Сюжет - та сфера дійсності, яку діти відображають в своїх іграх

ПЛАН

ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ч ЛРАКТЕРИСТИКА СЮЖЕТНО-РОЛЬОВОЇ ГРИ ЯК ПРОВІДНОЇ

ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Лекція№ 5. ПСИХІЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

І. Загальна характеристика психічного розвитку дитини в

к ільиому дитинстві.

1.1. Характеристика анатомо-фізіологічних особливостей організму і. ільника. Розвиток вищої нервової діяльності як умова психічного

' п'ГКу ДИТИНИ.

1.2. Провідні тенденції психічного розвитку дитини дошкільного віку.

2. Характеристика сюжетно-рольової гри як провідної діяльності в
дошкільному віці.

2.1. Передумови та умови розвитку сюжетно-рольової гри в дошкільному віці.

2.2. Структура сюжетно-рольової гри дошкільника. Динаміка сюжетно-рольової гри протягом дошкільного віку.

2.3. Рольові і реальні взаємовідносини дітей у грі. їх характеристика.

3. Вплив гри на психічний розвиток дитини-дошкільника.

Література:

1. Ільїна Ю.Ю., Дметерко Н.В. Морфологічні основи психічної діяльності. - Слов'янськ, 2003.

2. Карпова С.Н., Лысюк Л.Г. Игра и нравственное развитие дошкольников. - Изд-во МГУ, 1986.

3. Мухина B.C. Детская психология - М., 1999.

4. Психология человека от рождения до смерти/Под общ. ред. А. А. Реана. - СПб., 2002.

5. Психология и педагогика игры дошкольника./Под ред. А.В. Запорожца и А.П. Усовой. - М., 1966.

6. Шаграева О.А. Детская психология: Теоретический и практический курс. - М, 2001.

7. ЭльконинД.Б. Детская психология. -М., 1960.

8. Эльконин Д.Б. Психология игры. - М., 1978.

9. Урунтаева Г.А. Дошкольная психология - М., 1996.

Основні поняття: рольова фа, структура гри: роль, ігрові дії, правила, сюжет та зміст гри, ігрові та реальні взаємини, ігрові предмети, предмети - замінники.

1. Дошкільне дитинство - період від 3 до 6 років. На думку О.М. Леонтьева, дошкільне дитинство - це пора життя, коли перед дитиною все більш відкривається оточуючий її світ людської дійсності. В своїй діяльності, і перш за все, в іграх, дитина проникає до більш широкого світу, освоюючи його в дійсній формі. Дошкільний вік - вік підвищених можливостей дитини як у пізнавальній, так і в особистішій сферах. Однією з передумов психічного розвитку дитини в дошкільному віці є анатомо­фізіологічні зміни, які відбуваються в її організмі.

1.1. В період дошкільного дитинства в організмі дитини відбуваються великі зміни. За 7 років вона виростає у середньому до 120 см, в органах і системах заявляються значні морфологічні і функціональні зміни.

Зріст дітей цього віку збільшується нерівномірно, спочатку уповільнюється до 4-6 см на рік, а потім на 6-7 см (період так званого

першого фізіологічного витягнення) збільшується. В цілому, це період відносно стабільного зросту. Орієнтовно можна вважати, що протягом кожного року дитина зростає на 1 см (починаючи з 1 року). Додавання маси теж нерівномірне. На 4 році життя дитина додає біля 1,6 кг, за 5-й рік 2 кг, за 6-й рік - 2,5 кг, тобто у середньому - 2 кг на рік.

В міру розвитку змінюється будова тіла й постава дитини. З 3-4 років зменшується ступінь виразності фізіологічних лордозів, розміри живота, відносна маса підшкірно-жирового шару. Спостерігаються вікові зміни з боку різних органів та систем.

Шкіра у цьому віці потовщується, стає більш еластичною і більш стійкою до механічних впливів, кількість кровоносних судин у ній зменшується. Поверхня шкіри у перерахунку на 1 кг ваги у дітей до 6-7 років більша, ніж у дорослих, тому вони можуть легко перегріватися чи і іереохолоджуватися.

На 5-6 років хребет у дитини такий, як і у дорослої людини. Однак, окостеніння скелета незакінчене, ще багато хрящової тканини. Діти у цей період дуже рухливі, у них швидко розвивається м'язова система, а звідси і значно велике навантаження на скелет. Тому важливо постійно контролювати позу дитини, її рухи та гру. Постіль не повинна бути м'якою. Фізичні навантаження необхідні, але вони повинні бути носильними, відповідати віку дитини.

До 2,5 років з'являються усі молочні зуби. З 3-5 років у дитини починається зміна молочних зубів на постійні.

У дошкільному віці формуються лобні і клиноподібні пазухи, ріст лицевого черепа випереджає ріст мозкового.

Наприкінці дошкільного віку закінчується формування грудної клітки і органів дихання. Ребра поступово приймають таке ж саме розташування, як у дорослих, розвивається дихальна мускулатура і тканина легень, з'являється так зване реберне дихання. Дихання стає більш глибоким (на один дихальний рух - 4 удари пульсу), до 7 років частота дихання-23-25 р. на 1 хвилину.

Серцево-судинна система стає більш працездатною і витривалою. Збільшується маса серця і сила серцевих скорочень. Його форма і топографія стають майже такими, як у дорослих. Поступово зменшується пульс: до 3 років - 105 уд/хв., до 5 років - до 100 уд/хв., до 7 - до 85-90 уд/хв. Артеріальний тиск має тенденцію до підвищення.

У дошкільному віці продовжується розвиток залоз внутрішньої секреції. Удосконалюється гіпоталамо-гіпофізарна система, збільшуються розміри гіпофіза. Достатній рівень секреції тропних гормонів гіпофіза забезпечує нормальну динаміку росту дитини і функціональний стан периферичних залоз внутрішньої секреції. Збільшується щитовидна залоза, гормони якої забезпечують не лише процеси росту, а й необхідні гормони для диференціювання центральної нервової системи та нормального інтелектуального і психомоторного розвитку дитини. Значні зміни підмічаються з боку надниркових залоз.

У цьому віці йде подальше вдосконалення імунної системи. Збільшується синтез імуноглобулінів. Захворювання дітей з 5 років (у ряді випадків і раніше) помітно знижується, відмічається більш легке протікання багатьох хвороб.

У дошкільному віці збудження ще переважає над гальмуванням, але вже помітно зростає регулювальна і гальмувальна функція головного мозку, рухи стають більш координованими, цілеспрямованими. Діти важко переносять тривале гальмування (наприклад, спокійне сидіння), їм необхідна зміна діяльності.

Розвиток усіх відділів головного мозку, системність їх роботи, збільшення ролі другої сигнальної системи підіймають регуляцію рухів на більш високий щабель. Кращою стає моторна пам'ять, виразнішим сприймання. В зв'язку з цим точніше оцінюється просторове розташування частій, темп, ритм, з'являється узгодженість, злитність, чіткість рухів. За період з 3 до 7 років незмірно зростає руховий досвід, активно розвиваються рухаючи здібності. Діти вже можуть виконувати складні і різноманітні дії, планувати їх. Уся рухова діяльність стає більш усвідомленою, цілеспрямованою і самостійною. Особливо помітні зрушення відбуваються на п'ятому і сьомому роках життя. Надбання психічного розвитку дошкільника пов'язане з прогресивними змінами вищої нервової діяльності, для якої характерна особлива живість орієнтованих реакцій, як необхідної умови утворення нових тимчасових нервових зв'язків. Утворюються складні умовні рефлекси, в яких важливу роль відіграє слово (друга сигнальна система). Розвивається умовне гальмування, хоча іррадіація збудження ще знаходить прояв в поведінці дитини. Збільшується регулятивний вплив кори великих півкуль на функціонування підкори, що обумовлює фізіологічну основу цілеспрямованості і організованості поведінки.

Ці функціональні зміни в роботі центральної нервової системи дитини пов'язані з подальшими морфологічними змінами в будові головного мозку, нарощуванням його ваги. В три роки вага мозку дитини складає 1080 г, в шість років - 1300 г.

Від змін фізичного розвитку залежить подальший психічний розвиток дитини-дошкільника.

Якщо у 3-4 роки психічна діяльність спирається на дію, то у 5-6 років дитина вже здатна до розумової діяльності: обмірковує побачене і почуте, запитує, складає оповідання за малюнком. У цій новій формі психічної активності - розумовій діяльності - велику роль відіграє мова. Спочатку вдосконалюється розуміння мови, яке, швидко прогресуючи, стає джерелом нових знань. Далі зростає словниковий запас, формується складне мовлення.

З 2,5-3 років паралельно з інтелектуальним розвитком відбувається статева орієнтація дитини, яка повністю формується саме у дошкільному віці. Вже у 3 роки більшість дітей може назвати не лише свій вік, але й стать. У 4-5 років діти починають грати у батьків, у доньку - матір, у грі виконують (на рівні свого розуміння) роль одного з батьків. При цьому

('являється певний інтерес до статевих відмінностей. У цей час дуже нажливо звернути увагу батьків та вихователів дитячих закладів на необхідність підтримки стійких і добрих взаємовідносин з дитиною й одного з одним.

У цілому значно підвищується загальна працездатність, і дитина може виконати протягом дня немалу роботу за умови її різноманітності і частого відпочинку, вона швидко пристосовується до змін фізичного навантаження.

1.2. У ранньому віці одним з новоутворень у психічному розвитку дитини є виявлення самостійності малюка у всьому тому, в чому дитина дійсно може обійтися без допомоги дорослих. Дана самостійність дитини поступово набуває форму прагнення діяти незалежно від дорослих і без їх допомоги, навіть у тих сферах, які ще їй недоступні, зокрема виконувати дії, якими вона ще повністю не оволоділа.

Бажання дітей переддошкільного віку задовольняються дорослими, які доглядають за ними. Якщо дитина хоче будь-що недозволене чи неможливе на даний момент, дорослі звичайно переключають бажання дитини на інший привабливий предмет. Бажання дитини цього віку нестійкі і мінливі.

Виникнення особистісної дії дитини і свідомості "Я сам" зв'язане з появою у неї нової форми бажань, які безпосередньо не збігаються з бажаннями дорослих. Природно, що нові тенденції у розвитку дитини, значно посилюють її власну активність, приводять до виникнення у неї і нових взаємовідносин з дорослими, нових типів діяльності.

В цей період виникають деякі труднощі у вихованні дітей. Серед симптомів цих труднощів на першому плані - вияви упертості, негативізму і "знецінення" дорослих в очах дітей.

Упертість і негативізм, які виникають у поведінці дитини, показують, що в її психіці відбулися істотні зміни, а старі її відношення з дорослими, які мали місце в спільній з ними діяльності, суперечать новому рівню розвитку дитини. "Криза", "вибух" у психіці дитини виникає тільки годі, коли дорослі, не помічаючи її нових можливостей і тенденції до самостійного втілення бажань і переборювань деяких труднощів, продовжують обмежувати самостійність дитини, обмежують вияви її активності, її свободи.

Вияви упертості, негативізмом "знецінення" дорослих виявляються зовнішнім відбиттям емансипації дитини від дорослих, яке відбувається в перехідний період до дошкільного віку. Ця тенденція дитини до самостійності являється наслідком основних новоутворень, які з'являються наприкінці раннього дитинства, — особистісної дії і свідомості "Я сам".

На межі дошкільного віку виникає перехід від повної відсутності підкорення бажань дитиною до їх первинного підкорення, В основі цього лежить корінна зміна змісту і функцій спонукань дитини. Ці зміни складаються при переході від бажань, спрямованих на предмети наочної, безпосередньо сприймаючої ситуації, до бажань, спрямованих на предмети

62

63

"ідеального" плану, плану уявлень. Можливість такого переходу пов'язана, з одного боку, з виникненням первинних узагальнень, а з другого, - з інтенсивним розвитком мови.

Ці нові можливості в галузі спонукань дитини слугують передумовою для суттєвих змін в її відношеннях з дорослими, в її головній діяльності, в змісті і динаміці її емоційного життя. Завдяки з'єднанню спонукань з уявленням про предмет виникає можливість віднести виконання дії в майбутнє. Тим самим спонукання починають орієнтувати дитину не тільки в ситуації дії, виробленої в даний момент, але і в ситуації майбутній, отже, майбутнього задоволення потреби або бажання. Емоції, пов'язані з уявленням, дозволяють передбачувати задоволення бажань, а тим самим орієнтувати дитину в тому значенні, яке має для неї майбутню дію.

Така перебудова спонукань дитини, з'єднання їх з уявленнями, являється однією з передумов для виникнення широкого розвитку саме в дошкільному віці і нових видів діяльності: рольової гри, зображувальної і конструктивної діяльності, елементарних форм трудової діяльності. Загальним для всіх цих видів діяльності виступає те, що в них дитина практично реалізує привабливий для неї задум, уявлення. Реалізація уявлень дитини про навколишню дійсність можлива завдяки емоційно-позитивному відношенню до неї. Оскільки уявлення дитини цього віку носять емоційний і образний характер, то і вся її діяльність виявляється емоційно насиченою. Дитина реалізує в своїй діяльності не тільки уявлення про предмети і явища навколишньої дійсності, але і своє емоційне ставлення до них. Яскравим прикладом такої діяльності є рольова або, як її інколи називають, творча гра. В ній дитина практично реалізує не тільки власні уявлення про діяльність дорослих і їх стосунки, а і свої тенденції жити з ними загальним життям.

Зв'язок спонукань до дії з уявленнями дитини створює можливості для формування у неї нових бажань. Надаючи нового змісту діяльності, яка навіть не приваблює дитину, можна створити у неї спонукання до виконання цієї діяльності. Можливість управляти бажаннями дитини шляхом надання її діяльності певного змісту і тим самим примушувати дитину бажати того, що хочуть дорослі, виявляється характерною рисою відносин дорослих і дитини в дошкільному віці.

Майже усі дослідники цього періоду розвитку дітей підкреслюють, що для нього суттєва наявність спокійної емоційності, позбавленої ефективних спалахів і конфліктів. Цей особливий характер протікання емоційного життя дітей тісно пов'язаний з появою у них уявлень. У дошкільному віці визначним для емоційного життя дошкільника виявляється динаміка уявлень. Поява уявлень дитини створює передумови для виникнення у неї переживань, не пов'язаних з ситуацією безпосередньої дії. Ці переживання поступово займають більш значне місце в діяльності і поведінці дитини, особливо у зв'язку з накопиченням нею під керівництвом дорослих моральних уявлень.

Все це створює сприятливі умови для виникнення у дітей найелементарніших форм їх внутрішнього душевного життя. Найбільш яскраво цей новий розвиваючий план емоційного життя знаходить своє відбиття, з одного боку, в грі, а з другого - у казці, що вперше стає можливими саме в цьому віці. У грі емоційне життя дитини тісніш пов'язане і визначене виконанням узятої на себе ролі.

Завдяки самостійності, яка зростає протягом дошкільного віку, умови життя дошкільника суттєво змінюються. Дорослі, які виховують дитину, виводять її в широкий світ людської діяльності, в якому її перш за псе цікавлять дорослі люди. В цьому новому для неї світі дитина відкриває різноманітні суспільні і трудові функції дорослих людей і не менш різноманітні відношення між ними: "лікар" - той, хто лікує, "шофер" —. той, хто возить на автомобілі. Все це починає набувати в умовах життя дитини особливого значення. Відкриття нового світу серйозної людської діяльності пробуджує у дитини активне бажання брати участь в цьому житті. У зв'язку з цим життя дитини-дошкільника характеризується, по-перше, відносним відділенням її діяльності від дорослих, по-друге, розширенням умов життя, по-третє, відкриттям суспільних функцій людей і їх відношень один до одного, по-четверте, активним бажанням дитини брати участь у житті дорослих.

2. Гра це діяльність, під час якої дитина спочатку емоційно, а потім інтелектуально освоює всю систему людських відношень. Гра - це особлива форма освоєння дійсності шляхом її відтворення, моделювання. Як показали дослідження Д.Б.Ельконіна, гра - це не всеохоплююча форма життя всіх дітей, вона - утворення історичне. Гра виникає тільки на певних етапах розвитку суспільства, коли дитина не може взяти безпосередню участь у системі суспільної праці, коли виникає "пустий" проміжок часу, коли треба почекати, щоб дитина підросла. -Як уже зазначалось вище, дитина має тенденцію активно входити в життя дорослих. На грунті цієї тенденції і виникає гра.

В дитячій грі відбувається перенесеня значень з одного предмета на інший (уявлювана ситуація), тому, можливо, діти і віддають перевагу неоформлении предметам, за якими не закріплені ніякі дії.

В ігровій діяльності дошкільник не тільки заміщує предмети, але і бере на себе ту чи іншу роль і починає діяти відповідно до цієї ролі. Хоча дитина може взяти на себе роль коня чи страшного звіра, частіше вона зображує дорослих людей: маму, вихователя, водія, льотчика. У грі дитині вперше відкриваються відносини, які існують між людьми в процесі їх трудової діяльності, а також їх права і обов'язки.

Обов'язки стосовно до навколишніх - це те, що дитина відчуває необхідним виконувати виходячи з ролі, яку вона взяла на себе. Роль у сюжетній грі саме і складається з того, щоб виконувати обов'язки і 'Здійснювати права щодо інших учасників гри, які накладаються роллю

В рольовій грі діти відображають різноманітність оточуючої їх дійсності. Вони відтворюють сцени сімейного побуту, трудової діяльності і

трудових взаємовідносин дорослих, відображають епохальні події (космічні польоти). Зображувана в дитячих іграх дійсність стає сюжетом рольової гри. Чим ширше сфера дійсності, з якою зіштовхуються діти, тим ширші і різноманітніші сюжети ігор. Тому, молодший дошкільник має обмежене число сюжетів, а у старшого дошкільника сюжети ігор надзвичайно різноманітні. Діти 5-6 років грають не тільки в гості, в дочки-матері, в дитячий садок, але і в лікаря, в будівництво моста і т.п.

Поряд зі збільшенням різноманітності сюжетів збільшується тривалість ігор. Так, тривалість гри у дітей трьох-чотирьох років складає всього 10-15 хвилин, у 4-5 досягає 40-50 хвилин, а у старших дошкільників ігри можуть тривати декілька годин і навіть на протягом кількох днів.

Деякі сюжети дитячих ігор зустрічаються як у молодших, так і у старших дошкільників. Але незважаючи на те, що існують сюжети, загальні для дітей усіх дошкільних віків, вони розігруються по-різному: в межах одного чи того чи іншого сюжету гра стає більш різноманітною у старших дошкільників. Кожному віку властиво відтворювати різні сторони дійсності всередині одного й того ж сюжету. Діти грають у схожі ігри в будь-якому віці, але по-різному.

Рольова (творча) гра дітей дошкільного віку у розвиненому вигляді становить діяльність, в якій діти беруть на себе ролі дорослих людей і в узагальненій формі у спеціально створюваних ігрових умовах відтворюють діяльність дорослих і відносини між ними. Для цих умов характерне використання різноманітних ігрових предметів, які заміщують дійсні предмети діяльності дорослих.

У такому вигляді, зі всіма характерними для неї сторонами, рольова гра виникає не відразу. Тільки до середнього дошкільного віку вона досягає розвиненої форми.

Передумови виникнення рольової гри створюються всередині предметної діяльності дитини раннього віку. Ці передумови полягають в наступному:

1) відділення дій від предмета і їх узагальнення;

2) використання дитиною неоформлених (які не мають ясно вираженої функції) предметів в якості замінників інших;

3) відділення своїх дій від дій дорослих і виникнення власне особистісних дій дитини;

4) порівняння дитиною своїх дій з діями дорослих й ототожнення їх;

5) відтворення дитиною в своїх діях ланцюжка дій дорослих, які відображають у звичайній послідовності відрізки їх життя.

Найважливішою передумовою є порівняння й ототожнення дитиною своїх дій з діями дорослого. При цьому дорослий і його дії вперше стають зразком не тільки об'єктивно, а і суб'єктивно для самої дитини.

Вказані вище передумови ще не об'єднані зв'язком, типовим для рольової гри. Роль ще не стала тим центральним моментом, який істотно визначав би гру, створення ігрових умов і ігрові дії з предметами. Це лише

передумови для переходу до власне рольової гри і їх недостатньо для її виникнення.

На основі досліджень Н.М.Аксариної було зроблено висновки, що для виникнення гри необхідні три умови:

1) наявність різноманітних вражень від навколишній дійсності;

2) наявність різних іграшок і виховних посібників;

3) часте спілкування дитини з дорослими.

Визначальним є безпосереднє спілкування дорослих з дитиною.

Але усі ці зовнішні умови хоча, безумовно, і необхідні, проте самі по собі вони також недостатні для виникнення рольової гри. Для цього необхідні корінні зміни відносин між дитиною і дорослим. Такі зміни відбуваються в перехідний період від раннього дитинства до дошкільного віку. Типова для раннього дитинства спільна діяльність дитини з дорослими розпадається. На основі оволодіння предметними діями, відділення дій від дій дорослих і постійних вимог все більшої самостійності у дитини формується тенденція до самостійності, до самостійної діяльності.

Одночасно у зв'язку з тим, що діяльність дорослих стає для дитини зразком не тільки об'єктивно, але і суб'єктивно, перед нею вперше відкривається світ життя і діяльності дорослих людей. Тому спонукання до спілкування з дорослими і спільної діяльності з ними переносяться на той світ життя і діяльності дорослих людей, який уперше став зразком для дитини.

Виникає надзвичайно яскрава, позитивно емоційно забарвлена тенденція до оволодіння цим знову відкритим світом, тенденція до спільного життя з дорослими. Дана тенденція проявляється в бажанні дитини входити в життя і діяльність дорослого.

Таким чином, на основі взаємно суперечливих тенденцій дитини до самостійності і до спільного життя з дорослими народжується новий тип діяльності - рольова гра, в якій дитина бере на себе роль дорослого і відтворюючи його життя, діяльність і ставлення до інших людей, живе з ним загальним життям. Рольова гра виникає на основі нових відносин дитини з дорослими. Гра є соціальною за своїм походженням, саме тому вона не може бути чимось іншим, як відтворенням життя і діяльності дорослих людей, тобто соціальною і за змістом.

За своєю формою рольова гра є яскраво виявленою самостійною діяльністю дитини, через зміст якої дитина прилучається до життя дорослих. Тому у грі більш рельєфно, ніж в іншій діяльності, дорослий виступає для дитини зразком.

Таким чином, діяльність людей, їх ставлення до предметів і один до одного є особливо приваблюваними для дитини. У грі діти відтворюють саме цю форму (сферу) оточуючої їх дійсності, саме в рольовій грі дитина реалізує своє прагнення жити загальним життям з дорослими, і хоча це життя протікає в сфері уявлень, воно захоплює дитину цілком і є не фіктивним, а дійсним її життям.

2.2. В структурі рольової гри розрізнюють сюжет і зміст.

Сюжети ігор надзвичайно різноманітні. Вони залежать від епохи, класової належності дітей, їх сімейного побуту, географічних і виробничих умов, які безпосередньо їх оточують. Тобто чим вужча сфера дійсності, з якою зіштовхуються діти, тим вужче й одноманітніше сюжети їх ігор.

Незважаючи на різноманіття ігрових сюжетів, можна намітити їх класифікацію. Сюжети рольових ігор дітей дошкільного віку розподіляють на три групи:

1) ігри з сюжетами на побутові теми;

2) ігри з виробничими сюжетами;

3) ігри з суспільно-політичними сюжетами.

Деякі сюжети дитячих ігор зустрічаються як у молодших, так і у старших дошкільників. Такими, наприклад, є побутові сюжети ігор, які розігруються дітьми і молодшого, і середнього, і старшого дошкільних віків.

Але, незважаючи на те, що деякі сюжети ігор зустрічаються протягом всього дошкільного дитинства, намічається певна закономірність в їх розвитку. Розвиток сюжетів йде від побутових ігор до ігор з виробничими сюжетами і, нарешті, до ігор з сюжетами на суспільно-політичні події. Така послідовність появи сюжетів рольових ігор пов'язана з розширенням кругозору дитини і її життєвого досвіду, з входженням її до більш глибокого змісту життя дорослих.

Розвиток сюжетів йде не тільки по лінії охоплення нових сфер дійсності, а і по лінії різноманіття форм гри в межах однієї групи сюжетів. Якщо у молодших дошкільників ігри з побутовими сюжетами дуже одноманітні, то вже в середніх і старших вони стають різноманітнішими. Але на різноманіття сюжетів ігор впливає виховна робота з дітьми.

Нарівні з різноманіттям підвищується стійкість односюжетних ігор. Якщо молодші дошкільники швидко і легко переходять від одного сюжету гри до іншого, то у середніх і старших один і той же сюжет розігрується більш тривалий час.

Поряд з сюжетом, розрізняють зміст рольової гри. Під змістом гри слід розуміти те, що виділено дитиною в якості основного моменту діяльності дорослих, яка відображається в грі.

Л.С. Славіна, спостерігаючи одну і ту ж побутову гру у дошкільників різних віків, відмітила, що гра з однією і тією ж назвою і з одним і тим же сюжетом суттєво відрізняється у дітей різних вікових груп за своїм характером. У грі молодших дошкільників спостерігається багаторазове повторення одноманітних же дій з одними й тими ж іграшками. Основним змістом гри молодших дошкільників є виконання певних дій з іграшками, в яких відтворюються дії дорослих людей з предметами. Власне дії тут максимально розгорнені, вони ніколи не скорочуються і не замінюються словесними позначками. При цьому характерно, що навіть беручи участь у спільній, грі діти звертають мало уваги на дії один одного: вони грають немов "поруч", а не "спільно".

Зовсім інакше проходить гра в старших дітей, їх гра проходить "разом", а не "поруч". Для них на перший план виступає використання результату вироблених дій. Дії, вироблені дитиною, більш або менш недовгі, не повторюються безкінечно, а одна дія, закінчившись, змінюється іншою. На перший план висувається використання результату дії для Оругого учасника гри. Отже, дії здійснюються дитиною вже не заради їх самих, а для здійснення через них певного відношення до другого граючого відповідно до взятої на себе ролі. Основним у змісті гри стають відносини між людьми. Чим старші діти, тим більш скорочений і узагальнений характер носять їх дії.

Зміна змісту гри може бути виявлена не тільки за характером дій, а й за тим, як починається гра, і що є основною причиною конфліктів, які виникають між дітьми. У молодших дітей роль підказується самим предметом, який потрапляє у руки. Основні конфлікти між: дітьми виникають із-за володіння предметом, з яким повинна чинитися дія. Звідси часта зміна ролей, пов'язана з переходом від одного предмета до іншого.

У дітей середнього дошкільного віку роль формулюється до початку гри. І тут головні "сварки" виникають з-за ролей: хто ким буде. На перший план виступає ставлення людей один до одного. Дія може носити узагальнений характер і її основний зміст може переноситися на відображення відношень до другої людини.

У старших дошкільників головним у змісті гри стає підкорення
правилам. *

Таким чином, зміст дитячих ігор розвивається від ігор, в яких основним змістом є предметна діяльність людей, до ігор, що відображають відносини між: людьми, і нарешті, до ігор, в яких головним змістом виступає підкорення правилам суспільної поведінки і суспільних відносин між людьми.

2.3. У розвитку змісту ігор виявляється більш глибоке проникнення дитини у життя оточуючих її дорослих людей — через свій зміст і сюжет гра зв'язує дитину з широкими суспільними умовами, з життям суспільства.

Тільки знайомлячи дітей з навколишньою дійсністю, розкриваючи їм
' у доступній формі суспільні функції людей і відносини між ними, можна
«створити умови, необхідні для розвитку сюжетів і змісту ігор.
І Так, на всіх рівнях розвитку рольової гри основним її змістом є

відносини між- людьми,
ч В грі існують два види взаємовідносин — ігрові і реальні.

Ігрові взаємовідносини відображають відносини дітей у грі за і сюжетом і роллю. -

Реальні взаємовідносини - це взаємовідносини дітей як партнерів, товаришів, які виконують загальну працю. Вони можуть домовлятись про сюжет, розподіл ролей, обговорюють питання й непорозуміння, що виникають в ході гри.

Гра вимагає від дитини таких якостей, як ініціативність, товариськість, здатність координувати свої дії з діями групи однолітків, щоб установлювати і підтримувати спілкування.

Елементи спілкування з'являються дуже рано, коли діти ще не вміють будувати розгорнену сюжетну гру, а грають індивідуально - кожен сам по собі. Звичайно, в цей період розвитку гри дитина зосереджена на своїх власних діях і мало звертає уваги на дію іншої дитини. Проте час від часу гра іншого привертає її увагу. Інтерес до гри однолітка і призводить до спроби встановлення певних взаємовідносин. Перші форми взаємовідносин виявляються у прагненні наблизитися до другої дитини, грати з нею поруч, у бажанні поступитися частиною місця, зайнятою для своєї гри, в несмілій усмішці, дарованій іншому в момент зустрічі поглядів. Такі легкі контакти ще не знаменують собою утворення гри -кожна дитина грає сама по собі, по можливості утримуючи дисципліну відстані.

На наступному етапі (в три-чотири роки) дитина починає більш інтенсивно спілкуватися зі своїм однолітком. Вона активно шукає приводу для спільної діяльності з однолітком, для установлювання відносин з ним. Тривалість спілкування у цьому випадку залежить від того, якою мірою дитина оволоділа ігровим застосуванням предметів, умінням створювати і реалізувати ігровий задум.

З розвитком ігрових умінь і ускладненням ігрових задумів діти починають вступати в більш тривале спілкування. Сама гра вимагає і сприяє цьому. Прагнення відтворити в грі взаємини дорослих приводить до того, що дитина починає відчувати потребу в партнерах, які б грали з разом з нею. Звідси виникає необхідність домовленості з іншими дітьми, спільної організації гри, яка має декілька ролей.

У спільній грі діти вчаться мові спілкування, узгодження своїх дій з діями іншого, взаєморозумінню і взаємодопомозі.

Об'єднання дітей у спільній грі сприяє подальшому збагаченню і ускладненню змісту ігор. Ускладнення змісту ігор веде, в свою чергу, до ускладнення реальних взаємовідносин, до збільшення кількості учасників гри, до необхідності більш чіткого узгодження їх дій.

Реальні взаємовідносини дітей можуть виникати з приводу гри, коли діти тільки домовляються між собою, але можуть протікати у прихованому вигляді і в ході самої гри. Реальні взаємовідносини дітей, які виникають з приводу гри, нерідко переносяться потім у взаємовідносини, визначені сюжетом гри. У цьому випадку сюжетні відносини стають формою, в якій виявляються реальні взаємовідносини.

Реальні взаємовідносини між дітьми можуть співпадати з можливою логікою сюжетних відносин.

Реальні взаємовідносини між дітьми можуть не відповідати логіці сюжетних відносин. Ігрові взаємовідносини між дітьми можуть бути ускладнені реальними, якщо ініціатор гри бере на себе підвладну роль, але реально продовжує керувати грою.

З розвитком вміння створювати розгорнений сюжетний задум, планування спільної діяльності дитина підходить до необхідності знайти своє місце серед гравців, налагодити з ними зв'язки, зрозуміти їх бажання і співвіднести з ними свої бажання і можливості. При цьому кожна дитина вчиться поводити себе відповідно до загальної ситуації гри і складу даної групи дітей. Вже на початку гри діти проявляють індивідуальні особливості. У грі вони можуть домовлятися або навпаки. Якщо діти не вміють домовитись між собою, гра розпадається. Інтерес до гри, бажання брати в ній участь приводить до того, що діти йдуть на взаємні поступки.

У грі, як відмічає Д.Б. Ельконін, вперше виникає нова форма задоволення, яку відчуває дитина - радість від того, що вона діє так, як потребують правила. Гра не є світом абсолютної свободи та довільності, в ній діють закони та правила. Вони схожі з тими законами і правилами, наявними в дійсності. Всяка рольова гра - це гра з правилами, що є всередині ролі, котру бере на себе дитина.

Наявність у всякій рольовій грі правил найбільш виразно проявляється в тих випадках, коли правило рольової поведінки вступає в конфлікт з безпосередніми бажаннями дитини, що виникають по ходу гри. Експерименти показали, що підпорядкування дітей правилам і відмова від скороминучих бажань постійно супроводжують рольову гру.

З віком, зазначає Д.Б. Ельконін, стійкість у підкоренні правилу незмінно підвищується і розвиток гри відбувається в наступній послідовності: розвиток ігор йде від ігор з розгорнутою системою дій і прихованими за ними ролями і правилами до ігор зі згорнутою системою дій, з ясно вираженими ролями, але прихованими правилами, і, наприкінці, до ігор з відкритими правилами і прихованими за ними ролями.

В переносі значень з одного предмета на інший полягає суть уявлюваної ситуації, яку докладно досліджував О.М. Леонтьев. Він зазначав, що народження уявної ігрової ситуації відбувається в результаті того, що у грі предмети, а значить і операції з ними, включені в дії, які звичайно здійснюються в інших предметних умовах і щодо інших предметів.

Отже, зростаюча з віком потреба грати сумісно з однолітками ставить дитину перед необхідністю обрати сюжет, розподілити ролі, проконтролювати рольову поведінку партнера, що призводить до розвитку комунікативних умінь та навичок.

3. Багато педагогів і психологів, займаючись вивченням гри, підкреслювали її значення для психічного розвитку дитини.

Спеціальні експериментальні дослідження показують, що гра впливає на формування усіх основних психічних процесів дитини, від елементарних до найбільш складних, а також на формування їх довільності.

О.В. Запорожець, вивчаючи вплив гри на розвиток моторики дітей дошкільного віку, прийшов до висновку, що гра за умови відповідної її організації створює гарні умови для розвитку і вдосконалення рухів

10

71

дошкільника. Саме гра створює сприятливі умови для досконалості дитини. Взявши на себе певну роль, дитина свідомо прагне відтворити рухи, характерні для певного персонажа, з наміром передає ці рухи.

З.М. Істоміна, досліджуючи розвиток довільної пам'яті дитини у дошкільному віці, встановила, що в умовах гри діти пригадують більшу кількість слів, ніж в лабораторних дослідах на запам'ятовування. У грі взятті дитиною ролі, по ходу виконання якої вимагається щось запам'ятовувати, свідома мета запам'ятати і пригадати виділяється дитиною швидше і легше.

З.В. Мануйленко вивчала питання про формування у дітей-дошкільників вміння керувати своєю поведінкою. Вона виявила, що ці вміння у грі виникають раніше, ніж в умовах прямого завдання. Особливо яскраво цей факт виступає в поведінці дітей молодшого і середнього дошкільного віку. У старших дошкільників показники керування поведінкою в грі і в інших ситуаціях вирівнюється. Таким чином, гра має велике значення для формування самого механізму керування своєю поведінкою.

Створення дитиною ігрової ситуації і дія в ній визначає постійний вплив на розвиток різних форм розумової діяльності дошкільника.

У грі дитина вчиться діяти з замінником предмета, якому вона дає нову ігрову назву і діє з ним відповідно. Предмет-замінник стає опорою для мислення. На основі дій з предметами-замінниками дитина вчиться мислити про реальні предмети. Поступово ігрові дії з предметами скорочуються, дитина навчається мислити про предмети і діяти з ними в розумовому плані.

Гра більшою мірою сприяє тому, що дитина поступово переходить до мислення в плані уявлень. В той же час, дослід ігрових і особливо реальних взаємовідношень дитини в сюжетно-рольовій грі лягає в основу особливої властивості мислення, яка дозволяє стати на точку зору інших людей, передбачити їх майбутню поведінку і на основі цього будувати свою власну.

Рольова гра має певне значення для розвитку уяви дитини. В ігровій діяльності вона вчиться заміщувати предмети іншими, брати на себе різні ролі. Ця здатність лягає в основу розвитку уяви. В іграх дітей старшого дошкільного віку вже не обов'язкові предмети-замінники, це ж стосується і багатьох ігрових дій. Діти навчаються ототожнювати предмети, дії з ними, створювати нові ситуації у своєму уявленні. Гра може у цьому випадку протікати внутрішньо.

Гра визначає вплив і на розвиток мови. Ігрова ситуація потребує від дитини певного рівня розвитку мовного спілкування. Необхідність порозумітися з однолітками стимулює розвиток її зв'язного мовлення.

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку знакової функції мови дитини, засвоєння якої веде до корінної перебудови всіх психічних функцій дитини. В грі розвиток знакової функції здійснюється через заміщення одних предметів іншими. Предмети-замінники виступають як знаки відсутніх предметів.

Гра як провідна діяльність має особливе значення для розвитку рефлексивного мислення та веде до розвитку рефлексії у дитини, оскільки к грі виникає реальна можливість контролювати те, як виконується дія, входячи в процес спілкування. В рольовій грі виникають передумови до розпитку у дитини рефлексії як чисто людської здібності осмислювати власні дії, потреби і переживання інших людей.

Гра здійснює вплив і на розвиток особистості дитини. Саме через гру ш піна знайомиться з поведінкою та взаємовідносинами дорослих людей, чм стають зразком для її власної поведінки. В грі дошкільник засвоює їм повні навички спілкування, якості, необхідні для встановлення контакту і однолітками. Захоплюючи дитину і заставляючи її підкорятись правилам, м к і містяться у взятій на себе ролі, гра сприяє розвитку почуттів та тіньової регуляції поведінки дитини.

Таким чином, рольова гра є провідною діяльністю дитини ноішильного віку. Оскільки саме в грі на даному етапі життя дитини найбільш інтенсивно відбувається її психічний розвиток. Ігрова діяльність нпливає на формування довільності психічних процесів дитини-дошкільника. Саме всередині ігрової діяльності дитини зароджується новий вид діяльності - учбова діяльність, що стане провідною на наступному етапі молодшого шкільного віку.

Контрольні запитання:

1. Охарактеризуйте основні структурні компоненти сюжетно-рольової гри дошкільника.

2. В чому проявляється соціальне походження та соціальний зміст гри?

3. Назвіть передумови та умови виникнення сюжетно-рольової гри к дошкільному віці.

Питання для самоперевірки:

1. Розкрийте погляди Д.Б. Ельконіна на розвиток сюжетно-рольової гри протягом дошкільного дитинства.

2. Проаналізуйте основні причини конфліктів дітей різного віку у

3. Яка специфіка реальних та ігрових відносин дітей у грі?

Лекція № 6. ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДИТИНИ

Дата добавления: 2015-05-23