючої економіки відбувається "відступ" СРСР по всім напрямкам зовнішньополітичної діяльності. Перемога горбачовського "мислення" в зовнішній політиці СРСР на практиці означало перемогу США в "холодній війні". Розкол Землі на капіталістичний світ та соціалістичний табір з початком 90-х рр. став надбанням історії

Складовою курсу "нового мислення" радянського керівництва з квітня 1985 р. став подальший розвиток переговорів СРСР - США. Вже в 1985 р. був відновлений діалог керівників наддержав, припинений з 1983 р. Після ретельної підготовки, погодження розходжень обох сторін в умовах "оновлення" радянського суспільства та поступової відмови США від військово-силового мислення, 7 - 10 грудня 1987 р. у Вашингтоні (США) відбулася зустріч на вищому рівні президента США Р.Рейгана та Генерального Секретаря ЦК КПРС М.С.Горбачова, під час якої був підписаний договір про ліквідацію ракет середньої та малої дальності (РСМД). Договір 1987 р. стосувався як встановлених, так і не встановлених ракет - для СРСР мова йшла про 1752 бойові одиниці, для США про 859. Хоча Вашінгтонський Договір 1987 р. про РСМД торкнувся лише 4% ядерного арсеналу СРСР та США, значення його не можна оцінити лише кількісними показниками. Цей документ став подією винятково-важливого історичного значення тому, що вперше в XX ст. відбулося не просто обмеження гонки озброєння, а була намічена реальна угода про скорочення ядерних озброєнь та їх взаємоузгоджене знищення (було виконане повністю в 1993 p.). Ліквідація цього класу ракетної зброї об'єктивно сприяла зменшенню ризику ядерної війни в світі.

Нова зустріч на вищому рівні відбулася в Москві 29 травня - 2 червня 1998 р. В ході зустрічі відбувся обмін ратифікаційними грамотами, що означало вступ в дію з 1 червня 1988 р. договору про РСМД.

Зміна адміністрації в Вашингтоні в результаті президентських виборів 1988 р. не змінила загального спрямування розвитку американо-радянських відносин, бо новий президент США Джордж Буш заявив про "спадкоємність курсу на розрядку". Продовжуючи традицію "особистої дипломатії", відбулася нова зустріч лідерів СРСР та США на о. Мальта 2-3 грудня 1989 р. На цей раз керівники двох країн не підписали якого-небудь спільного документа, але намітили подальші перспективні плани американо-радянських відносин: про розробку радянсько-американського договору про 50% скорочення стратегічних наступальних озброєнь; про багатосторонню угоду про скорочення звичайних озброєнь в Європі, про двохсторонню радянсько-американську угоду про радикальні скорочення арсеналів хімічної зброї. Після тривалих переговорів та погодження позицій сторін, 29-31 липня 1991 р. в Москві відбулася чергова зустріч керівників США та СРСР, під час якої був підписаний договір про скорочення приблизно на одну третину стратегічних наступальних озброєнь.

Радянсько-американські домовленості кінця 80-х поч. 90-х pp. радикально змінили геополітичну ситуацію в світі.

Демократичні революції в Східній Європі призвели до геополітичних змін у всьому світі, маючи своїм результатом не тільки кардинальні внутришньополітичні реформи. Вони заклали основу для нового співвідношення сил в Європі, багато в чому змінивши структуру політичних і економічних стосунків в світі, викликавши зникнення власне світової системи соціалістичних держав, що поклало кінець розколу Європи та ознаменувало припинення "холодної війни".

Складовою частиною та підсумком демократичних революцій к. 80-х - поч. 90-х рр. XX ст. стало відродження єдиної Німеччини. Об'єднання Німеччини відбувалося згідно з комплексним підходом до розв'язання "німецького питання" у вигляді ряду документів, підписаних як між НДР та ФРН, так і між ними, з однієї сторони, та чотирма державами - переможницями в 2-ій світовій війні (СРСР, США, Великобританія та Франція) - з іншої.

НДР та ФРН уклали економічний союз, згідно з яким з 1 червні 1990 рр. Німецька Демократична Республіка перейшла на західнонімецьку марку як грошову одиницю. Договір про економічний та соціальний союз НДР та ФРН став основою домовленостей про Об'єднану Німеччину. На його основі 23 серпня 1990 р. Народна палата НДР прийняла рішення про возз'єднання з ФРН з 3 жовтня 1990 р.

5.4 Біловезька угода глав Росії, України і Білорусії зафіксувала розпад СРСР. З 15 суб'єктів СРСР лише 11 ввійшли до складу Співдружності Незалежних держав - Грузія, Латвія, Литва та Естонія відмовилися. У 1-ій пол. 90-х рр. XX ст. СНД перетворилася в досить аморфне утворення. Договір про СНД - це скоріше політична декларація про крах СРСР, а не чіткий реальний спектр домовленостей, оснащений механізмом проведення в життя. Вже очевидно, що СНД не виправдало надій на "нео-СРСР', а республіки колишнього Радянського Союзу довели, що можуть обходитися без "старшого брата" - Росії. На колишньому радянському просторі зараз тривають процеси, пов'язані з подальшою трансформацією зовнішньополітичних та зовнішньоекономічних пріоритетів. В цей період тут відбулася об'єктивно зумовлена переорієнтація зовнішньої політики країн - колишніх радянських республік від насильно впровадженої єдиної зовнішньополітичної лінії до курсу, що відповідає національним інтересам кожної національної держави. Країни європейської частини екс-СРСР (Латвія, Литва, ЕСТОНІЯ, Молдавія, Україна, Білорусь (до обрання президента Лукашенко)) віяли курс на інтеграцію в загальноєвропейські структури; держави Балтії заявили про своє прагнення увійти в НАТО. Росія та Білорусь уклали в грудні 1996 р. Договір про створення СВР - Союз Вільних Республік, що нагадує більше всього військово-політичний, а не економічний договір. 10 січня 1997 р. був підписаний "Договір про дружбу" між Узбекистаном, Казахстаном та Киргизстаном щодо створення єдиного економічного та оборонного простору, що означає створення нової системи колективної безпеки в Центральній Азії без участі Росії. Азербайджан налагоджує контакти з мусульманським світом, одночасно створивши нафтовий консорціум за участю західного капіталу. Туркменія має статус найбільшого сприяння в торгівлі з Францією та ін. Пошук та еволюція зовнішньополітичних пріоритетів серед колишніх радянських республік триває.

Дата добавления: 2015-05-23