Напрями зниження собівартості продукції

В умовах формування цін під впливом ринку зниження собівартості продукції стає одним з головних чинників підвищення обсягу прибутку підприємства. Зниження собівартості виробу може бути досягнуто як під час розробки, так і в процесі виробництва машин, приладів, устаткування. Тому для інженерів важливо знати можливі способи зниження собівартості на різних стадіях життєвого циклу виробу.

Інженери-розробники (проектувальники) виробів та інженери-технологи, що приймають інженерні рішення, можуть впливати головним чином на прямі витрати, тому особливу увагу під час проектування слід приділяти саме цим статтям витрат.

Шукаючи резерви зниження собівартості виробу, доцільно розглянути кожну статтю калькуляції і визначити можливі шляхи зниження собівартості. Більш прискіпливо треба розглядати статті, які мають найбільшу частку у складі витрат. Так, на машинобудівних та приладобудівних підприємствах найбільші витрати пов’язані з матеріалами та покупними виробами. Економію матеріальних ресурсів можна досягнути за рахунок зменшення витрат матеріалів, заміни дорогих матеріалів дешевшими, скорочення витрат на придбання та транспортування матеріалів.

На підприємствах, де виготовляють трудомістку продукцію, більше уваги треба приділяти підвищенню продуктивності праці. Енергоємна продукція потребує постійної уваги з точки зору зменшення витрат палива, електроенергії та енергоносіїв.

Економію витрат можна забезпечувати технічними та організаційними рішеннями. Технічними рішеннями є:

- удосконалення конструкції виробів (стандартизація та уніфікація виробів і процесів, спрощення кінематичних, електричних, принципових та інших схем, використання полегшених профілів, ліквідація надмірних запасів міцності металевих конструкцій, використання елементної бази високого рівня інтеграції в електроніці тощо);

- упровадження нової техніки та технології, механізація та автоматизація виробничих процесів (застосування точних методів лиття, використання комп’ютерних програм при розкрої листового матеріалу та в інших технологічних процесах, використання робототехнічних комплексів, гнучких виробничих систем тощо).

До організаційних рішень належать:

- упровадження прогресивних методів організації виробництва (гнучкого, автоматизованого, потокового);

- удосконалення організації праці з метою підвищення її продуктивності (раціональний розподіл праці, якісне забезпечення та обслуговування робочих місць, підвищення кваліфікації робітників, використання ефективних систем мотивації праці тощо);

- удосконалення управління виробництвом (раціоналізація організаційної структури управління, оптимізація виробничої програми, впровадження інформаційних технологій управління тощо);

- поглиблення спеціалізації та кооперування виробництва та інші напрями, які забезпечують зниження собівартості продукції.

Ефективним методом пошуку шляхів зниження собівартості виробів є функціонально-вартісний аналіз. Функціональний підхід передбачає абстрагування від існуючого інженерного рішення, виділення функцій, які виконує виріб, та пошук альтернативних варіантів виконання функцій з меншими витратами.

Під час функціонально-вартісного аналізу (ФВА) треба передусім з’ясувати: що являє собою виріб, функцію якого необхідно здійснити з мінімальними витратами; яку функцію він виконує; які фактичні витрати на виконання цієї функції; які максимально можливі витрати на реалізацію цієї функції; якими іншими способами можна здійснити функцію; які будуть витрати на її здійснення.

Мета ФВА – привернути увагу конструкторів та технологів до тих функціональних частин виробу, у яких є диспропорції між важливістю виконуваних функцій, якістю та витратами на їх здійснення для того, щоб виявити зайві витрати, причини їх виникнення та знайти резерви зниження собівартості виробу.

Контрольні питання

1. Розкрийте сутність класифікації витрат на виробництво продукції.

2. Розкрийте сутність групування витрат за економічними елементами.

3. Визначте зміст калькуляційних статей витрат.

4. Проаналізуйте склад прямих і непрямих витрат.

5. Розкрийте сутність віднесення непрямих витрат на собівартість одиниці продукції.

6. Проаналізуйте взаємозв’язок економічних елементів та статей калькуляції.

7. Проаналізуйте зміст змінних та постійних витрат.

8. Дайте оцінку наближеним методам розрахунку собівартості.

9. Визначте шляхи економії витрат за рахунок технічних і організаційних рішень.

10. Дайте оцінку можливим напрямам зниження собівартості продукції за кожною калькуляційною статтею витрат.

11. Обґрунтуйте можливість впливу інженера–розробника виробу на статті витрат у складі калькуляції.

12. Визначте статті калькуляції, до яких включено витрати на управління та обґрунтуйте можливі напрями їх зменшення.

Завдання з розв’язанням

Завдання 1. На підприємстві протягом звітного періоду витрати склали: сировина та основні матеріали () – 32500 тис. грн; допоміжні матеріали () – 2500 тис. грн; паливо і енергія зі сторони () – 2900 тис. грн. Заробітна плата (основна та додаткова) основних робітників () – 13500 тис. грн; управлінського та іншого персоналу () – 7245 тис. грн; відрахування на державне пенсійне страхування () – 32 %, на соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності () – 2,9 %, на страхування на випадок безробіття () – 2,1 %, на державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності () – 2,055 % від витрат на оплату праці; амортизація машин, устаткування () – 2000 тис. грн; амортизація будівель, споруд інших основних фондів () – 4000 тис. грн; службові відрядження, використання та обслуговування технічних засобів управління, організація прийомів, презентацій, гарантійний ремонт та обслуговування продукції підприємства та інші операційні витрати – 1300 тис. грн.

Здійснити групування витрат за економічними елементами і визначити загальну суму операційних витрат.

Розв’язання:

1. Матеріальні витрати:

тис. грн.

2. Витрати на оплату праці:

тис. грн.

3. Відрахування на соціальні заходи:

тис. грн.

4. Амортизація основних фондів та нематеріальних активів:

тис. грн.

5. Інші операційні витрати:

тис. грн.

Всього: 72705,47 тис. грн.

Завдання 2. Скласти калькуляцію виробничої собівартості деталі – «палець», виходячи з такої інформації. Деталь виготовляється зі сталі. Технологічний процес передбачає нарізку заготівки, нагрів, гарячу штамповку, обрізку облою та правку. Витрати матеріалу складають () – 0,9 кг на виріб; чиста вага деталі () – 0,6 кг; ціна одиниці матеріалу () – 1500 грн/т; ціна відходів () – 400 грн/т; коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати () – 1,05; норма витрат часу () – 0,2 н - г/шт.; середня тарифна ставка () – 2,5 грн/год.; витрати електроенергії при нагріванні заготівки індуктивним нагрівачем складають () - 3,65 кВт – год./шт.; тариф за електроенергію () – 0,2 грн за кВт-годину; додаткова заробітна плата () – 30 % від основної; відрахування на соціальні заходи встановлені на рівні () – 36,8 % від суми основної () та додаткової заробітної плати (). Витрати на утримання та експлуатацію устаткування включають до складу загальновиробничих витрат (), які складають () – 150 % від основної заробітної плати.

Розв’язання:

Витрати на одиницю продукції за статтями калькуляції складають (грн):

1) сировина та матеріали:

;

2) покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати, роботи та послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій – відсутні;

3) паливо та енергія на технологічні цілі:

;

4) зворотні відходи (вираховуються):

;

5) основна заробітна плата робітників:

;

6) додаткова заробітна плата:

;

7) відрахування на соціальні заходи:

;

8) загальновиробничі витрати:

;

Виробнича собівартість:

грн.

Завдання 3. Розроблено новий магнітофон, у якому матеріальні витрати складають 212 грн. Аналогічний магнітофон, який випускає підприємство має повну собівартість 260 грн, у тому числі:

- витрати на сировину та матеріали () - 13,51 грн;

- покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати () - 172,96 грн;

- основна заробітна плата робітників () - 22,81 грн;

- нарахування на заробітну плату (додаткова заробітна плата та відрахування на соціальні заходи) () - 11,41 грн;

- загальновиробничі витрати () - 22,81 грн;

- адміністративні витрати () - 12,43 грн;

- витрати на збут () - 4,04 грн.

Визначити повну собівартість () нового магнітофону з урахуванням матеріальних витрат та витрат на оплату праці.

Розв’язання:

Для визначення собівартості нового виробу необхідно визначити показники які входять до формули 5.8.

1. Частка матеріальних витрат у складі собівартості виробу–аналогу:

.

2. Частка витрат на основну заробітну плату робітників:

.

3. Нормативних нарахувань на заробітну плату:

.

4. Норматив загальновиробничих витрат:

.

5. Норматив адміністративних витрат:

.

6. Виробнича собівартість виробу-аналогу:

грн.

7. Норматив витрат на збут:

.

8. Повна собівартість нового виробу:

грн.

Завдання для самостійного вирішення

Завдання 1. Визначити виробничу собівартість зварного корпусу, якщо витрати сталі на один корпус складають 12 кг, ціна однієї тони сталі з урахуванням транспортно-заготівельних витрат – 1800 грн; трудомісткість виготовлення корпусу – 4 нормо-год.; середня тарифна ставка – 2,5 грн/год.; додаткова заробітна плата складає 30 % від основної заробітної плати; відрахування на соціальні заходи – 37 % від суми витрат на оплату праці; загальновиробничі витрати – 180 % від основної заробітної плати.

Відповідь: 57,41 грн.

Завдання 2. Розрахувати виробничу та повну собівартість плати блоку первинної обробки сигналу, виходячи з нижченаведеної інформації.

1. Витрати на матеріали

Найменування матеріалів	Стандарт або марка	Одиниця виміру	Норма витрат на виріб	Ціна за одиницю, грн	Сума, грн
1. Припой	ПОС - 61	Кг	0,05
2. Флюс	ФКСп	Л	0,005
3. Лак	УР - 231	Л	0,025	8,0
Інші матеріали					0,45

2. Витрати на покупні вироби та напівфабрикати

Найменування	Стандарт або марка	Норми витрат на виріб	Ціна за одиницю, грн	Сума, грн
1. мікросхеми	АД 7569JМ LM339N К572ПА1 К140УД18		67,7 1,1 2,2 0,75
2. Діоди				1,45
3. Резистори				3,65
4. Конденсатори				4,05
5. Плата друкована				7,50
Інші покупні вироби та напівфабрикати				8,15

Транспортні-заготівельні витрати складають 7 % відповідно від вартості матеріалів та покупних виробів і напівфабрикатів. Трудомісткість виготовлення плати складає - 4,9 нормо-години; середня годинна тарифна ставка робітників – 2,6 грн; додаткова заробітна плата – 30 % від основної заробітної плати; відрахування на соціальні заходи – 36,8 % від основної та додаткової заробітної плати робітників; загальновиробничі витрати – 160 %, адміністративні витрати – 100 % від основної заробітної плати; витрати на збут – 1 % від виробничої собівартості.

Відповідь: 152,21 грн; 166,60 грн.

Глава 7

ЦІНОУТВОРЕННЯ

7.1. Ціна: поняття, функції, класифікація

7.2. Методи ціноутворення

7.3. Цінова політика підприємства

Ключові терміни і поняття: ціна; класифікація цін; система цін; тариф; знижки; ціноутворення; методи визначення ціни; цінова політика; стратегії цін

Студент повинен вміти: застосовувати на практиці модель процесу ціноутворення на продукцію промислового призначення; орієнтуватися в методах ціноутворення на товари промислового призначення залежно від впливу низки чинників внутрішнього та зовнішнього характеру; встановлювати ціну на промислові товари-новинки, тобто які не мають аналогів; визначати ціну з урахуванням базисних умов купівлі-продажу промислових товарів; вносити пропозиції при формуванні цінової політики на підприємстві (особливо інноваційних, венчурних, малого бізнесу) залежно від місії та цілей, які ставить перед собою підприємство, її керівництво, акціонери, працівники

Дата добавления: 2015-05-23