XVI. Вчення про апейрон Анаксимандра

Жень

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Які економічні наслідки другої світової війни? У чому полягає значення плану Маршалла для відбудови європейської економіки?

2. Визначте тенденції й напрями розвитку світового гос­подарства у 50-х — 90-х роках XX ст. Охарактеризуйте структурні зрушення у світовому господарстві.

3. Проаналізуйте чинники, що сприяли "економічному ди­ву" Німеччини та Японії в 50-х — 60-х роках.

4. Яке значення має науково-технічний прогрес для розвит­ку національних господарств і світової економіки в цілому?

5. Охарактеризуйте місце сільського господарства в світо­вому і національних господарствах.

6. Яка роль держави у розвитку національних господарств розвинених країн?

7. Визначте основні форми і напрями розвитку міжнарод­них економічних відносин у 50-х — 90-х роках XX ст. Назвіть основні центри економічного суперництва у світовому госпо­дарстві.

8. У чому полягає суть постіндустріального суспільства?

9. Назвіть основні причини, суть та наслідки світових інтеграційних процесів.

1) Основою конфуціанської моральної концепції є вчення про жень — людинолюбство. Вчення про жень — це варіант нової моралі, яка підривала основу патріархально-родових звичаїв. Ця мораль покликана була регулювати стосунки людей у містах, державі, які часто не знають одне одного, але інтереси яких стикаються.

2) Головну моральну вимогу, її істинність Конфуцій обґрун­товував не посиланням на Бога, а вказівкою на соціальну корисність.

3) Людинолюбство Конфуція характеризує відносини, які повинні існувати передусім між батьками і дітьми, між пра­вителями і чиновниками. А вже потім воно поширюється на відносини між усіма іншими людьми. Така дещо звуже­на сфера «жень» пояснюється тим, що моделлю суспільства (держави) для Конфуція була сім'я. Правитель у такій дер­жаві уподібнювався батькові, а підлеглі — дітям

4) Жень -людинолюбство,гуманність любов і повага до старших і вищих за суспільним становищем, чого не бажаєш собі того не роби людям

5) Лі – ритуал, обряд – мудрість древності

6) Людина існує лише у зв’язку з іншими людьми

7) Практика лі – шлях до Жень

8) Древність має бути базою для нового, слідувати новому на базі старого потрібно

9) І – відчуття обов’язку(справедливість)

X. Вчення Конфуція про виправлення імен, людські взаємини і етикет

1. Теорія імен

1) «Виправлення імен» - якщо чогось хочеш маєш тому відповідати

2) Правитель – правитель,міністр – міністр, батько – батько – теорія імен(все має відповідати собі)

2. Взаємини і етикет

1) Відповідальність: вік і статус – приклад іншим

2) П’ять типів стосунків можновладець і підданий, чоловік і дружина,батько і син,старша і молодь(ієрархія і управління) рівність – стосунки між друзями

3) Шана колишніх мудреців і предків – старші люди ближчі до древності

4) В принципі сутність етикету полягає у змиренні із соціальним статусом і відповідними діями

XI. Ґенеза, природа і розвиток античної філософії

1. Філософія і мистецтво, філософія і релігія

2. Математика і астрономія запозичені з Єгипту і Вавилону, тому є певний східний вплив на Греків на цьому базувалась філософія і частково на релігії, а не як у сході повністю на релігії

3. Міфологія, Поліси, Гесіод і Гомер

4. Для раннього періоду в цілому характерні натурфілософія (філософія природи) і космоцентризм, тобто центральною проблемою філософії було питання про Космос: його пристрої (космологія) і походить ходінні (космогонія). Питання про походження Космосу був не-посередньо буття пов'язаний з уявленнями про вихідний першооснову (або першооснову).

5. Гомер – немає чогось потворного, деформованого в поемах, гармонія, міра, пропорція

6. Гесіод – сутність справедливості.

7. Філософія і релігія: релігія суспільна – все божественне і відбувається із волі Богів(війна і мир – воля богів) релігія містерій(езотерична) – безсмертя душі, дуалізм душі і тіла, очищення душі через усамітнення, мета - очищення душевного від тілесного

XII. Періодизація античної філософії

1 Натуралістичний 6-5ст.да.н.е. – ключові проблеми космосу, природи – іонійці, піфагор.,елеати, атомісти.

2 Космологічний(антропологічний) 5 ст.до н.е. – перші спроби визначити сутність і природу людини – софісти, Сократ.

3 Синтетичний 5-4 ст.до н.е. – відкрита реальність надчуттєвого світу. Органічне формування основних філос ідей – Платон, Арістотель.

4 Елліністичний 4ст. до н.е.-2-3ст.н.е. – епоха А. Македонського, створ.еллініст.шкіл:кінізм, епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм.

5 Релігійний 3-5ст. н.е. – період античної язичницької думки. Ключова ідея – неоплатонізм. Наступним був етап зародження і формування догматів християнства.

Основные периоды развития античной философии

Период	Время
Ранний период греческой философии – єдине і кількісне, зовнішній світ, пошук елемента	VII в. до н.э. — сер. V в. до н.э.
Классический период греческой философии	втор. пол. V — нач. IV в. до н.э.
Эллинистический период^2греко-римской философии	втор. пол. IV в. до н.э. — 529 г. н.э.

XIII. Роль Гомера і Гесіода у формуванні давньогрецького світогляду

1. Гомер «Іліада», «Одіссея»

1) Люди покликані забезпечити справедливість

- Діке – вічна справедливість

- Темес – справедливість, права людей

2) Фаталізм

3) В поемах немає потворного, деформованого

4) Гармонія, міра, пропорція

5) Причини і мотиви подій, воля до находження мотивів

2. Гесіод «Теогонія», «Праці і дні»

1) Зевс і Феміда породили три дочки:

- Діке - справедливість

- Ейрена – мир

- Еномія – порядок

2) Для забезпечення справедливості всі повинні тяжко працювати

XIV. Перші іонійці: натурфілософія Мілетської школи

Першою історичною формою філософії є натурфіло­софія. Мислителі цього періоду вдаються до природи, кос­мосу, ще не протиставляючи людину світові. Те, що гре­цькі мислителі розпочали свої філософські шукання зі спроб осягнення світу

Загалом натурфілософи розмірковували над такими ос­новними проблемами:

— що є основою (субстанцією) світу, як вона співвід­носиться з конкретними речами (співвідношення загаль­ного та одиничного, єдиного та множинного);

— як пояснити зникнення і виникнення речей за не-знищуваності субстанції;

— як поєднати мінливість та усталеність речей, рух і спокій.

Поєднанням філософії та зародків науки в натурфі­лософії можна пояснити те, що греки послідовно, через логічні обґрунтування і заперечення висунули геніальні здогадки, які довелося поглибити або відкинути фунда­торам науки Нового часу. Цим поєднанням зумовлена підвищена увага до логічної аргументації, яка відрізняє давньогрецьку філософію від східної. Філософія, що перебуває в лоні міфології, не знає такої аргументації. Осо­бливо відчутним був взаємовплив філософії та матема­тики, починаючи від Фалеса, який був філософом і математиком, до Евкліда, який був послідовником однієї з сократівських шкіл. Цей взаємозв'язок сприяв плідному розвитку обох галузей знання.

Шукали щось постійне в вічно змінному світі

Фалес 6 ст до н е

XV. Філософія Фалеса

1. Перший поставив питання про першооснову

2. Астрономія(затемнення, колодязь), виміряв висоту пірамід, виноград

3. «Вода це найкраще з усього»

4. Перше цеглина – вода

5. Три агрегатні стани – лід, рідина, пара

6. Вода – основа усього живого – без вологи ніщо не існує

7. Душа у Магніті

1. Безмежжя – апейрон – первісна субстанція, яка перетворюється у все інше

2. Апейрон – вічна і нестаріюча субстанція

3. Безмежжя світів – наш один з небагатьох

4. Людина вийшла з рибоподібної істоти

5. Вологе, сухе і холодне взаємодіють і борються – так усе виникає – якби вода, вогонь чи повітря перемагали вони б нічого не утворювали

6. Все вертається в апейрон, бо в боротьбі є несправедливість, яка повинна покаратись

7. «Звідки речі беруть своє походження, туди ж вони повинні повернутись, згідно з необхідністю, чи повинні платити пенні за свою несправедливість, згідно встановленого часу» - циклічність і справедливість

XVII. 20. діалектика Геракліта Ефеського

1. Діалектика полягає у єдності різноманіття, в суперечності того різноманіття і існуванню єдності через нього

2. Першопочаток – вогонь – згущення і розрідження, він спалахує і згасає

3. Мізантроп – людиноненависник, більшість думає про земні речі

4. «Цей логос вічно люди не розуміють» - «Темний» - логос вічний, його не розуміють коли він існує

5. Лише діти подібні до філософів – вічна допитливість

6. «Все тече» двічі в одну річку не ввійдеш основа змін – внутрішня боротьба - 5-75 років – та сама людина, але яка вона різна

7. Смерть – абсолютний спокій – життя по смерті – вічне і не змінне

8. Вічний лише вогонь, але він вічно міняється

9. «Надмір знань розуму не приносить» - не ширина, а глибина

10. Він стверджував: все тече, все змінюється; не мож­на двічі ввійти в одну й ту ж річку, оскільки і води будуть не ті, та й людина стане іншою.

11. Геракліту належить геніаль­ний здогад про боротьбу протилежностей як джерело руху, становлення. «Війну», тобто боротьбу, він проголошує бать­ком і матір'ю всього. «Слід знати, що війна всезагальна і що все відбувається через боротьбу». Й

12. логосу — космічної закономірності, розуму, порядку. Він надавав великого значення мірі, яку логос (доля) відвела кожній речі.

XVIII. 21. Геракліт і вчення про Логос

1. Логос - «слово», «мова» самої вічної природи. Про це найважливіший

2. фрагмент Геракліта, перероблений

3. Логос прихований від більшості людей. Найчастіше вони про Логос чутки не

4. чували. Але якщо їм про нього і розповісти, розповісти, то навряд чи вони відразу

5. зрозуміють, що це таке.

6. Геракліт, вважав, що логос - те, що притаманне всім і всьому, те, що всім і через всі управляє.

7. «Цей логос вічно люди не розуміють» - «Темний» - логос вічний, його не розуміють коли він існує»

XIX. 22. філософія Піфагорейців

1. Нумерологія

1) 10 число повноти і досконалості – закриває ряд

2) Непарні більш досконалі

3) Всі речі можуть бути виражені математичними числами

4) 1-точка, 2 – лінія – 3 поверхність, 4 – тіло – тому всі речі – числа

Дата добавления: 2015-05-23