Філософські погляди Т. Гоббса. Його вчення про мову

Видатний англійський мислитель XVII ст. Томас Гоббс (1588-1679 рр.) досліджував питання соціальної філософії.

Філософія, у розумінні Томаса Гоббса - синонім науки, і головний її предмет - тіло. Категорія тіло інтерпретується дуже широко: природне тіло - річ, природне і одночасно соціальне тіло - людина, штучно створене тіло - держава. Відповідно існують три розділи філософії (науки взагалі): філософія природи, філософія людини (антропологія), філософія держави. Всю ж філософію Томас Гоббс поділяє на дві частини: природничу або, в арістотелівській інтерпретації першу філософію (натурфілософію), і філософію громадянську або моральну.

Вчення про мову - одне з найважливіших досягнень філософії Томаса Гоббса. Основна думка така: мова - це засіб соціалізації людини. «Без здатності людей до мови, у людей не було б ні держави, ні суспільства, ні договору, ні миру так само, як немає мови у левів, ведмедів і вовків».

Мова - таке ж сильне знаряддя, як і інші матеріальні знаряддя людей. Томас Гоббс, вважав, що мова - це суто умовна система знаків, яка ґрунтується на згоді між людьми певного кола спілкування.

Мова потребує постійної перевірки і уточнення, тому що в процесі спілкування люди можуть вкладати в слова різний зміст і цим ускладнювати пошук істини.

Аналізуючи пізнавальну діяльність як цілісний процес, філософ стоїть на позиції єдності чуттєвого і логічного (раціонального), але вважає раціональне провідною формою пізнання. На такій же позиції стоїть Томас Гоббс і у вирішенні проблеми методу пізнання. Перше знання, яке люди одержують за допомогою почуття, вимагає використання методів індукції та аналізу.

36. Поняття субстанції у філософії Б. Спінози.

Б. Спіноза (1632 - 1677), противопоставив дуалізму матеріалістичний монізм. Він рішуче відкидав уявлення про мислення як про особливу субстанцію, яка нібито існує сама по собі і виявляється сама через себе. Бог, ідеальне і матеріальне злилися у Спінози в єдину нескінченну субстанцію (натуралістичний пантеїзм). Спіноза стверджував, що існує єдина субстанція, яка знаходиться поза свідомістю і є причиною самої себе і не потребує ніяких інших причин. Бог Спінози невіддільний від природи і повністю позбавлений якостей особистості. Необхідність причин і наслідків, виникає із внутрішніх законів єдиної субстанції - ось єдиний принцип світового порядку. Єдина субстанція володіє двома атрибутами, тобто невід'ємними властивостями - протяжністю і мисленням. Поряд з протяжністю матерія, починаючи від каменя і кінчаючи людським мозком, здатна мислити, хоча й різною мірою, людське мислення лише окремий випадок мислення взагалі. Мислення трактувалося, як свого роду самосвідомість природи. У цьому полягає монізм Спінози. Звідси принцип пізнаваності світу і глибокий висновок: порядок і зв'язок ідей ті ж, що порядок і зв'язок речей. Мислення тим досконаліше, чим ширше коло речей, з якими людина вступає в контакт, тобто чим активніше суб'єкт. Міра досконалості мислення визначається мірою його погодження із загальними законами природи, а справжніми правилами мислення являються вірно пізнані загальні форми і закони світу. Розуміти річ - значить, бачити за її індивідуальністю універсальний елемент, йти від модусу до субстанції. Розум прагне осягнути в природі внутрішню гармонію причин і наслідків. У своєму визначенні природи як єдиної основи, або субстанції, вічне буття якої випливає з її сутності, Спіноза повністю знімав питання про виникнення природи і тим самим про бога, як її творця, оскаржуючи центральний догмат християнства про «творіння з нічого». Даниною часу було лише те, що природу Спіноза називав богом, а бога – природою.

В поглядах Спінози, містилися також елементи діалектичного розуміння світу, а саме єдність кінцевого і нескінченного, єдиного і багато чого, необхідності і свободи. Саме Спінозі належить класичне формулювання: «Свобода є усвідомлена необхідність».

Дата добавления: 2015-05-23