КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Особливості економіки Республіки Молдова
Після проголошення державного суверенітету у 1991 р. Молдова зіткнулася зі значно більшою кількістю проблем, ніж інші республіки колишнього СРСР, що зумовило високі темпи падіння її економіки (у 1999 р. країна виробляла лише ЗО % обсягу ВВП від рівня 1989 р.). Основними чинниками такого падіння були:
Упродовж 1991—2000 рр. Молдова проводила широкомасштабні економічні реформи в основному ліберального спрямування, які включали в типовий для монетарних заходів комплекс стабілізаційних програм, серед яких найважливішими були: Ø введення стабільної конвертованої валюти — молдавського лея; Ø лібералізація цін, яка інколи включала пряме й непряме їх регулювання (особливо цим відрізнялася Придністровська республіка);
Ø запровадження нової кредитної політики, яка ставила в однакові умови державний та приватний сектор національної економіки; Ø поглиблення процесів приватизації та зниження відсоткових ставок; Ø нтеграція країни у світовий економічний простір. Унаслідок проведених заходів намітилася тенденція до економічного зростання лише на початку XXI ст. Так, у 2000 р. ВВП країни збільшився на 2,1 %, в 2001-му на 6,1 %, а вже в 2004-му — на 7,3 %. Разом з тим, основними макроекономічними проблемами Молдови залишаються великий зовнішній борг, що становий у 2000 р. 1,2 млрд. дол., чи 84 % її ВВП (найвищий у відсотковане відношенні рівень серед усіх пострадянських країн), негативне сальдо зовнішньої торгівлі (експорт - 565 млн. дол., імпорт - 915 млн.), низький технологічний склад експорту, Залишається проблемним через політичну та економічну невизначеність залучення прямих іноземних інвестицій у країну. Напруженою с також соціальна ситуація в Молдові, наприклад, питома вага населення, що знаходилось за межею бідності (ООН встановив міжнародний рівень на доходи у 2 дол. на день на одну особу) становила 38,4% (1997 р.), має місце значна диференціація населення за доходами (коефіцієнт Джині (40,6) г значно вищим, ніж у сусідній Румунії (31,1) та в Україні (29,0)). Незважаючи на проведення цілого ряду приватизаційних заходів питома вага приватного сектору в структурі ВВП залишається порівняно з іншими державами СНД низькою (не перевищує 50 %). Рівень безробіття н Молдові значно вищий за зафіксований офіційною статистикою показник в 1,8% (2000 р.). За оцінками міжнародних експертів, реальний показник (за методикою МОП) коливається на рівні 25— 30 %. Досить проблемною в країні є структура виробництва ВВП, в якій питома вага сільського господарства становить 28,9 % (1998 р.), а промисловості — 31,3 %. Країна має також певні бюджетні проблеми, пов'язані зі значним перевищенням витрат над доходами. У 2000 р. перші були майже на 20 % більшими за другі. У сучасній структурі експорту Республіки Молдова переважають продовольчі товари (передусім фрукти, вино і тютюн, консерви), а також тканини, взуття, деякі машини та обладнання. В імпорті домінують паливо і сировина, технологічне обладнання, машини, хімічні товари. Основними торговельними партнерами є Росія, Україна, Румунія, Німеччина, Білорусь.
7.5. Особливості економічних відносин України з країнами СНД У межах колишнього СРСР Україна була високоінтегрованою країною в систему економічних зв'язків єдиного народногосподарського комплексу. З розвалом Радянського Союзу розпочався процес селектування її економічних інтересів у певних галузях. Внаслідок цього сформувалися ті сектори національної економіки, які значною мірою потребують кооперації із суміжними підприємствами, що розташовані в різних країнах СНД. Найбільш значущими при цьому виявилися: Ø ракетно-космічна індустрія (Росія — Україна — Казахстан); Ø авіаційна промисловість (Росія — Україна — Узбекистан); Ø військово-промисловий комплекс (Росія —- Україна—Білорусь); Ø хімічна та нафто-газопереробна промисловість (Росія —Україна — Узбекистан — Казахстан — Білорусь); Ø паливно-енергетичний комплекс (Росія — Туркменія — Казахстан — Узбекистан); Ø АПК (практично всі країни СНД); Ø науковий комплекс (Росія — Україна — Білорусь).
Упродовж останніх десяти років наявними були як тенденції на зближення, так і на віддалення, що врешті-решт призвело до раціоналізації на прагматичній основі цілої низки зовнішньоекономічних зв'язків не тільки у названих вище галузях, а й у цілому ряді інших. Визначимо основні особливості зовнішньої торгівлі України з країнами СНД. 1. Мала місце тенденція до зростання обсягів українського експорту в країни Співдружності з 5,2 млрд. дол. у 2000 р. до 6,5 млрд. у 2003-му, проте частка країн цього угруповання зменшилася відповідно і 33,5 % до 27,6 % (з Російською Федерацією з 22,8% до 18,2%). 2. У структурі імпорту спостерігалася так звана «дзеркальна асиметрія». Обсяги поставок з країн СНД до України зросли з 8,5 млрд. дол. (2000 р.) до 11,9 млрд. (2003 р.), проте у відсотковому відношенні їх питома вага зменшилася з 56,6% до 49,7% відповідно.
3. Мас місце негативне сальдо у зовнішній торгівлі з СНД, яке пояснюється передусім енергетичною залежністю України від поставок нафти та природного газу з Росії та Туркменії. 4. Товарна структура експорту майже залишилася без змін, проте спостерігався комерційний успіх окремих продовольчих компаній України, яким вдалося закріпитися на російських ринках та ринках країн Центральної Азії. 5. ПІІ, що надходили в Україну з держав СНД не були значними. Так, станом на початок 2004 р. з РФ (вона посідає 7-е місце за обсягами ПП) припадало лише 377,6 млн. дол., що становило 5,7% їх загального обсягу. Обсяги ж українських інвестицій у Росію становили 86,7 мли дол. (53 %). Національні стратегії розвитку країн СНД передбачають формування нових типів економічних відносин, зокрема пошуку додаткових джерел ресурсного забезпечення сталого економічного зростання, утвердження Інноваційної моделі розвитку, підвищення конкурентоспроможності національних економік, вихід на європейські соціальні стандарти. Певною мірою це може забезпечити ЄЕП, хоча, як показав попередній аналіз, тенденція па дивергенцію (розбіжність) є домінуючою и країнах Співдружності. Важливими для України сферами співробітництва на дво- і багатосторонній основі в умовах сьогодення є:
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 476; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |