Питання й завдання. 1. У яких країнах існувала двопартійна система.

I. Для перевірки знань

1. У яких країнах існувала двопартійна система?
2. Назвіть основні політичні партії США та Англії.
3. Що свідчило про швидкий економічний розвиток США на початку XX от.?
4. Які чинники стримували розвиток сільського господарства Німеччини?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Назвіть відмінності державного устрою Англії та Німеччини на початку XX ст.
2. Визначте особливості політичного розвитку США на початку XX ст.
3. Якими були передумови відставання Англії в економічному розвитку від США та Німеччини?
4. Що сприяло економічному зростанню Німеччини на початку XX ст.?

III. Для обговорення в групі

1. Які чинники сприяли тому, що Англія і на початку XX ст. залишалася політично стабільною країною?
2. Які позитивні та негативні наслідки для робітників мало запровадження конвеєрної системи на виробництві?
3. США стали першою країною, яка здійснила на практиці поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Як Ви вважаєте, чому це є важливим кроком на шляху до створення правової держави?
4. Як впливав розвиток автомобілебудування в США на початку XX ст. на загальний соціально-економічний розвиток країни?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

1. Згадайте курс історії, який Ви вивчали у 9 класі, та дайте визначення понять: «монополія», «юнкерство», «двопартійна система», «президентська республіка», «конституційна монархія».
2. Дайте визначення понять: «нація», «націоналізм», «шовінізм».

V. Творчі завдання

1. Як Ви думаєте, чи існує взаємозв’язок між підвищенням рівня життя населення та прискоренням економічного розвитку країни? Поясніть на прикладі США початку XX ст.
2. Чи є націоналізм важливим у суспільній свідомості та в політиці у XXI столітті? Якими, на Вашу думку, є перспективи націоналізму у світі, в Європі?
3. Президенту США Теодору Рузвельту належить багато висловів, що стали крилатими. Серед них:

«Навчи мене, Боже, спокійно сприймати події, перебіг яких я не можу змінити; дай мені енергію і силу втручатися в події, мені підвладні, і навчи мене мудрості відрізняти перше від другого».
«Головна формула успіху — знання, як поводитися з людьми». «Великою нацією нас робить не наше багатство, а те, як ми його використовуємо».
«Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». «Ніколи не помиляється той, хто нічого не робить».
«У політиці доводиться робити багато такого, чого не слід робити».
«Я можу керувати Сполученими Штатами і можу керувати своєю донькою Ейліс, але я не можу робити те та інше одночасно».
«Цілком неосвічена людина спроможна хіба що обібрати товарний вагон, а випускник університету може вкрасти цілу залізницю».
«Нехай краще бізнесмени ведуть свою справу чесно, ніж віддають частину надприбутку на благодійність».

Використовуючи ці афоризми, складіть словесний портреті Рузвельта.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1900 р. ……	виникнення Лейбористської партії в Англії
1901-1909 рр. ……	президентство Теодора Рузвельта в США
1913-1921 рр. …..	президентство Вудро Вільсона в США

§ 2. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Росії на початку XX ст.
(частина I)

1. ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ

У той час, як у Європі політичний устрій держав розвивався у напрям-ку становлення парламентаризму, Російська імперія залишалась останнім островом абсолютизму, а влада царя не обмежувалась жодними виборчими органами. В управлінні країною російський самодержець спирався на централізований бюрократичний апарат, створений ще у XVIII ст.

Державна рада була дорадчим законодавчим органом, члени якої призначались довічно. Виконавчий орган самодержавства — Рада Міністрів, що була створена ще за Олександра І, також мала консультативні функції.

Сенат, створений за Петра ї, виконував функції Верховного Суду. Сенатори, призначені довічно царем, мали знайомити громадськість з новими законами, тлумачити та контролювати їх виконання.

Державні посади обіймали вихідці з дворян. Лише дворянин був генерал-губернатором (відповідав за збір податків та охорону державного майна). В управлінні на місцях дворянство брало участь через «предводителів дворянства», що обирались дворянством та затверджувались царем.

На рубежі століття перед російським самодержавством стояло лише одне актуальне завдання — зберегти недоторканним абсолютизм.

2. НАРОСТАННЯ ОПОЗИЦІЙНОГО ПОЛІТИЧНОГО РУХУ

Велика частина населення Росії була лояльною до самодержавства: козацтво, селянство у районах імперії, які не знали кріпосництва. Проте наприкінці XIX — на початку XX ст. в Росії посилюється опозиційний рух.

Представники поміркованого ліберального руху були діячами земств і виступали за розширення прав земств у місцевому самоврядуванні, за обмеження сваволі чиновників-бюрократів.

Радикали — представники російської інтелігенції, що виступали за проведення докорінних демократичних реформ, встановлення республіканського правління, проведення аграрної реформи, покращення правового стану робітників та селянства, їх соціальний захист.

Виразниками інтересів російського селянства стала партія соціалістів-революціонерів (есерів), яка виступала за проведення широких реформ та вбачала особливий шлях розвитку Росії та противагу країнам Європи. Це була найбільш масова революційна партія. У 1905-1907 рр. Її чисельність сягала півмільйона чоловік. Своєю метою есери проголошували соціалізм, «знищення разом із приватною власністю розподілу суспільства на класи», але вважали важливим збереження морально-етичних норм у суспільстві. Есери відстоювали інтереси тих, хто живе за рахунок власної праці, — робітників, інтелігенції, селян.

У тактиці есерів агітація сполучалась із систематичним терором, че-рез що царський режим вважав цю партію найнебезпечнішим ворогом. Есерівські бойові організації на чолі з Г. Гершуні, Б. Савінковим тільки до 1911 р. у терактах знищили понад 200 чоловік — міністрів, губернаторів, поліцмейстерів тощо. Деякі активісти партії есерів (зокрема, Є. Азеф) були провокаторами, агентами царської «охранки».

Дата добавления: 2015-05-23