Теоретична частина

Практична робота №4

Економіка природокористування

Тема: Ознайомлення з Державними актами по охороні природи, стандартами і нормами ГДК і ГДВ забруднення повітря, води, сільськогосподарської продукції.

Мета: ознайомити студентів зі складом екологічного законодавства України, стандартами і нормами ГДК і ГДВ забруднення повітря, води, сільськогосподарської продукції, та формувати навики з їх використання.

Обладнання: Державні акти з охорони природи, звіт державного управління екології та природних ресурсів в області.

Відомо, що якість води залежить від кількості в ній шкідливих домішок. Сані­тарними правилами встановлені нормативи якості води у водоймищах двох кате­горій водокористування;

— водоймища питного й культурно-побутового призначення;

— водоймища рибогосподарського призначення.

Нормування якості води для першої категорії водоймищ здійснюється в радіусі 1 км від пункту водокористування, а для другої категорії — в місці випуску стіч­них вод, але не далі як 500 м від нього.

Нормуються: вміст плаваючих домішок, запах, присмак, колір, температура води, значення кислотності рН, склад і концентрація мінеральних домішок, кількість у воді кисню, граничне допустима концентрація отруйних і хвороботворних бактерій.

Нормування кількості у воді шкідливих та отруйних речовин здійснюють за принципом лімітуючого показника шкідливості (ЛПШ), під яким розуміють най­більш ймовірний вплив кожної речовини.

При нормуванні якості води у водоймищах 1-ї категорії використовують три види ЛПШ [додаток №4]: санітарно-токсикологічний, загально-санітарний та органолептич­ний. Для водоймищ 2-ї категорії використовують додатково токсикологічний і ри­богосподарський ЛПШ. Відповідно встановлюються граничне допустимі концент­рації шкідливих речовин окремо для 1-ї 12-ї категорій водоймищ.

Санітарний стан води у водоймищі вважається задовільним із-за таких умов:

— у воді водоймища після змішування з нею стічних вод кількість розчиненого кисню не повинна бути меншою 4 мг/л у будь-який період року в пробі, відібраній до 12 години дня;

— повна потреба води в кисні при біохімічному окисленні домішок з темпера­турою 20 °С не повинна перевищувати 1 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї категорій;

— вміст зважених речовин у воді водоймища після спуску стічних вод не по­винен збільшуватися більше ніж на 0,25 і 0,75 мг/л для водоймищ 1-ї і 2-ї катего­рій;

— вода не повинна мати запаху і присмаку інтенсивністю більше 3 балів для морів і 2 балів для водоймищ 1-ї категорії, або при подальшому їх хлоруванні — для водоймищ 2-ї категорії;

— забарвлення не повинно виявлятися у стовпчику води, яка скидається, висо­тою 20 см для водоймищ 1-ї категорії і 10 см — для водоймищ 2-ї категорії й мо­рів;

— реакція води водоймища після змішування її зі стічними водами повинна бу­ти в межах 6,5 < рН < 8,5;

— стічні води не повинні містити мінеральних масел та Інших плаваючих ре­човин в таких кількостях, які здатні утворювати на поверхні водоймища плівки та плями;

— мінеральний склад для водоймищ 1-ї категорії повинен перевищувати по
щільному залишку 1000 мг/л;

— температура води водоймища в результаті спуску стічних вод не повинна
перевищувати літом більше ніж на З °С порівняно з середньомісячною температу­рою води найжаркішого місяця за останні 10 років;

— у. воді не повинно міститися збудники хвороб;

— у воді не повинно бути отруйних речовин у таких концентраціях, які могли би викликати шкідливу дію на здоров'я населення.

Гранично допустима концентрація (ГДК) — це максимальна кількість шкід­ливих речовин в одиниці об'єму, або маси середовища води, повітря, або ґрунту, яка практично не впливає на стан здоров'я людини. ГДК встановлюється компете­нтними установами, організаціями, комісіями як норматив. Останнім часом при нормуванні ГДК враховують не лише вплив забруднювачів на стан здоров'я люди­ни, але і його вплив на диких тварин, рослин, гриби, мікроорганізми, природні угруповання, а також на клімат, прозорість атмосфери й санітарно-побутові умови життя. Зараз у більшості країн світу встановлено значення ГДК більш ніж для 700 шкідливих газів, парів, пороху в повітрі.

Для санітарної оцінки ступеня забруднення атмосферного повітря важливим є визначення граничне допустимих концентрацій шкідливих речовин у повітрі насе­лених пунктів (ГДК с. д. н.); гранично допустимих максимальних разових концен­трацій шкідливих речовин у повітрі населених пунктів (ГДК м. р. н.) (додаток № 7).

Для всіх об'єктів, які забруднюють атмосферу, розраховують і встановлюють гранично допустимі викиди (ГДВ) — це кількість шкідливих речовин, яка не пови­нна перевищуватися під час викиду в повітря за одиницю часу, щоб концентрація забруднювачів на межі санітарної зони не була вищою, ніж ГДК.

Гранично допустимий викид шкідливих речовин визначається за формулою:

ГДВ = к_р ■ ГДК

к_р — коефіцієнт розведення викинутого за 1 сек. забруднення до допустимої норми; ГДК— гранично допустима концентрація шкідливої речовини, мг/м.

Дата добавления: 2015-05-23