Предмет та функції економічної теорії. Еволюція поглядів на предмет економічної теорії

Під впливом різних причин наприкінці XIX — на початку XX ст. єдина економічна наука розгалужується на політичну економію та економічну теорію, відповідно розмежовуються предмети дослідження кожної з них. Термін «політична економія» почав фігурувати з прикметником «марксистська», а назвою «економікс» підкреслювали непричетність цього напряму до соціально-політичних аспектів економічного життя суспільства. На сучасному етапі політична економія та «економікс» є двома відносно самостійними ланками в системі економічних знань, яку виробило людство.
Політична економія та «економікс» за своїм змістом багато в чому збігаються, зосереджуючись на спільних проблемах економічного розвитку, макроекономіки, мікроекономіки тощо. Це дає підстави стверджувати, що політична економія та «економікс» є не альтернативними, а взаємодоповнюючими. Тому повноцінний курс економічної теорії, який відповідає сучасним потребам суспільного розвитку, повинен охопити позитивний науковий досвід і політичної економії, і «економікс».
Більшість сучасних економістів Заходу тлумачать економічну теорію як універсальну науку про проблеми використання ресурсів та економічну поведінку людини. На їх думку, економіка — наука, що вивчає як люди і суспільство обирають спосіб використання обмежених ресурсів (які можуть мати багатоцільове призначення) для того, щоб виробляти різноманітні товари і розподіляти їх для споживання поміж різними індивідами та групами. Визнаним також є трактування предмета «економікс», дане англійським економістом Лайонелом Роббінсом (1898—1984), і яке з невеликими модифікаціями цитується в кожному західному підручнику з економіки: «Економіка — наука, яка вивчає поведінку людини з точки зору відносин між її цілями та обмеженими засобами, які допускають альтернативне використання».
Отже, предметом «економікс» є дії людей у процесі вибору та ефективного використання обмежених ресурсів для найповнішого задоволення потреб людини та суспільства.
Політична економія у виробленні концентрованого визначення свого предмета дотримувалася іншої логіки. Головне в ній те, що люди, аби жити, задовольняти свої потреби, повинні працювати. Тому основою життя, розвитку людського суспільства є виробництво. У процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ люди вступають між собою у певні відносини, названі К. Марксом виробничими відносинами. Отже, предметом політичної економії є виробничі відносини між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання економічних благ.
При порівнянні визначень предметів «економікс» і політичної економії стає очевидною незначна розбіжність між ними. * Економікс» вивчає дії людей щодо вибору та ефективного використання обмежених ресурсів у різних галузях економіки, а політична економія — певні зв'язки і відносини, в які вступають люди у процесі виробництва, розподілу та споживання благ.

Предмет економічної теорії — суспільні відносини між людьми щодо вибору та ефективного використання обмежених ресурсів у виробництві, розподілі, обміні й споживанні благ з метою найбільш повного задоволення потреб індивідів та суспільства.
Економічна теорія належить до двох систем наук, що має принципове значення для розуміння її ролі та функцій. Насамперед вона є невід'ємною складовою вчення про суспільство, тобто суспільствознавства. Водночас економічна теорія є складовою системи економічних наук, будучи теоретичною та методологічною основою всіх спеціальних галузей економічних знань.
Економічна теорія як складова системи економічних наук виконує теоретико-пізнавальну, практичну та методологічну функції. А розгляд економічної теорії як складової науки про суспільство висвітлює її світоглядну, виховну, ідеологічну функції.
Теоретико-пізнавальна функція. Полягає у пізнанні сутності, форм виявлення та організації виробничих відносин, притаманних їм економічних законів, механізмів дії та розв'язання протиріч. Ця функція пов'язана з виробленням методологічних підходів і принципів аналізу сучасних економічних систем, розгортанням фундаментальних досліджень механізмів господарювання, соціо-еколого-економічної культури розвитку. Тільки на основі всебічної реалізації цієї функції може бути реалізована практична функція економічної теорії.
Практична функція. Суть її у використанні здобутих знань (щодо закономірностей функціонування та розвитку економічних систем) у практичній діяльності людей, суспільства. Насамперед вона слугує формуванню економічної політики держави, вирішенню конкретних завдань, які постають перед суспільством на певних етапах його розвитку. Стосовно сучасного етапу розвитку України — практична функція економічної теорії повинна бути спрямована на пошук шляхів та засобів виходу з системної кризи, наукове обґрунтування змісту та структури економічної системи перехідного періоду, вдосконалення прогресивних форм власності, вироблення наукових засад управління господарською практикою та нових організаційно-господарських форм розвитку економіки, пошук найадекватніших форм розв'язання економічних суперечностей тощо.
Методологічна функція. Полягає у виробленні адекватних її предмету наукових підходів, методів і засобів дослідження та відповідного інструментарію. У цій своїй якості економічна теорія виступає методологічною основою всієї системи економічних наук.
Світоглядна функція. Виступає базою пізнання і методології дослідження, має певне значення й для практичної діяльності. Тому ігнорування й недооцінка світоглядної функції неминуче призводять до теоретичних помилок. Адже і пізнавальна діяльність, і методологія досліджень, практична та ідеологічна функції повністю визначаються світоглядом дослідника, людини. А цей світогляд за своїм змістом і спрямованістю може бути науковим і ненауковим, матеріалістичним чи ідеалістичним, атеїстичним чи релігійним, революційним чи реакційним. Ось чому світоглядна функція економічної теорії є основною системного підходу до з'ясування законів, змісту та явищ економічного життя суспільства.
Виховна функція. Орієнтована на формування наукового економічного мислення та відповідної психології кожної соціальної або професійної верстви населення, а в ідеалі — кожної людини. Змістом виховної функції економічної теорії є вивчення економічної поведінки людей та чинників, які її визначають. Вони містять мотивацію, спрямовану на примноження достатку, вчинки, які ґрунтуються як на традиціях, так і на спеціальних знаннях, а також такий спосіб мислення, який відображає економічні зв'язки та стосунки між суб'єктами, тобто економічне мислення. Економічне мислення є інтелектуальною властивістю людини, соціальної спільноти усвідомлювати економічні явища, пізнавати їх, засвоювати і співвідносити економічні поняття, категорії, теорії з реальністю і таким чином орієнтуватися в економічному житті. Економічне мислення за своєю сутністю є активним, діяльним. Воно є і знаряддям пізнання дійсності, і важливим засобом її змінювання. Тому значення виховної функції економічної теорії не можна недооцінювати.
Ідеологічна функція. Економічна теорія виконує її передусім через свій зміст, через висвітлення дійсності. Якщо вона не дає теоретичного пояснення процесів, що відбуваються, відмовляється від критичного аналізу накопичених проблем, не дає висновків для правильного вирішення практичних завдань, то всі її ідеологічні умовиводи втрачають життєвість. Ідеологічна дієвість економічної теорії тим вища, чим реалістичніша оцінка, яку дає ця наука економічній дійсності, чим повніше і глибше вона її відображає і, головне, чим надійніше обґрунтовує шляхи вирішення нагальних проблем.

Дата добавления: 2015-05-23