Економічне піднесення США та Німеччини

США. У кінці XIX ст. високими темпами розвивалася еко­номіка США. Вони вийшли на перше місце у світі за обсягом промислової продукції, обігнали Великобританію, яка втрати­ла роль "фабрики світу". Прискорений розвиток США пояс­нюється рядом факторів, серед яких важливе місце займають політичні, соціальні, географічно-кліматичні, природні. (Про них було сказано у попередній лекції).

Науково-технічна революція знайшла добрий ґрунт на аме­риканській землі. Тут активно впроваджувалися власні та європейські винаходи. У зв'язку із запізненням промислово­го перевороту, в США використовувалися найновіші досягнення інженерії, застарілого обладнання практично не було. Після Громадянської війни в країні сформувався широкий внутріш­ній ринок, розширювалася географічна спеціалізація.

Економічному зростанню сприяли зовнішня політика дер­жави — високі митні тарифи на ввіз готової продукції і по­вна свобода для ввозу іноземних капіталів, яка підтримувала­ся високою нормою прибутків. Це приваблювало європейські, в першу чергу англійські, капітали.

США у 1867 р. розширили свої володіння шляхом купівлі у Росії Аляски за 6,7 млн доларів. Згодом було анексовано Гавайські острови. Колоніями США стали Куба, Гуам, Пуерто-Ріко, Філліпіни, частина островів Самоа. Водночас посилюєть­ся економічно-торговельна експансія в країни Латинської Аме­рики, які втягувалися в орбіту економічної діяльності США.

Вражаючими були темпи економічного розвитку країни.

Національний дохід з 1870 по 1913 рр. виріс у 5 разів, а націо­нальне багатство — майже у 7 разів. Найвищими темпами зростало промислове виробництво. Доля промисловості і будів­ництва напередодні першої світової війни складала 75% сукуп­ного суспільного продукту.

Важливе значення в економічному розвитку США мало залізничне будівництво. Довжина залізниць країни з 1870 по 1913 рр. збільшилася у 8 разів. Будівництво залізниць стиму­лювало ріст виробництва у металургійній, металообробній та ву­глевидобувній галузях промисловості, сприяло освоєнню родю­чих земель західних штатів, зміцнило економічну єдність країни.

Кардинальні зміни відбулися в галузевій структурі промис­ловості — значно збільшилася частка важкої промисловості, яка розвивалася надзвичайно високими темпами. Вперше в історії США була досягнута перевага частки важкої промис­ловості над легкою і харчовою. Вже у 1900 р. питома вага галузей важкої промисловості перевищила половину загаль­ного об'єму промислової продукції. Такого рівня інші розви­нуті країни досягли лише перед другою світовою війною. Особ­ливо швидкими темпами розвивалися нові галузі важкої про­мисловості — нафтова, алюмінієва, гумова, електротехнічна, автомобільна, сталеплавильна.

У 1882 р. на р. Ніагара була збудована перша у світі гідро­електростанція. Напередодні першої світової війни потужність американських електростанцій була понад 5 млн кВт (по­тужність англійських, німецьких і французьких в сумі не пе­ревищувала 3 млн кВт).

Легка та харчова галузі промисловості переходять на ви­робництво стандартизованої продукції, чого не було ще в інших країнах. У США вперше отримало розвиток масове серійне виробництво, при якому застосовувались раціональні методи організації виробництва. Поточний, конвейєрний метод впер­ше було запроваджено на автозаводі Г. Форда у 1913 р. і отри­мано вражаючі результати: монтаж магнето для автомобіль­ного двигуна замість 20 хв зайняв всього 5. Раціоналізація виробництва сприяла небаченому росту продуктивності праці.

У кінці XIX — на початку XX ст. відбулися якісно нові зміни в управлінні виробництвом, викликані ростом концен­трації виробництва і централізації капіталу. Почали виника­ти акціонерні товариства, монополістичні об'єднання. Перші

монополії виникли ще у 60—70-х роках. Одна з найбільших — "Стандарт-ойл Компані" — була створена Дж. Рокфелле-ром у 1872 р. Згодом вона приєднала ще 14 компаній з ви­добутку та переробки нафти. У 1882 р. була реорганізована у трест і монополізувала виробництво понад 90% очищеної на­фти у країні. На початку XX ст. у США було близько 800 трестів, у які входило понад 5 тис. підприємств з капіталом у 7 млрд доларів. Монополізація сприяла ефективнішому управлін­ню виробництвом, однак поступово монополії зосередили у сво­їх руках велику економічну владу. Уряд США був змушений при­ймати антимонопольні закони, втручатися в економічні процеси.

Німеччина. Індустріалізація кінця XIX — початку XX ст. вивела Німеччину на друге місце у світі (після США) та пер­ше місце у Європі. Цьому сприяло ряд факторів, серед яких найголовнішим можна вважати перемогу у франко-прусській війні 1870—1871 рр. Після завершення війни відбулося об'єд­нання Німеччини навколо Пруссії, консолідація німецької нації. Було ліквідовано політичну роздрібненість, митні бар'єри, сфор­мувалася єдина грошово-фінансова система, прийнята загально­державна система міри і ваги, залізничного і поштового права. Все це сприяло розвитку єдиного внутрішнього ринку країни.

Перемога над Францією, аннексія Ельзасу та Лотарінгії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово вини­кають нові заводи і фабрики.

Як і в США, економічному піднесенню Німеччини сприяв фактор часу. Внаслідок запізнення промислового перевороту та індустріалізації у промисловості запроваджувалися най­новіші науково-технічні досягнення. Інженерно-технічна дум­ка Німеччини в кінці XIX — на початку XX ст. за кількістю та якістю впроваджень та нових розробок поступалася лише американській.

Особливістю індустріалізації у Німеччині було те, що при­скорений розвиток промисловості, особливо важкої, був спрямо­ваний у мілітарне русло. Державні замовлення на зброю, боєпри­паси у значній мірі зумовили ріст галузей важкої індустрії.

Велике залізничне будівництво (у 1870—1875 рр. щоріч­но вводилося 1500—2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія по-

ступалася лише американській. Важлива роль належала ма­шинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості:

хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

У процесі індустріалізації змінилася структура господар­ства Німеччини: промисловість почала домінувати в еконо­мічній системі країни. Німеччина напередодні першої світо­вої війни стала індустріально-аграрною, частка населення, зай­нятого у промисловості, складала майже 50% від загального числа працюючих. Темпи економічного зростання були най­вищими у Європі.

Сповільненими темпами розвивалася галузь легкої промис­ловості. її відставання пояснюється відсутністю достатньої сировинної бази, високими цінами та низькою закупівельною спроможністю населення. Крім того, заробітна плата у Німеч­чині була нижчою, ніж у Франції та Англії.

Монополізація економіки Німеччини теж мала свої особ­ливості. На відміну від США процес монополізації відбувався тут на основі картелів та синдикатів. Найбільше їх виникло у вугільній, хімічній, електротехнічній, суднобудівній та вій­ськовій галузях промисловості. Напередодні першої світової війни у Німеччині було близько 600 монополістичних об'єд­нань. Небаченої економічної сили досягли Рейнсько-Вест-фальський вугільний синдикат, Фарбеніндустрі та деякі інші.

Незначна кількість колоніальних володінь примушувала німецьких підприємців підвищувати продуктивність праці, знижувати собівартість продукції, добиватися високої її якості, щоб перемагати на світовому ринку товарів. Відсутність ринків сировини і збуту зумовили агресивність Німеччини.

Дата добавления: 2015-05-23