Особливості планування та прогнозування на підприємствах з переробки та зберігання аграрної сировини

При плануванні діяльності підприємств необхідно враховувати попит на готову продукцію, обсяги надходження сиро-нини, фінансові можливості підприємства. Таким чином, робота будь-якого підприємства знаходиться під впливом трьох груп факторів, які визначають обсяг виробництва товарів та прибутковість підприємства в цілому. До першої групи входять фактори, зумовлені наявністю ресурсів, до яких можна віднести запаси сировини, наявність робочої сили певних професій та кваліфікації, виробничий потенціал галузі та ін. До другої групи факторів належать зумовлені попитом споживачів (конкуренція, платоспроможність підприємства та ін.), до третьої групи - наявність грошових фондів та коштів підприємства для відшкодування видатків на виробництво та реалізацію продукції.

Кожна з цих груп впливає на регулювання діяльності підприємства, визначаючи його виробничу програму, структуру виробництва та асортимент продукції, що випускається, на якісні характеристики продукції та конкурентну стійкість підприємств на ринку. Для переробних підприємств та підприємств із зберігання сільськогосподарської сировини виробнича програма визначається дією всіх трьох факторів. Дефіцит сприяє зміні асорти­ментної політики підприємства, структури витрат виробництва тощо. Крім того, можуть відбуватись значні зрушення у структурі пасивів підприємств, оскільки підвищення цін на дефіцитні матеріали може призвести до необхідності використання позичкових коштів для поповнення оборотних фондів. Це в свою чергу змушує виробників продукції пристосовувати технологічні процеси та структуру виробництва до обмежених ресурсів сировини. На такі зміни ринок відповідає вимушеною заміною. Підприємства втрачають свій сегмент на ринку, що в більшості випадків призводить до згортання виробництва.

Наведена ситуація характерна для перехідного періоду економіки країн, що розвиваються, оскільки в умовах розвинутого ринку група фізичних обмежень не впливає суттєво на можливості зростання виробництва. Розвинуті фактори виробництва та значна конкурентна боротьба дозволяють регулювати ці обмеження, застосовуючи цінові важелі, високі темпи науково-технічного прогресу. Перехідний етап характеризується жорсткими обмеженнями зростання виробництва для всієї економіки.

Робота підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини регламентується ресурсними обмеженнями, які проявляються насамперед в обсягах сировини, що надходить на переробку.

З переходом до ринкової системи господарювання та лібералізації зовнішньоекономічної діяльності держави загострилась цінова конкурентна боротьба, яка підсилюється зовні, оскільки в ній беруть участь не тільки і не стільки вітчизняні товари, а й товари, що імпортуються в Україну. Скорочення обсягів виробництва продукції, зумовлене зменшенням пропозиції сільськогосподарської сировини, вплинуло на підвищення ціни за рахунок значних постійних витрат при знижених обсягах виробництва.

Тому фактори впливу на формування виробничої програми першої групи підсилюються дією факторів другої групи, що пов'язана з формуванням попиту на готову продукцію споживачами. За цих умов важко переоцінити вплив прогнозування попиту на готову продукцію з метою уникнення надлишкових товарних запасів та втрат при плануванні діяльності підприємства. В плановій роботі дуже важливо правильно зпрогнозувати попит на товари і послуги в сфері переробки.

Попит як рушійна сила стимулює виробництво товарів. Існує безліч способів його створення. Однак, слід зазначити, що ефективність стимулювання попиту залежатиме від того, який товар і якій групі споживачів пропонується, від поведінки конкурентів як прямих, так і посередніх, від абсолютного значення коефіцієнта еластичності товару та мети, яку перед собою ставить або держава, або фірма, створюючи попит на окремі товари.

Попит на готову продукцію залежить від дії багатьох факторів. До змінних, що визначають обсяги споживання товарів та послуг, можна віднести насамперед розмір доходу, його розподіл, ціни на товари та послуги, обсяги пропозиції товару на ринку.

Як зазначалося, мірою співвідношення попиту на товар та ціною, або маркетинговим тарифом, доходом та асортиментом виступає еластичність. За допомогою визначення еластичності виникає можливість окреслення тенденцій поведінки споживачів на товарних ринках, формулювання закономірностей економічних явищ.

Коефіцієнти еластичності являють собою відношення темпів приросту залежної змінної до темпів приросту певної ознаки-фактора (незалежної змінної). Він демонструє на скільки відсотків зміниться залежна змінна від зміни факторної ознаки на 1%.

Розрізняють коефіцієнти еластичності за ціною, доходом та коефіцієнти перехресної еластичності.

Економісти вимірюють ступінь чутливості споживачів до зміни ціни продукції, використовуючи концепцію цінової еластичності Так, будь-який товар, що користується попитом, має свою ціну. Встановлено, що залежність між ціною та попитом, обсягом продаж і ціни має зворотну спрямованість. Чим більша ціна, тим менший обсяг продаж. Проте таке співвідношення між ціною та попитом характерне лише до певної межі.

Подальше зниження ціни на товар призводить до зменшення попиту, бо це асоціюється у споживача з погіршенням якості товару.

Підприємства й організації аграрного переробного сервісу, організовуючи свою роботу, розробляють стратегічні, поточні й оперативні плани. На формування стратегічного плану впливає ряд факторів (рис.1).

Рис.1. Фактори формування змісту стратегічного плану агросервісного переробного підприємства.

При плануванні обсягів виробництва продукції використовують натуральні, трудові та вартісні показники, які дозволяють розрахувати план загального обсягу випущеної продукції та її асортимент.

Плани у натуральних показниках (тоннах, центнерах, умовних банках, кілограмах, комплектах тощо) дозволяють зпрогнозувати обсяги продукції за видами та сортами. Натуральні показники найповніше характеризують обсяг, структуру та виробничу спеціалізацію виробництва, дозволяють визначити ступінь використання виробничої потужності підприємства та кожного виду устаткування. Випуск продукції в натуральному виразі враховує споживання всередині підприємства, оскільки часто продукція одного цеху або дільниці є вихідною сировиною подальшої переробки для випуску готової продукції.

Поряд з натуральними показниками на підприємствах переробної промисловості використовують умовно-натуральні показники: виробництво консервів розраховують у тисячах умовних банок, продукції з молока в перерахунку на молоко з базисним вмістом жиру.

Трудові показники застосовують при складанні планів виробництва та реалізації продукції цехів та дільниць, що випускають велику номенклатуру виробів. Вони не є обов'язковими, тому їх найчастіше використовують для внутрішньозаводського планування.

Вартісні показники мають узагальнюючий характер і їх застосовують для визначення фінансових результатів діяльності підприємства, за їх допомогою можна розрахувати майбутні обсяги випущеної і реалізованої продукції та зміни прибутковості підприємств.

Діяльність підприємств з переробки та зберігання сільськогосподарської сировини характеризується значною сезонністю, що необхідно враховувати при складанні планів.

План виробництва продукції має жорстке обмеження з точки зору можливостей самого підприємства і повинен грунтуватись на виробничій потужності як окремих дільниць, так і підприємства в цілому.

Деталізацію стратегічних планів здійснюють у середньо-строкових та річних планах, реалізувати які допомагає тактика, розроблена відділом менеджменту підприємства. Головна умова успішної діяльності підприємств - узгодженість тактичних Ті стратегічних цілей підприємства.

Річні плани підприємств являють собою систему планових завдань з випуску продукції встановленої номенклатури, сортименту та якості, які визначаються на підставі вивчення попиту споживачів та можливостей постачальників сировинних ресурсів і грунтуються на фінансових та виробничих можливостях конкретних підприємств.

Оскільки продукція переробної промисловості має обмежені терміни зберігання і реалізації, основою поточного (оперативного) планування є складання щоденних планів на основі заявок торговельних організацій.

Планування випуску з урахуванням виробничих потужностей та укладених договорів починають з визначення обсягу сировини, що надійшла на переробку, та заявок організацій, які реалізують продукцію з обмеженим терміном зберігання. Керуючись нормами витрат на одиницю продукції, розраховують обсяг продукції в необхідному асортименті з урахуванням заявок торговельних організацій. Залишки сировини використовують для виробництва продукції з тривалими термінами зберігання. Вид продукції визначається залежно від ринкової кон'юнктури, яка склалась.

Кожна галузь переробної промисловості та із зберігання сільськогосподарської сировини має суттєві особливості планування обсягів виробництва. Проте планові завдання визначаються насамперед обсягами надходження сировини та її якістю.

Прикладом поточного планування може бути складання річного плану на підприємствах м'ясної та молочної промисловості.

У більшості випадків на м'ясокомбінатах існують самостійні виробництва: м'ясо-жирове, напівфабрикатне, ковбасне, які суттєво різняться між собою виробничими потужностями, устаткуванням, організацією виробництва тощо. Наявність цих відмінностей передбачає значну диференціацію в формуванні планової програми.

Річний план м'ясо-жирового виробництва складається виходячи з планів надходження сировини, визначених на основі договорів постачання, норм виходу м'яса по кожному виду тварин. Розрахунки ведуться окремо по яловичині, свинині, баранині, конині, птиці тощо.

Для визначення майбутніх обсягів виробництва розраховують планове відсоткове співвідношення вгодованості кожної групи тварин у загальній кількості за формулою:

Ні = Н1Х1+Н2Х2+..+НіХі /100,

де Ні- норма виходу м'яса залежно від вгодованості тварин, %; Х\ - питома вага відповідної вгодованості у загальній кількості тварин, %.

За допомогою даних, наведених у табл. 18, визначають планове завдання по м'ясо-жировому виробництву. Наприклад, ідеальна кількість сировини за укладеними договорами із сільськогосподарськими виробниками визначена в обсязі 18000т свинини. За умовами договорів розрахована питома вага кожної категорії вгодованості в загальному обсязі постачання (табл. 2).

Вгодованість свиней	Питома вага кожної категорії вгодованість, % від підсумку	Норми виходу м'яса, % від живої маси
Жирна Напівжирна Беконна	ЗО	64,7 58,4 66,3
Разом		X

Середню норму виходу м'яса розраховують за формулою:

План виробництва мяса з урахуванням надходження сировини за категоріями вгодованості в м'ясо-жировому виробництві становитиме в цілому 11449,8 т (18000 х 63,61; 100).

Після визначення загальної виробничої програми за видами розробляють плани окремих цехівм'ясо-жирового виробництва.

Для цеху забою худоби та обробки туш складають програму з урахуванням планових завдань виробництва м'яса, плану постачання худоби, співвідношення худоби за вгодованістю та відповідно до діючих норм виходу готової продукції.

Наведені розрахунки стосуються також переробки давальницької сировини. Розробка плану виробництва за категоріями м'яса наведена в табл. 3. Тут же показаний розрахунок виходу жиру-сирцю.

Дата добавления: 2015-05-23