Питання й завдання. 1. Охарактеризуйте державний устрій Росії на початку XX ст

I. Для перевірки знань

1. Охарактеризуйте державний устрій Росії на початку XX ст.
2. Назвіть основні течії опозиційного політичного руху в Росії на початку XX ст.
3. Яку партію вважали виразником інтересів російського селянства?
4. Визначте два основних крила, на які поділялась російська соціал-демократія з 1903 р.
5. Назвіть основні події російсько-японської війни 1904-1905 рр.
6. Які ідеї відстоювала партія більшовиків? Хто був її лідером?
7. Які політичні партії виникли в Росії в 1905 р.? Назвіть їх лідерів
8. Яким був національний склад населення Російської імперії7
9. Назвіть російські монархічні організації, що відстоювали ідеї шовінізму, українофобії та антисемітизму.

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Дайте характеристику ідеології та практичній діяльності партії есерів.
2. Якими були наслідки російсько-японської війни 1904-1905 рр. для міжнародної обстановки та внутрішнього становища в Росії?
3. Назвіть основні завдання революції 1905-1907 рр. в Росії.
4. Дайте періодизацію революції 1905-1907 рр. 5 Назвіть основні події революції 1905-1907 рр.
5. Якими були результати революції 1905-1907 рр,?
6. Які позиції займали українські політики в Державній Думі?
7. Назвіть передумови єврейських погромів у Російській імперії
8. Визначте особливості монополізації економіки Росії на початку XX ст.
9. Назвіть основні заходи Столипінської аграрної реформи.

III. Для обговорення в групі

1. Чому деякі історики та політики називали Російську імперію «тюрмою народів»? У чому полягало «національне питання» в Росії?
2. Якими були особливості національного руху в Російській імперії?
3. Дайте загальну характеристику основних досягнень та протиріч соціально-економічного розвитку Росії у 1900-1913 рр.

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

Поясніть терміни і поняття: «експропріація», «національний рух», «чорносотенці», «українофобія», «антисемітизм».

V. Творчі завдання

1. Чи погоджуєтесь Ви з думкою ряду істориків про те, що національний рух в Російській імперії на початку XX ст. мав не менше значення в революційних процесах, ніж боротьба за соціально-політичні та економічні перетворення?
2. Чи погоджуєтесь Ви з гіпотезою, згідно з якою збереження тенденцій розвитку Росії на початку XX ст. могло вивести Росію на місце світового лідера тільки світова війна та революції 1917 р. зірвали цей процес?

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ДАТИ

1904-1905 рр. ……	російсько-японська війна
19 січня 1905 р. ……	«кривава неділя» — розстріл мирної демонстрації
1906 р. …..	початок Столипінської аграрної реформи

§ 3. Особливості державного устрою, політичного життя та соціально-економічного розвитку Франції та Австро-Угорщини на початку XX ст.

1. ФРАНЦІЯ

1.1. Особливості державного устрою

Країна жила за конституцією 1875 р. як парламентська республіка.

Главою держави був президент, який обирався абсолютною більшістю Національних зборів на сім років і міг бути переобраний на будь-який новий строк. Конституція надавала йому право видавати законодавчі акти, які мали більшу юридичну силу, ніж законодавство парламенту.

Парламент складався з двох палат: вищої (Сенат) та нижньої (палата депутатів). До вищої входило 300 сенаторів (225 з яких призначались на 9 років, а інші — довічно самими сенаторами). Палата депутатів обиралася на основі загального виборчого права для чоловіків.

Рада міністрів призначалася президентом, але була підзвітною парламенту, хоча урядові акти і перевершували за значенням законодавство парламенту.

Місцевого самоврядування практично не існувало. За законами 1876-1882 рр. посади мерів стали виборними. Реальна влада у департаментах належала префектам, які призначалися урядом.

1.2. Політичне життя

Політичні партії у Франції. Найвпливовішими були помірковані республіканці. Вони відстоювали інтереси великої буржуазії. Цю партію, завдяки прогресивним реформам, підтримувала середня буржуазія, яка становила значну частину виборців.

На початку XX ст. зріс вплив партії частини середньої буржуазії — радикалів. Її лідери, особливо Жорж Клемансо, здобули популярність рішучими виступами проти монархістів та клерикалів, викриттям зловживань поміркованих республіканців. Клерикали ставили за мету посилення впливу церкви і духівництва на політичне і культурне життя країни.

Парламентські вибори 1902 р. Під час парламентських виборів у 1902 р. більшість голосів дістали ліві партії — радикали і соціалісти. Серед соціалістів перемогла група на чолі з Жоресом, що блокувалась на виборах із радикалами. Радикальний уряд, намагаючись зберегти довіру виборців, розгорнув наступ на католицьку церкву. Було прийнято закон, за яким діяльність кожної релігійної, церковної громади потрібно було оформлювати спеціальним дозволом парламенту. Цей закон був відповіддю на відкриту антиреспубліканську пропаганду католицької церкви.

У грудні 1905 р. кабінет правого радикала Рув’є провів закон про відокремлення церкви від держави. Однак розходження радикалів і соціалістів стосовно закону про прибутковий податок примусило останніх стати в опозицію правлячих радикалів.

Парламентські вибори 1906 р. Незважаючи на це, на парламентських виборах у 1906 р., партія радикалів яку тепер підтримувала й буржуазія, ще більше зміцніла. Очолив раду міністрів Жорж Клемансо. Він став визначним політичним діячем Франції завдяки розуму, бурхливому темпераменту, ораторському мистецтву.

Жорж Клемансо Клемансо Жорж (1841-1529) — один з видатних державних і політичних діячів Франції. За освітою лікар. Член Французької академії (1918). У період Другої імперії брав участь у радикальному русі. З початку 80-х рр. Клемансо став лідером радикалів. Виступав за демократичні реформи в країні. Був завзятим прихильником реваншистської війни з Німеччиною. За темпераментні й різкі виступи в парламенті мав прізвисько «Тигр». У 1902 і 1909 рр. обирався до Сенату. У 1905-1909 рр. — голова Ради міністрів. З початку Першої світової війки вимагав її продовження до певного розгрому Німеччини, незважаючи на жертви. У листопаді 1917 р. знову очолив уряд. Був головою Паризької мирної конференції, главою французької делегації на ній, одним із творців Версальської системи. Домагався гегемонії Франції в Європі. Після поразки на президентських виборах 1920 р. припинив політичну діяльність.

Партія радикалів користувалася великою популярністю серед міських та сільських жителів. Однак після призначення на пост прем’єр-міністра Клемансо зосередив свої сили на боротьбі проти робітничого руху. «Тепер я по інший бік барикади», — говорив він. Уряд Клемансо обмежував свободу політичної діяльності трудящих, свободу зборів, демонстрацій, використовував поліцію і війська для розправи із страйкарями.

Зовнішня політика радикалів була спрямована на зближення з Англією з метою боротьби проти Німеччини і розширення колоніальної імперії.

1.3. Соціально-економічний розвиток

Париж на початку XX ст.

Франція стала світовим кредитором (лихварем). Місцеві капіталісти вважали для себе вигіднішим вкладати капітали не в промисловість і землеробство власної країни, а в іноземні позики, які давали величезний прибуток. В умовах застою промисловості, торгівлі, морського транспорту, зниження життєвого рівня народу країна багатшала.

Незважаючи на поразку у війні з Пруссією (1870-1871), Франція залишалася державою, шо мала значні економічні можливості, а також величезною колоніальною імперією.

На відміну від Англії та Німеччини, Франція була аграрно-індустріальною країною: 43% її жителів були зайняті у сільському господарстві.

Чисельність населення зростала повільно, з 1871 по 1913 рр. воно збільшилося на 3,8 мільйони, тоді як населення Німеччини за цей же період — на 26 мільйонів.

Темпи промислового розвитку Франції на початку XX ст. були невисокими (2,5% річних), не набагато вищі, ніж у Англії (1 %). За темпами зростання економіки Франція відставала від Німеччини і США, за обсягом промислового виробництва — і від Англії.

Значну роль в економіці Франції відігравали банки. 5 їхніх головних представників на чолі з «Французьким банком» сконцентрували у своїх руках 73% загальної суми вкладів, 200 основних акціонерів «Французького банку» (200 сімей) контролювали майже всю економіку держави.

Дата добавления: 2015-05-23