Які особливості реалізації болонського процесу?

Болонський процес започатковано на зустрічі міністрів освіти 29 Європейських країн 10 червня 1999 року. Підписана ними Болонська декларація передбачувала до 2010 року створення спільного Європейського простору вищої освіти. Головною метою декларації учасники визнавали (на початку процесу) інтенсифікацію європейської мобільності випускників вищих учбових закладів. Така мобільність вважалася базисною для підвищення конкурентноздатності європейської системи вищої освіти та її випускників на світовому ринку праці.

Надалі головна мета процесу, незмінна за змістом, підлягала уточненню та деталізації відносно стратегії її досягнення, головних завдань, стандартів, тощо, під час наступних регулярних зустріч учасників процесу в період 1997-2003 рр. (Лісабон. Болонья. Прага. Берлін). Регулярні зустрічі міністрів країн-учасниць відбуваються що два роки. Наступна зустріч запланована в Бергені (Норвегія.2005).

Ключовими поняттями в переліку завдань Болонського процесу, обов'язкових до виконання в короткий термін для тих університетів, які мають намір увійти в процес, є поняття Європейської системи трансферу та акумуляції кредитів (залікових балів). ЕСТS. а також поняття додатку до диплому (Diploma Supplement. DS). яке використовує систему ЕСТS та її компоненти.

Розвиток концепції моделі додатків до дипломів та її мета. Модель додатків до дипломів (Diploma Supplement. DS) була розвинута Європейською Комісією. Радою Європи а також UNESСО/СЕРЕS і має на меті єдиний і стандартизований опис природи, рівня, змісту, наповнення та статусу (nature, level, context, content and status) навчання, яке отримав та успішно засвоїв власник диплому. Додатки до дипломів переслідують мету прозорого та спрощеного міжнародного визнання професійних та академічних кваліфікацій (дипломів, ступенів, сертифікатів, тощо) та їх порівняння.

Чим є додаток до дипломів? DS є гнучким, але не директивним, документом, який покликаний економити гроші, час та робоче навантаження власника на ринку праці. DS е документом, виготовленим та підписаним в університеті, який надав кваліфікацію (ступінь, сертифікат, тощо) за стандартизованою формою Європейською Комісією двома мовами (одна з котрих - англійська). Документ складається з восьми обов'язкових секцій:

> Інформація про власника кваліфікації;

> Інформація про наданий кваліфікаційний рівень;

> Інформація відносно рівня наданої кваліфікації:

> Інформація відносно змісту навчання та осягнутих результатів;

> Інформація відносно функцій, притаманних наданому кваліфікаційному рівню;

> Додаткова інформація;

> Інформація о легалізації (засвідчення) додатку до диплому;

> Стандартизована інформація про національну систему вищої освіти.

Інформація повинна бути надана по всім восьми секціям обов'язково.

Якщо за якихось причин певний пункт неможливо висвітлити необхідно в ньому ж надати причини, за якими це не виявилося можливим. Університети повинні забезпечити додаткам до дипломів такий самий рівень захисту (від підробки) та рівень засвідчення (легітимації), який вони забезпечують відповідним дипломам. Опис національної системи вищої освіти, у межах якої власник диплому був кваліфікований, покладається на Національні академічні центри інформації та визнання (NARIC-National Academic Centers of Recognition and Information), його стандартизована форма доступна в Інтернеті. [7]

Дата добавления: 2015-05-23