Тема 2. Особливості розвитку особистості

Тема 1. Предмет, мета, задачі, методи і застосування психології в практичній діяльності

План.

1. Загальна характеристика психології.

2. Категоріальні характеристики психології як науки.

3. Зміст та роль психології в юридичній практиці.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Видинеев Н.В. Природа интеллектуальных способностей человека. – М., 1984.

5. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. – М., 1997

6. Закон України “Про загальну середню освіту” // Освіта України. - 1999.

7. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

8. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986. — 544 с.

9. Развитие памяти. – Рига, 1991

10. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.-.М.: Юристе, 1997.

В наш час психологія являє собою досить складну й розгалужену систему дисциплін. Окрім загальної психології, яка вивчає загальні закономірності психічної діяльності людей, існують і швидко розвиваються окремі, прикладні галузі психології, такі як психологія праці та її самостійні розділи – інженерна, авіаційна і космічна психологія; психологія пізнання; педагогічна, соціальна, військова та медична психологія; психологія спорту; психологія творчості і т. інше.

До галузей психології, які вивчають конкретні види діяльності людини, слід віднести і юридичну психологію, яка повинна внести значний внесок у вирішення складних, багатопрофільних завдань укріплення правової основи України, посилення боротьби з правопорушеннями і злочинами.

Юридична психологія включає в себе різні галузі наукових знань і рівною мірою належить як психології так і юриспруденції. В галузі суспільних відносин, які регулюються нормами права, психічна діяльність людей набуває своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в сфері правового регулювання.

Знання психічних закономірностей, застосування в процесі юридичної діяльності певних психологічних методів полегшує працю людини, допомагає їй регулювати і будувати взаємовідносини з іншими людьми, глибше розуміти мотиви вчинків людей, пізнавати об’єктивну дійсність, правильно оцінювати її і використовувати результати пізнання на практиці. Все більше усвідомлюється думка про те, що психологія не загальна наука, присвячена вирішенню складних і тонких теоретичних питань, а важлива ланка в освіті будь якого культурного спеціаліста, в тому числі і юриста. Практично не і снує сфери діяльності людини, де втручання психологічної науки не привело б до полегшення, впорядкування.

План.

1. Поняття свідомості особистості.

2. Роль праці і спілкування у розвитку свідомості особистості.

3. Структура свідомості.

4. Форми свідомості.

5. Стан свідомості.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Видинеев Н.В. Природа интеллектуальных способностей человека. – М., 1984.

5. Вульфов Б.З., Иванов В.Д. Основы педагогики в лекциях, ситуациях, первоисточниках. – М., 1997

6. Закон України “Про загальну середню освіту” // Освіта України. - 1999.

7. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

8. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. — К.: Вища шк., 1986. — 544 с.

9. Развитие памяти. – Рига, 1991

10. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.-.М.: Юристе, 1997.

В реальному житті психіка людини істотно відрізняється від психіки навіть високоорганізованих тварин тим, що вона в більшості своїх проявлянь усвідомлена. Всі ті форми віддзеркалення і психічні явища, які властиві і людині і тварині, у людини значно ускладнені, складають єдність з свідомістю, носять підлеглий характер.

Свідомість – це вища форма віддзеркалення об’єктивної дійсності, властива тільки людині. Вона Являє собою єдність усіх форм пізнання людини, її переживань і ставлення до того, що вона віддзеркалює.

Відчуття, пам’ять, мислення, мрія, схильність, настійливість, принциповість і всі інші психічні процеси, стани і якості людини – це різні прояви її свідомості. Для свідомої трудової діяльності недостатньо мати тільки вроджені механізми поведінки, як це властиво тваринам. Особливо необхідний індивідуально набутий досвід.

В онтогенезі людина проходить ряд ступенів свого розвитку, кожному з яких відповідає певний вид діяльності. В дитячому віці основним видом діяльності є гра, в якій людина розвивається і духовно і фізично, готуючись до самостійного життя в суспільстві. В дитячій грі завжди віддзеркалені конкретні соціальні умови життя дорослих людей. Чим змістовніша гра дітей, чим краще вона організована з точки зору використання психологічних закономірностей, тим активніше і ефективніше в її процесі розвивається особистість.

Ігровою діяльністю займаються не тільки діти, а й дорослі. Вони розвивають в процесі гри свої здібності і схильності, інтереси і почуття, волю, розум. Так, в спортивних іграх формуються воля, настійливість, майстерність і кожний учасник психологічно формується як особистість.

Відомо, що в процесі праці люди, які формувалися, дійшли до того, що у них з’явилася необхідність сказати щось одна одній. Так з’явилася мова – засіб спілкування людей між собою, засіб передачі думок і повідомлення про свої почуття, діях і вчинках. Мова виникла разом з свідомістю людини. Вона така ж давня, як і свідомість. Спілкування і діяльність людини виступають в якості основних вихідних умов взаємодії з суспільством і формування свідомості і особистості. В спілкуванні, взаємодії проявляються і формуються особливості особистості. Людина набуває соціальних якостей і стає особистістю в діяльності і спілкуванні, в яких задовольняються потреби і здійснюються дії і вчинки.

Окрім індивідуальної свідомості існують групова і суспільна свідомість і як вид останньої – колективна свідомість.

Суспільна свідомість є узагальненою свідомістю великої кількості людей. Це узагальнення відбувається не тільки в один історичний період, але і в історичному процесі класової боротьби. Суспільна свідомість формується і проявляється через індивідуальну свідомість конкретних особистостей. Колективна свідомість визначається перш за все суспільною ідеєю як проявом суспільної свідомості, яка регулює діяльність окремих особистостей цього колективу і всього в цілому. Тому колективна свідомість - це завжди групова свідомість, але групова свідомість – не завжди колективна свідомість. Групова свідомість, яка не стала колективною, не виходить відповідно до цілей діяльності за рамки групи. В цьому і полягає їхня різниця.

Дата добавления: 2015-05-23