Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Тема 8. Україна на початку хх СТ. Піднесення національного руху




 

8.1. НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ XX СТ.

 

Україна в кінці XIX – на початку XX ст. була поділена двома імперіями – Російською, до якої входили землі на схід від Збруча (Східна Україна) та Австро-Угорською, до неї відійшли Галичина, Буковина та Закарпаття (Західна Україна). У Росії проживало понад 20 мільйонів українців, в Галичині – 3 мільйони, Закарпатті – 0,5 мільйона, а в Буковині – 300 тисяч.

На Східній Україні швидкими темпами розвивались промисловість та сільське господарство. Це був період інтенсивного проникнення капіталізму в усі сфери народного господарства. Значними центрами промисловості стали Донбас та Подніпров’я. Виникли нові міста – Юзівка, пролетаризувалися старі – Катеринослав, Херсон, Миколаїв, Нікополь, Кривий Ріг, Одеса. На південь України переїжджали сотні тисяч переселенців з Росії. Іноземний капітал, переважно англійський, домінував у металургійній, машинобудівній, гірничій промисловості. У кінці XIX на початку XX ст. саме на півдні України утворилися найпотужніші монополії – цукрозаводчиків, продамет, продвугілля, продруда, продсудно, продрейки. Разом з ними розвивалися банки, а особливо активно – Азово-Донський.

Якщо в західноевропейських країнах у кінці XIX – на початку XX ст. вже існували робітниче законодавство, профспілки, соціалістичні партії, які захищали інтереси пролетаріїв, то в Росії, у тому числі на Україні, таких організацій не було зовсім або тільки з’являлися їх перші паростки. Все це дозволяло підприємцям посилювати експлуатацію робітників, ігнорувати їх найелементарніші вимоги. Нагромадження конфліктних ситуацій наростало і, зрештою, завершилося вибухом у роки народної революції 1905-1907 р.р.

Тогочасне сільське господарство України відзначилося багатоукладністю. Поряд з поміщицькими латифундіями існували сотні тисяч дрібних селянських господарств. На Правобережжі та півдні України процвітали великі фермерські (“куркульські”), а також середнього достатку господарства. На Україні жили тисячі батраків, тобто безземельних селян. Таке становище обумовило загострення боротьби за перерозподіл землі на справедливих основах, а отже, революцію 1905 року.

Під ударами народних мас захиталася “тюрма народів” – російське самодержавство. Революційна буря пронеслася по всіх просторах України, зачепивши інтереси всіх станів і груп населення.

Російська імперія була вже неспроможна зупинити революцію одними репресіями. 17 жовтня 1905 р. оголошено царський маніфест про свободу слова, друку, про перетворення Росії в конституційну монархію. Проте селянству цього було мало, воно продовжувало боротися за перерозподіл землі. Щоб пригасити полум’ям народного гніву, за здійснення грунтовної аграрної реформи в Росії взявся голова ради міністрів П.Столипін. За двадцять років він обіцяв реформувати Росію. Історія йому відвела тільки 5 років (1906-1911 р.р.). Та навіть за цей час у сільському господарстві України сталися суттєві зміни – значно збільшилася кількість куркульських, а фактично фермерсько-капіталістичних господарств. Селяни масово виходили з общин, утворюючи власні відруби, тобто середні або великі господарства. Лише за кілька років на Україні їх з’явилося понад 226 тисяч. Малоземельні селяни, вийшовши з общини та продавши свої землі, мігрували в Сибір, Казахстан на Далекий Схід. За 6 років (1906-1912 р.р.) з України виїхав і мільйон чоловік. Там вони надіялися стати “міцними” господарями. Далеко не всім вдалося на цілинних землях заснувати ферми, багато українців заселило значні простори і донині живуть там селами і навіть цілими районами (Сірий Клин, Зелений Клин тощо). П.Столипін переслідував найменші паростки українського національного відродження, тобто проводив політику великодержавного російського шовінізму.

Тільки на початку XX ст. на Східній Україні утворилися політичні партії. Серед них найбільш відомими були: Українська демократична партія (УДП), Українська радикальна партія (УРП), їх засновниками стали відомі вчені та письменники – Б.Грінченко, С. Ефремов, А.Лотоцький, С.Чикаленко. Українську революційну партію очолили Д.Антонович, М.Русов, В.Винниченко, С.Петлюра. Царизм душив паростки української духовної культури, її освітні організації, пресу, видавництва. Не функціонувала жодна українська школа.

 

8.2.УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ.

 

Далекосяжні плани поневолення України виношували обидва блоки імперіалістичних держав (Антанта і “Троїстий союз”), що зіткнулися у першій світовій війні. Росія відкрито готувалася загарбати Галичину, Буковину та Закарпаття, щоб раз і назавжди покінчити з “мазепинством” і сепаратизмом. Австро-Угорщина прагнула приєднати Наддніпрянську Україну до Габсбурзької імперії. Німеччина, готуючись до “дранг наг остен”, мала на меті взяти під свій протекторат найбагатшу країну Європи. Генерали ділили землі й багатства без відома і згоди їх господаря – українського народу, який у той час був розтерзаний двома імперіалістичними деспотами – царською Росією та Австрало-Угорщиною.

На Південно-Західному фронті війна розпочалася у серпні 1914 року. У так званій “Галицькій битві”, яка тривала з 23 серпня по 21 вересня 1914 року, австрало-угорська армія була розгромлена, втративши понад 326 тисяч солдатів. Галичина та Буковина опинилися під окупацією царської Росії. У березні 1915 року після шестимісячної облоги впала найміцніша австрійська фортеця Перемишль. Російські дивізії штурмували карпатські перевали. Однак у квітні 1915 року австрало-німецькі війська, прорвавши Південно-Західний фронт під Горлицею та Тарновом, змусили російську армію відступати з Галичини.

У 1916 році Галичина і Буковина стали тереном найжорстокіших боїв. Розпочався відомий наступ генерала Брусілова. Внаслідок багатомісячної битви чимало районів Галичини, особлива Тернопільщина, були зруйновані дотла, населення евакуйовано, їх господарства та майно – втрачені. Не менше лиха приніс нашому краєві і червневий наступ російських військ, кинутих на австро-угорський фронт Керенським у 1917 році. Ця авантюра не принесла перемоги її ініціаторам, навпаки, закінчилася повною поразкою російської армії, її відступом за річку Збруч.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 310; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.