Господарсько-фекальних вод

Середня витрата стічних вод, л/с	Загальний коефіцієнт нерівномірності притоку	Середня витрата стічних вод, л/с	Загальний коефіцієнт нерівномірності притоку
	2,2		1,40
	1,9		1,35
	1,8		1,25
	1,7		1,20
	1,6	1250 і більш	1,15

Розрахункові витрати промислових стічних вод приймають за анкетними даними, що складаються технологами підприємств, або за аналогією з однотипними промисловими підприємствами.

Сумарні максимальні годинні й секундні витрати, визначають простим підсумовуванням погодинних і секундних витрат. Вони є в більшості випадків завищеними, тому що максимальні витрати стічних вод різноманітних підприємств і міських стічних вод не збігаються в часі.

Для визначення дійсних сумарних максимальних витрати необхідно знати режим надходження стічних вод різноманітних видів за годинами доби. За цими графіками або таблицями складаються сумарний графік (сумарна таблиця), з якої і визначається максимальна сумарна погодинна витрата. Цю витрату і приймають за розрахункову.

Велике значення в організації діяльності каналізації є правильна експлуатація мереж. Каналізаційну самопливну мережу влаштовують з керамічних, бетонних і залізобетонних безнапірних, азбестоцементних або чавунних труб, а напірні каналізаційні мережі – з азбестоцементних, чавунних, сталевих або залізобетонних труб. Застосування чавунних труб у самопливній мережі і сталевих трубах у напірній мережі допускається у виняткових випадках.

Експлуатацію каналізаційних споруд у містах і селищах здійснюють спеціалізовані підприємства.

У завдання експлуатації каналізаційної мережі входить:

а) приймання мережі в експлуатацію;

б) контроль за виконанням правил користування каналізацією;

в) профілактичне промивання і прочищення;

г) усунення засмічень;

д) ремонт мережі й ліквідація аварій;

е) охорона каналізаційної мережі і будинків від затоплення паводком;

ж) забезпечення заходів з охорони праці робочих, зайнятих на

експлуатації мережі.

На каналізаційну мережу складають технічний паспорт. У нього заносять схему мережі з вказівкою довжини, діаметра, ухилу, бічних приєднань, категорії мережі, наповнення в трубах і записують дати технічних оглядів, профілактичних прочищень і усунення засмічень.

Розбивку мережі за категоріями роблять відповідно до її технічного стану та режиму роботи.

Спостереження за роботою каналізаційної мережі ведуть шляхом систематичного зовнішнього і технічного огляду. Зовнішній огляд полягає в перевірці стану колодязів, наявності в лотках скупчень, пошкоджень на мережі та усідань ґрунту на трасі.

Технічний огляд проводять навесні й восени. У результаті огляду складають дефектну відомість та інші технічні документи на виконання поточних і капітального ремонтів.

Крім перерахованих оглядів вивчають роботу окремих ділянок каналізаційної мережі.

Профілактичне промивання верхових ділянок мережі, де витрата буває невеликою, звичайно роблять із спеціальних промивних колодязів накопиченням в оглядових колодязях стічних вод, що притікають, із швидким випуском їх у мережу з підвищеною швидкістю. Для накопичення води в колодязях вхідну трубу закривають переносним щитом, обшитим з однієї сторони мішковиною і войлоком. При промиванні щит піднімають. При недостатньому притоку стічних вод криницю наповнюють водою з пожежного гідранта через пожежний рукав.

Прочищення мережі може бути профілактичне і аварійне. Профілактичне прочищення проводять систематично з таким розрахунком, щоб кожна ділянка мережі була прочищена не рідше одного разу на рік. Профілактичне прочищення мережі підрозділяється на механічне і гідравлічне. Механічне прочищення полягає у видаленні відкладень з труб мережі і колектора за допомогою совків, шкребків, щіток або інших пристроїв, що розпушують осадок, який зібрався, і згрібають його за течією від верхньої криниці до нижньої.

Найкращий ефект очищення труб і колектора досягається гідравлічним прочищенням плаваючим м'ячем або протокою, діаметром дещо меншим за діаметр труби. М'яч або протока закриває верхню частину труби для прямування води і залишає вільним лоток. Під дією напору води, що утворився, протока просувається по трубі, а вода протікає під нею із швидкістю до 6-7 м/с, внаслідок чого відклади розмиваються і виносяться перед протоки. Швидкість прямування протоки регулюється прикріпленим до неї тросом. Дюкери рекомендується прочищати крижаними протоками. Крижана протока, проходячи по трубі, під дією стічних вод тане, внаслідок чого немає необхідності витягувати її з труби. Завдяки цьому виключається небезпека закупорки труби, якщо в ній є велика кількість осадку. При прочищенні послідовно пускають три крижаних протоки діаметром 0,5, 0,7 і 0,9 діаметра дюкера. Аварійне прочищення мережі залежно від місцевих умов і ступеня засмічення проводять дротом, підмивом водою або пробиванням штангами. Видалення засмічення дротом застосовують як головний спосіб для труб діаметром до 300 мм.

Каналізаційні насосні станції влаштовують для перекачування стічних вод, коли за місцевими умовами відведення їх самовільно неможливе або економічно недоцільне, а також для перекачування осадку стічних вод і активного мулу в очисних спорудах.

Очистку стоків проводять у спеціальних очисних спорудах. Відстійники стічних вод у системах каналізації повинні мати мулову частину, призначену для тривалого утримання мулу (6-12 місяців). Цим вимогам відповідають септики і двох ярусні відстійники.

Септики є найбільш поширеними спорудами для механічного очищення стічних вод у системах каналізації. Головне призначення їх – попередня обробка стічних вод, що надходять на поля підземної фільтрації, у фільтрувальні криниці, піщано-гравійні фільтри і біофільтри.

За особливим узгодженням з органами Державного санітарного нагляду можливе застосування септиків як самостійних очисних споруд із наступною дезинфекцією оброблених в них стічних вод.

Діючи норми рекомендують застосовувати септики для систем з добовим водовідведенням до 25 м³. Очищення септиків роблять через 6-12 місяців. Поверхнева шкірка товщиною 0,6-0,7 м, що утворилася в процесі експлуатації, має дуже важливе значення для роботи септика, тому слід забезпечувати створення умов для якнайшвидшого її утворення і зберігання у процесі експлуатації При очищенні септиків треба залишати в них 20-25% мулу і прошарок шкірки товщиною 15-20 см. Для біологічного очищення стічних вод у системах каналізації в першу чергу застосовують ґрунтові методи (біологічне очищення в природних умовах): поля підземної фільтрації і підгрунтового зрошення, поля фільтрації і поля зрошення і тільки при наявності несприятливих умов (низькі спроможності ґрунтів, які фільтрують, високе стояння ґрунтових вод та ін.) застосовують спорудження штучного біологічного очищення: гравійно-піщані фільтри, краплинні біофільтри. Біологічне очищення стічної рідини протягом вегетаційного періоду дуже інтенсивне.

Поля підземної фільтрації є найбільш раціональним видом очисних споруд для місцевих каналізаційних систем. Застосування їх допускається при добовому водовідведенні до 15 м³ на ґрунтах, які добре фільтрують. На поля підземної фільтрації (підземну дренажну мережу) вода надходить після обробки в септиках. Довжина дрен – не більше 20 м, ухил дрен у пісках – 0,003, у супіщаних і суглинних ґрунтах дрени укладають горизонтально. Відстань між дренами при нормальному їх розташуванні: у пісках – 1,5-2 м, у супісках – 2,5 м. Глибина закладення дрен - не більше 1,2 м. Найкращим матеріалом для дренажної мережі є азбестоцементні труби діаметром не менше 75 мм, у нижній частині яких роблять пропили шириною 15-20 мм на відстані не більше 200 мм (рекомендується через 100 мм).

Поля підгрунтового зрошення відрізняються від полів підземної фільтрації більш дрібним закладенням дрен (0,05-0,1 м від поверхні землі). Над дренами насипають гряди висотою 0,2 м, на поверхні яких висаджують сільськогосподарські культури, головним чином овочеві. Ширину гряд по верху приймають 0,6-0,8 м.

Дрени і лотки поля підгрунтового зрошення влаштовують так само, як і для полів підземної фільтрації.

Дата добавления: 2015-05-23